Постанова
Іменем України
07 березня 2024 року
м. Київ
справа № 1512/2-1112/11
провадження № 61-12404св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник(боржник) - ОСОБА_2 ,
особа, дії якої оскаржуються,- приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович,
заінтересована особа (стягувач) -Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Довженко Олексій Юрійович, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2022 року у складі судді Луняченка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця під час виконання рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 1512/2-1112/11, у який просила:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. щодо його не звернення до суду із поданням про визначення частки у спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. звернутися до суду з метою визначення частки ОСОБА_2 у спільному майні подружжя;
- визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. від 26 лютого 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. вчинити дії щодо узгодження вартості арештованого майна ОСОБА_2 - частини квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. від 26 лютого 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, з метою визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_2 , та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. вчинити дії щодо узгодження вартості майна ОСОБА_2 - частини квартири АДРЕСА_2 ;
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. щодо передачі квартири АДРЕСА_1 на примусову реалізацію у ході виконавчого провадження № НОМЕР_3, шляхом проведення електронних торгів на електронному майданчику ДП «Сетам», та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. відкликати акт від 23квітня 2021 року про проведення електронних торгів щодо квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. щодо не вчинення ним дій щодо порядку узгодження вартості майна стягувача та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. вчинити дії щодо узгодження вартості іншого арештованого майна ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним звіт з незалежної оцінки майна щодо визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1 , складений 09 лютого 2021 року ОСОБА_4 ;
- визнати недійсним звіт з незалежної оцінки майна щодо визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_2 , складений 05 березня 2021 року ОСОБА_4 .
В обґрунтування скарги посилалась на те, що під час примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2012 року у справі № 2-1112/11 про стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/0027/84/37623 від 04 жовтня 2005 року у розмірі 153 236,98 доларів США, а також заборгованості за кредитним договором № 014/0027/82/73539 від 20квітня 2007 року урозмірі 212 638,66 доларів США, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В., усупереч чинного законодавства України, не звернувся до суду із заявою про визначення частки боржника у спільному майні подружжя. У зв`язку із цим здійснюється звернення і на ту частку майна, яка боржнику не належить.
Крім цього, приватний виконавець, не узгодивши між сторонами виконавчого провадження оцінку майна, передчасно залучив до виконавчого провадження суб`єкта оціночної діяльності, що свідчить про порушення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та є підставою для відкликання акту проведення електронних торгів майна, а також скасування відповідних постанов.
Вважає, що вартість нерухомого майна, яка визначена у звіті про оцінку суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , є заниженою.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила задовольнити скаргу.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щоскаржником не доведено, що діями або бездіяльністю приватного виконавця були порушені права або інтереси боржників.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 через представника - адвоката Довженка О. Ю. звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу Довженка О. Ю. , подану в інтересах ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
20 серпня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Довженка О. Ю. в системі «Електронний суд» звернулась з касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року.
У касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити матеріали скарги у справі № 1512/2-1112/11на розгляд до Господарського суду Одеської області в межах справи про банкрутство № 916/105/22.
Вважає, що скарга підлягала розгляду в межах справи про банкрутство, оскільки у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/105/22 про неплатоспроможність (банкрутство) скаржника ОСОБА_2 , у ході розгляду якої 19 серпня 2022 року відкрито провадження по справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
02 жовтня 2023 року від «Райффайзен Банк Аваль» до Верховного Суду надійшов відзив, у якому стягувач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
10 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2012 року у справі № 2-1112/11 позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014\0027\84\37623 від 04 жовтня 2005 року - 153 236,98 доларів США та за кредитним договором № 014\0027\82\73539 від 20 квітня 2007 року - 212 638,66 доларів США.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2012року у справі №2-1112/11 набрало законної сили та 21 травня 2012 року видані виконавчі листи.
20 липня 2012 року Головним державним виконавцем Другого Київського ВДВС в м. Одеси - ПлахутоюД. В. відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів від 21травня 2012 рокупро стягнення боргу з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Постановою Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області від 16 листопада 2015року ВП № НОМЕР_4 повернуто виконавчий лист № 2-1112/11 виданий 21 травня 2012року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 на підставі пункту 9, частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області від 05 листопада 2015року ВП № НОМЕР_5 повернуто виконавчий лист № 2-1112/11 виданий 21 травня 2012року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_7 на підставі пункту 9, частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановами Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області від 28січня 2016 рокувідкрито виконавчі провадження з виконання виконавчих листів №2-1112/11 виданих21 травня 2012року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .
Постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області від 17 квітня 2018року ВП № НОМЕР_6 повернуто виконавчий лист № 2-1112/11 виданий 21 травня 2012року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 на підставі пункту 2, частинипершої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Встановлено, що виконавчий документ може повторно пред`явлений для виконання в строк до 17 квітня 2021року.
Постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області від 18 квітня 2018 року ВП № НОМЕР_7 повернуто виконавчий лист № 2-1112/11 виданий 21 травня 2012 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_7 на підставі пункту 4, частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Встановлено, що виконавчий документ може повторно пред`явлений для виконання в строк до 18квітня 2021 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 липня 2018 року у справі №1512/2-1112/11, (провадження №22-ц/785/6193/18) повернуто без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2012 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 липня 2018 року у справі №1512/2- 1112/11 (провадження №4-с/520/78/18) залишено без розгляду скаргу ОСОБА_3 на дії приватного виконавця Парфьонова Г. В., у якій скаржник просив суд визнати неправомірними дії приватного судового виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 24 квітня 2018 року, на підставі виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси 21 травня 2012 року, строк дії якого закінчився; визнати постанову про відкриття НОМЕР_2 від 24 квітня 2018 року неправомірною.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року у справі №1512/2-1112/11 (провадження №4-с/520/76/18), повернуто скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 серпня 2018 року усправі № 1512/2-1112/11 (провадження № 22-Ц/785/6992/18) відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2012 року усправі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до боржників про стягнення боргу за договором кредиту.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2018 року у справі №1512/2-1112/11 (провадження №4-с/520/85/18) залишено без розгляду скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2018 року усправі № 1512/2-1112/11 (провадження № 88-ц/785/34/18) відмовлено у відкритті апеляційного провадження про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Одеської області від 20 серпня 2018 року.
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. знаходяться виконавчі провадження, відкриті 24 квітня 2018року АСВП № НОМЕР_2 (Ідентифікатор доступу: 641Д1В974В27) та АСВП НОМЕР_1 (Ідентифікатор доступу: 94БВБ32Е4154) з виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси № 2-1112/11 від 21 травня 2012року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014\0027\84\37623 від 04жовтня 2005 року- 153 236,98 доларів США (1 224 332,83 грн), де борг за тілом кредиту - 43 531,98 доларівСША (347 811,81 грн), заборгованість за відсотками 15 694,38 доларів США (125 394,96 грн), пеня за відсотками - 40 414,22 доларів США (322 901,54 грн), пеня за тілом кредиту - 53 596,40 доларівСША (428 224,52 грн); за кредитним договором № 014\0027\82\73539 від 20 квітня 2007року - 212 638,66 доларівСША (1 698 940,37 грн), де борг за тілом кредиту - 59 869 доларівСША (478 341,34 грн), заборгованість за відсотками - 24 983,02 доларівСША (199 609,33 грн), пеня відсотками - 68 076,72 доларівСША (543 919,38 грн), пеня за тілом кредиту - 59 709,92 доларівСША (477 070,32 грн).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року у справі №520/9536/18 вжито заходи забезпечення позову, а саме зупинено виконавче провадження № НОМЕР_2, що було відкрито 24 квітня 2018року приватним судовим виконавцем Парфьоновим Г. В. відносно ОСОБА_3 до розгляду справи по суті; зупинено виконавче провадження НОМЕР_1, що було відкрито 24квітня 2018 рокуприватним судовим виконавцем Парфьоновим Г. В. відносно ОСОБА_7 - до розгляду справи по суті.Заборонено відповідачеві ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», приватному судовому виконавцю Парфьонову Г. В., державному реєстратору, державним судовим виконавцям, іншим особам здійснювати будь-які дії щодо проведення торгів в будь-якому вигляді, відчуження та реєстрації, перереєстрації права власності на будь-яке нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 та/або ОСОБА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_3 , на квартиру АДРЕСА_4 - до розгляду справи по суті.
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року (провадження №22- ц/813/7338/20) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року у справі № 520/9536/18.
Клопотанням АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22 грудня 2020 року №188/2/1240 повідомлено про скасування за постановою Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 рокузаходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року у справі № 520/9536/18,та надано згоду в порядку статті51 Закону України «Про виконавче провадження» на примусове звернення стягнення на заставне нерухоме майно боржників.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 10лютого 2021 рокупоновлено вчинення виконавчих дій в рамках АСВП НОМЕР_2 та АСВП НОМЕР_1 на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 520/9536/18 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року.
15 лютого 2021 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника проведено опис та арешт майна боржника, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .
15 лютого 2021 року постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника проведено опис та арешт майна боржника, а саме: квартири, що розташовано за адресою: АДРЕСА_6 .
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 26лютого 2021 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 . , який має сертифікат, видану (видане) 10 травня 2019року за № 362/19, виданий Фондом державного майна України (строк дії: 10травня 2022 року); у виконавчому провадженні з примусового виконання.
Відповідно до висновку ФОП ОСОБА_4 від 09березня 2021 року ринкова вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ,становить 3 779 166 грн.
Згідно з висновком ФОП ОСОБА_4 від 09березня 2021 рокуринкова вартість квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , становить 1 166 501 грн.
12 квітня 2021 року відбулись торги з продажу предмета іпотеки - двокімнатної квартири№ НОМЕР_8, загальною площею 219,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_7 , номер лоту: 470724, при стартовій ціні 3 779 166грн переможцем став ОСОБА_9 , який запропонував найвищу цінову пропозицію в розмірі 4 497 500,00 грн посилання на оголошення з сайту ДП «СЕТАМ»: http://setam.net.ua/auction/470256 12 квітня 2021 року що торги з примусового продажу предмета іпотеки - трикімнатноїквартири №16, загальною площею 90,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_8 , номер лоту: 470749, при стартовій ціні 1 166501 грн не відбулись через не сплату учасниками гарантійних внесків, посилання на оголошення: http://setam.net.ua/auction/470283.
З сайту ДП «СЕТАМ» http://setam.net.ua/auction/470283слідує, що 23 квітня 2021 року об 10:44 год розміщено оголошення, номер лоту: 476974, про проведення 24 травня 2021 року повторних торгів з продажу предмету іпотеки - трикімнатної квартириНОМЕР_9, загальною площею 90,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_8 , номер лоту: 470749, при стартовій ціні 933 200,80 грн. Торги зупинено за ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року.
Від реалізації заставного нерухомого майна - квартири, що розташованоза адресою: АДРЕСА_5 ,відбулось повне погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №014/0027/74/251 від 24травня 2005 року узагальному розмірі 757 662,58 грн, а також кредитної заборгованості згідно виконавчого листа на загальну суму 113 111,44 доларівСША.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2021 року у справі №520/9536/18 (провадження №22-ц/813/116/21), за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2020 року, яким відмовлено у задоволенні позовної заяви боржників до АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними кредитних договорів, розірвання договорів поруки, відмовлено в задоволенні заяви боржника про зупинення виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1,які були відкриті приватним виконавцем Парфьоновим Г. В .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2021 року у справі №522/6601/21відмовлено в забезпечені позову ОСОБА_2 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №2-1112/11, виданого 21травня 2012 року.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 17 травня 2021 року зупинено вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року усправі № 522/8102/21 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року у справі №522/7223/21 відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., Суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 , ДП «СЕТАМ», третя особа: АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсною експертної оцінки, визнання недійсним та скасування продажу лоту з електронних торгів з аналогічних підстав, що вказані в даній скарзі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIIIпримусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII виконавчий лист, виданий судом, є виконавчим документом, який відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню.
Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Встановлено, що ОСОБА_2 у своїй скарзі належним чином не обґрунтувала та не довела в установленому законом порядку, які її права чи свободи порушені діяннямиприватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В., зокрема, у питанні визначення частки у спільному майні подружжя.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_2 також посилалась на те, що приватним виконавцем Парфьоновим Г. В. порушено вимоги статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останній не забезпечив узгодження між боржником та стягувачем вартості арештованої квартири.
Відповідно до пункту 15 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності (частини перша - третя статті 20 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону № 1404-VIII виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Відповідно до статті 57 Закону 1404-VIII боржник у цій справі оскаржив відповідні дії державного виконавця та результати визначення вартості майна.
Верховний Суд зазначає, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів.
Вирішуючи питання щодо оскарження боржником рішення державного виконавця та результати оцінки майна, судом взяті до уваги правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/44440/16 (провадження № 11-1200апп18) та враховано особливості регулювання судового контролю за виконанням судових рішень.
При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами, що права чи свободи боржника були порушені діями або бездіяльністю приватного виконавця щодо організації і проведення оцінки квартири в межах виконавчого провадження.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні вимог скарги.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судове рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання у касаційній скарзі на те, що матеріали скарги повинні бути розглянуті у Господарському суді Одеської області в межах справи про неплатоспроможність (банкрутство) ОСОБА_2 колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки скарга ОСОБА_2 подана у порядку, передбаченому статтею 447 розділу VIІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, суд не вирішує спір, а скарга подана щодо оскарження дій приватного виконавця, пов`язаних із виконанням судового рішення, не є майновою вимогою до боржника та не свідчить про наявність майнового спору, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство.
Наведене у повній мірі узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі 242/3368/16-ц (провадження 61-17296св21).
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 400 401 402 403 410 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Довженко Олексій Юрійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов