14.08.2023

№ 1522/29828/12

Постанова

Іменем України

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 1522/29828/12

провадження № 61-6594св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Чорноморська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»,

відповідачі - Одеська міська рада, Управління Державного земельного агентства у м. Одеса, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Міністерства юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_34 , подану представником ОСОБА_35 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2021 року в складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., у справі за позовом Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до Одеської міської ради, Управління Державного земельного агентства у м. Одеса, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Міністерства юстиції України про визнання недійсним договору, державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та майном,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

Чорноморська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернулась до суду із позовом в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до Одеської міської ради, Управління Державного земельного агентства у м. Одеса, ОСОБА_1 та інших про: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2004 року, укладеного між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Алькор» (далі - ТОВ фірма «Алькор»); визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки для проектування, будівництва спортивно оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу на АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку шляхом виключення їх з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; скасування реєстрації в автоматичній системі державного земельного кадастру даних про право власності на земельні ділянки загальною площею 4,8363 га на АДРЕСА_1 ; скасування запису у поземельній книзі на зазначені земельні ділянки загальною площею 4,8363 га на АДРЕСА_1 ; витребування земельної ділянки на АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 193 452,00 грн на користь територіальної громади м. Одеси та Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»; приведення відповідачами земельної ділянки 4,8363 га на АДРЕСА_1 у придатний для використання стан; усунення перешкод Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» земельною ділянкою, об`єктами рухомого та нерухомого майна на АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованих відповідачами будівель та споруд.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року, позов Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області задоволено.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2004 року, укладений між Одеською міською радою та ТОВ фірмою «Алькор».

Визнано недійсними та скасовано 27 державних актів на право власності на земельні ділянки для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельну ділянку для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_27 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельну ділянку, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_28 .

Скасовано державну реєстрацію вказаних державних актів на право власності на земельну ділянку шляхом виключення з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Скасовано реєстрацію в автоматизованій системі держаного земельного кадастру даних про право власності на зазначені земельні ділянки загальною площею 4,8363 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис у поземельній книзі на зазначену земельну ділянку загальною площею 4,8363 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано земельну ділянку 4,8363 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 19 3452,00 грн на користь територіальної громади м. Одеси та Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Зобов`язано відповідачів привести земельну ділянку 4,8363 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , у придатний для використання стан.

Усунено перешкоди у користуванні Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» земельною ділянкою, об`єктами рухомого та нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення відповідачами будівель та споруд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 17 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_12 та ОСОБА_25 , до якої приєднались ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_36 відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_34 , який не був стороною у справі, в особі представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, порушення судовим рішенням його прав та інтересів.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема тим, що ОСОБА_34 був засновником (учасником) ТОВ фірма «Алькор», частка в статутному капіталі товариства якого складала 99,97 %. В наступному ОСОБА_34 подав заяву про вихід зі складу учасників ТОВ Фірма «Алькор», з виплатою належної йому долі статутного капіталу товариства у повному обсязі. Товариством було прийнято рішення про передачу майна в рахунок повернення його частки, яка була у грошовому вигляді.

Листом від 21 жовтня 2011 року № 03-я22б/209 Управління Держкомзему у місті Одеса повідомило ОСОБА_34 про те, що право власності на частину земельної ділянки площею 0,2368 га перейшло відповідно до долі в статутному капіталі ОСОБА_34 як учаснику, що вийшов зі складу ТОВ Фірма «Алькор», про що внесені відповідні дані до чергового кадастрового плану.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_34 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року.

У липні 2020 року заступник прокурора Одеської області Гудзенко С. подав клопотання про закриття апеляційного провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_34 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду 16 липня 2013 року не встановлює, не змінює і не припиняє прав або обов`язків ОСОБА_34 , рішенням суду не вирішувались питання про права, свободи та (або) обов`язки останнього. Матеріали справи і апеляційна скарга не містять доказів того, що у ОСОБА_34 , у встановленому законом порядку, виникло право власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, як виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4, 8363 га. Суд не прийняв до уваги посилання ОСОБА_34 на лист Управління Держкомзему у м. Одеса від 21 жовтня 2011 року № 03-я226/209, оскільки такий лист не є належим та допустимим доказом існування у ОСОБА_34 права власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, як виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4, 8363 га.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

19 квітня 2021 року ОСОБА_34 через представника ОСОБА_35 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 19 березня 2021 року заявник зазначає порушення норм процесуального права, зокрема статті 362 367 368 496 ЦПК України. Указує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду першої інстанції не стосується прав, обов`язків та інтересів заявника.

Крім того касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги суттєві порушення норм процесуального та матеріального права судом першої інстанції при ухваленні рішення від 16 липня 2013 року, а саме:

прокурор, який виступав в інтересах Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» та Міністерства інфраструктури України не навів правових підстав для представництва вище вказаних суб`єктів, а суд не дав належної правової оцінки такого представництва в порушення практики Європейського суду. Приморським районним судом м. Одеси у своєму рішенні не встановлено порушення прав Міністерства інфраструктури України;

повертаючи спірну земельну ділянку на користь Одеської міської ради, суд першої інстанції не визначив площу та конфігурації та меж такої земельної ділянки;

Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» не мало та не має документів, які підтверджували право користування, конкретну площу, межі та конфігурацію спірної земельної ділянки;

рішенням Приморського районного суду були задоволенні взаємовиключні вимоги позивача, які містять одночасно віндикаційний та негаторний позов;

в оскаржуваному рішенні першої інстанції зазначено, що відповідачі повинні привести земельну ділянку площею 4,8363 га у придатний для використання стан, однак судом не встановлено, що відповідачами було завдано шкоду земельній ділянці, та чому на площу земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_34 , відповідачі повинні приводити її у придатний, а також не визначено як привести земельну ділянку, у який спосіб, та чи всі відповідачі повинні приводити земельну ділянку у первинний стан судом також не визначено у рішенні.

Суд змінив суть корпоративних правовідносин між учасником та товариством, що призвело до порушення корпоративних прав ОСОБА_34 та втрати його майна, в порушення вимог статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року представник відповідача ОСОБА_18 - адвокат Попов М. С. подав пояснення на касаційну скаргу, в яких підтримав касаційну скаргу в повному обсязі.

У серпні 2021 року Міністерство інфраструктури України в особі представника Шевчук Д. В. подав пояснення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Приморського районного суду м. Одеси.

Справа надійшла до Верховного Суду у червні 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до Одеської міської ради, Управління Державного земельного агентства у м. Одеса, ОСОБА_1 та інших про визнання недійсним договору купівлі-продажу між Одеською міською радою та ТОВ фірма «Алькор» земельної ділянки площею 4,8363 га від 14 квітня 2004 року на АДРЕСА_1 , визнані недійсними та скасовані державні акти на право власності на земельну ділянку, скасовано державну реєстрацію та витребувано спірну земельну ділянку, зобов`язано відповідачів привести земельну ділянку у попередній стан та усунути перешкоди у її користуванні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховний Суд від 28 липня 2021 року у справі № 2-95/12 (провадження № 61-16854св20) зазначено, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

З огляду на викладене, особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов`язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у несприятливих для особи наслідках.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17.

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції від 16 липня 2013 року не встановлює, не змінює і не припиняє прав або обов`язків ОСОБА_34 , рішенням суду не вирішувались питання про права, свободи та (або) обов`язки останнього. Крім того ОСОБА_34 не дав належних та допустимих доказів, що у нього у встановленому законом порядку, виникло право власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, як виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4, 8363 га.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц сформульовані правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Рішення місцевого суду не містить у собі будь-яких висновків про права та/чи обов`язки ОСОБА_34 .

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_34 в апеляційній скарзі стверджувала, що останній був одним із засновників ТОВ фірма «Алькор», діяльність якого припинена 29 листопада 2011 року. ОСОБА_34 вийшов зі складу товариства за нотаріально посвідченою заявою від 11 жовтня 2011 року, з виплатою йому частки статутного капіталу товариства у повному обсязі. ОСОБА_34 в апеляційній скарзі посилається на лист Управління Держкомзему у м. Одеса від 21 жовтня 2011 року № 03-я226/209, як на підтвердження права власності ОСОБА_34 на земельну ділянку площею 0,2368 га як виділену в окрему із спірної земельної ділянки площею 4,363 га.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неприйняття до уваги посилання ОСОБА_34 на зазначений лист, як на підтвердження свого права власності на частину спірної земельної ділянки.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частини перша та друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до статті 125, частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Матеріали справи та апеляційна скарга не містять доказів того, що у ОСОБА_34 , у встановленому законом порядку, виникло право власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, як виділену в окрему із спірної земельної ділянки площею 4, 8363 га.

Лист Управління Держкомзему у м. Одеса від 21 жовтня 2011 року № 03-я226/209, у розумінні не є належим та допустимим доказом існування у ОСОБА_34 права власності на земельну ділянку площею 0,2368 га, як виділену в окрему із спірної земельної ділянки 4, 8363 га.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи, у розумінні статті 202 ЦК України, не є правочином.

Рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Ненормативні акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (пункт 4.7 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 лютого 2020 року по справі № 912/712/19).

Зважаючи на викладене, рішення загальних зборів - це акт, а не правочин.

Предметом оскарження в апеляційному порядку ОСОБА_34 , який не брав участі у справі, є рішення суду від 16 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року.

Рішення суду набрало законної сили.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX,) (п.26 рішення ЄСПЛ від 28.06.2018 року у справі «Осовська та інші проти України», заява №2075/13 та 4 інші заяви)).

Апеляційний суд на виконання процесуального закону відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_34 , який не брав участі у справі, належним чином дослідив доводи апеляційної скарги та встановив, що обставини про вирішення місцевим судом питання про права, інтереси, свободи та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_34 не є особою, права чи інтереси якої порушені у цій судовій справі.

Встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій і не належить до компетенції касаційного суду.

Суд апеляційної інстанції надав спірним правовідносинам належну правову оцінку, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням і необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_34 , подану представником ОСОБА_35 , залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук