Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 153/1591/17-ц
провадження № 61-41142св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т. О., Марчук В. С. та Петровського Михайла Казимировича, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області
від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т. О., Медяного В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у справі № 138/529/17 позов ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту задоволено. Стягнуто з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 544 305,01 грн невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати відповідно до умов контракту від 06 вересня 2016 року № 716. Рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 87 000 грн допущено до негайного виконання.
01 серпня 2017 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Центральний ВДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 138/529/17, виданого Чернівецьким районним судом Вінницької області 18 липня 2017 року, про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 87 000 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 18 серпня 2017 року № 1198 та
від 18 вересня 2017 року № 1256 виконавчою службою з ПАТ «Черкасиобленерго» стягнуто 43 522,36 грн та 43 477,64 грн відповідно.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Пізніше ПАТ «Черкасиобленерго» звернулося до апеляційного суду із заявою про поворот виконання рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у цивільній справі № 138/529/17.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року заяву ПАТ «Черкасиобленерго» про поворот виконання рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року
у справі № 138/529/17 залишено без задоволення.
Оскільки рішення суду, на підставі якого відповідач отримав кошти в сумі 87 000 грн скасовано, тобто, останній набув вказані кошти без достатньої правової підстави, ПАТ «Черкасиобленерго» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства безпідставно отримані кошти у розмірі 87 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 березня 2018 року (у складі судді Дзерина М. М.) у задоволенні позову ПАТ «Черкасиобленерго» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у даній справі відсутні підстави для застосування норм статті 1212 ЦК України, оскільки між сторонами виникли трудові правовідносини щодо оплати праці, які не регулюються нормами цивільного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Черкасиобленерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкасиобленерго» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 87 000 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 набув у власність майно ПАТ «Черкасиобленерго», а саме- грошові кошти у розмірі 87 000 грн на підставі рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року. Проте указана підстава для набуття відповідачем спірних коштів відпала у зв`язку із скасуванням зазначеного рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Крім того, вказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_1 фактично не приступив до роботи та не виконував своїх трудових обов`язків, відповідні записи в трудову книжку внесені не були, заробітна плата йому не нараховувалася і не виплачувалася, у зв`язку з чим стягнуті в порядку виконання рішення суду кошти в сумі 87 000 грн не є заробітною платою.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Черкасиобленерго» судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції в сумі 1 600 грн та 2 400 грн (4 000 грн) відповідно.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, судом апеляційної інстанції не враховано, що ОСОБА_1 є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, а тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення) звільнений від сплати судового збору.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив апеляційний суд ухвалити додаткове рішення щодо компенсації судових витрат у розмірі
4 000 грн на користь ПАТ «Черкасиобленерго» за рахунок держави.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року
(у складі колегії суддів: Матківської М. В., Денишенко Т. О., Медяного В. М.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами, а, отже, підстави для ухвалення додаткового рішення у справі відсутні.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і постановити нову ухвалу про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Проте, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї. Вимоги статті 1215 ЦК України узгоджуються зі вимогами статті 382 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) та статтею 239 КЗпП України.
Таким чином, ПАТ «Черкасиобленерго» всупереч вимогам статей 43 44 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) подало до суду завідомо безпідставний позов.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу апеляційного суду мотивована тим, що він є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, тому має пільги зі сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення). Проте, при постановленні ухвали апеляційний суд неправильно застосував норму процесуального права при розподілі судових витрат, що призвело до постановлення незаконної ухвали про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року ПАТ «Черкасиобленерго» подало відзиви на касаційні скарги, вказуючи на те, що постанова та ухвала суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у справі № 138/529/17 позов
ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту задоволено. Стягнуто з
ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 544 305,01 грн невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати відповідно до умов контракту від 06 вересня 2016 року № 716. Рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 87 000 грн допущено до негайного виконання.
01 серпня 2017 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Центральний ВДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 138/529/17, виданого Чернівецьким районним судом Вінницької області 18 липня 2017 року, про стягнення з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 87 000 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 18 серпня 2017 року № 1198 та
від 18 вересня 2017 року № 1256 виконавчою службою з ПАТ «Черкасиобленерго» стягнуто 43 522,36 грн та 43 477,64 грн відповідно.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Пізніше ПАТ «Черкасиобленерго» звернулося до апеляційного суду із заявою про поворот виконання рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у цивільній справі № 138/529/17.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року заяву ПАТ «Черкасиобленерго» про поворот виконання рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року
у справі № 138/529/17 залишено без задоволення.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень
(далі - ЄДРСР) постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року залишено без змін (справа № 138/529/17).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Черкасиобленерго» як на підставу своїх вимог посилалось на те, що рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у справі № 138/529/17 в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 87 000 грн допущено до негайного виконання.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня
2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Отже, підстава, на якій було набуто ОСОБА_1 87 000 грн заборгованості із заробітної плати, відпала.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року заяву ПАТ «Черкасиобленерго» про поворот виконання рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року
у справі № 138/529/17 залишено без задоволення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 набув грошові кошти у розмірі 87 000 грн на підставі рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року. Проте, указана підстава для набуття відповідачем спірних коштів відпала у зв`язку із скасуванням зазначеного рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Частиною першою статті 239 КЗпП України передбачено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
За загальним правилом до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження
№ 61-33727сво18).
Таким чином, ОСОБА_1 отримав від позивача спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати на підставі рішення суду, і скасування вказаного рішення в апеляційному порядку не тягне за собою повернення вказаних коштів.
Отже, апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції за встановлених ним обставин, переоцінив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, суд першої інстанції ухвалив по суті правильне рішення та дійшов правльного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, проте неправильно застосував норми матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між ПАТ «Черкасиобленерго» та
ОСОБА_1 були як між працівником і роботодавцем щодо оплати праці, що виникли виключно із трудових правовідносин.
Отже, на думку суду першої інстанції, правовідносини, які виникають між працівником і роботодавцем щодо оплати праці, у тому числі, й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством. Таким чином, до даних правовідносин мають бути застосовані норми трудового законодавства, а не цивільного.
Разом з тим, згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
На цивільно-правові відносини, які нерозривно пов`язані з трудовими і неврегульовані актами законодавства про працю, поширюються положення ЦК України, якщо це не суперечить чинному трудовому законодавству.
Частиною першою статті 9 ЦК України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.
Глава 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» включає в себе статтю 1215 ЦК України, відповідно до якої не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї.
Отже, вказані норми ЦК України застосовуються до спірних правовідносин, оскільки не суперечать чинному трудовому законодавству.
Суди встановили, що кошти в сумі 87 000 грн ОСОБА_1 отримав у порядку виконання рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у справі № 138/529/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Черкасиобленерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати у зв`язку із затримкою термінів виплати, відповідно до умов контракту. Отже, як заробітну плату в розмірі місячного окладу, тому вказана сума не підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 1212 1215 ЦК України.
Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 27 березня 2018 року з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі,
ОСОБА_1 зазначав, що він є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, тому має пільги зі сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення
(а. с. 182)).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
Однак, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення на вказане уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 412 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, касаційні скарги слід задовольнити частково, постанову Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року скасувати, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області
від 27 березня 2018 року змінити шляхом викладення його мотивувальної частини з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 411 413 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 20 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року скасувати, рішення Ямпільського районного суду Вінницької області
від 27 березня 2018 року змінити у мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Ямпільського районного суду Вінницької області
від 27 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська