Постанова
Іменем України
30 серпня 2022року
м. Київ
справа № 154/2487/16
провадження № 61-20752св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
На обґрунтування вимог зазначав про те, що з 26 жовтня 2007 року по березень 2015 року він перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 .
За період проживання в зареєстрованому шлюбі вони придбали за спільні кошти таке майно: автомобіль марки Nissan Qashqai 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 468000 грн; автомобіль марки Peugeot 208 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 400 000 грн; комплект зимових шин для автомобіля Nissan Qashqai вартістю 7 072 грн; комплект зимових шин для автомобіля Peugeot 208 вартістю 4 992 грн; компресор з набором інструментів вартістю 7800 грн; набір ключів та головок вартістю 6500 грн; два електродриля загальною вартістю 3 016 грн.; перфоратор електричний вартістю 8 320 грн; мiні-дриль електричну з набором допоміжних інструментів вартістю 320 грн; наждачний станок з додатком для обробки медичних туторів вартістю 6 500 грн; шуруповерт вартістю 1 300 грн; шуруповерт «BOSCH» вартістю 2 080 грн; витяжку для кухні вартістю 3 700 грн; набір меблів для кухні вартістю 20 000 грн; шафу-купе вартістю 12 500 грн; котел газовий вартістю 22 100 грн; морозильну камеру вартістю 12 000 грн.; пральну машину вартістю 12 000 грн; біде з набором кранів загальною вартістю 3 120 грн; унітаз навісний вартістю 3 120 грн; душову кабіну вартістю 6 500 грн; умивальник з тумбочкою і змішувачем загальною вартістю 6 500 грн; люстру у ванну кімнату вартістю 520 грн; шафу-пенал вартістю 520 грн; дві люстри для вітальні загальною вартістю 2 080 грн; набір меблів для дитячої кімнати вартістю 10 920 грн; люстру для дитячої кімнати вартістю 520 грн; газову плиту (робоча поверхня) вартістю 2 080 грн; електричну духовку вартістю 7 000 грн; холодильник двокамерний вартістю 8 000 грн; набір меблів для столової кімнати вартістю 18 000 грн; телевізор (в столовій кімнаті) вартістю 14 000 грн; телевізор (у вітальні) вартістю 22 000 грн; набір меблів для вітальні вартістю 10 000 грн; диван шкіряний вартістю 26 000 грн; домашній кінотеатр вартістю 5 000 грн; набір меблів для спальні вартістю 12 000 грн; меблі для гардеробної кімнати вартістю 7 500 грн; пилосос KARCHER вартістю 8 000 грн; навігатор автомобільний GERMIN вартістю 3 900 грн; навігатор автомобільний BLAUPUNKT LUCCA вартістю 2 080 грн; відеокамеру для автомобіля GARMIN вартістю 2 600 грн; відеокамеру для автомобіля вартістю 1 300 грн; ноутбук Asus вартістю 6 500 грн; відеокамеру HD вартістю 11 700 грн; пилку електричну BOSCH вартістю 312 грн; ручний різак по дереву вартістю 1 300 грн; малий шліфувальний станок BOSCH вартістю 2 080 грн; великий шліфувальний станок BOSCH вартістю 3 120 грн; драбину розкладну алюмінієву вартістю 3 000 грн; набір для фонтану (водоспад та фонтан) вартістю 2 080 грн; миючий апарат KARCHER вартістю 8 000 грн; портативний комп`ютер Ipad вартістю 16 250 грн; набір шлангів зі скруткою вартістю 1 300 грн; косметологічний апарат ELOS модель Т-389 вартістю 104 000 грн; фізіотерапевтичний комплекс BTL-6000 вартістю 468 000 грн; фізіотерапевтичний комплекс BTL-6000 Lymphastim 12 Topline вартістю 10 000 грн; фізіотерапевтичний комплекс BTL (магнітотерапія) вартістю 52 000 грн; неодимовий лазер (лазер для видалення татуювань) вартістю 32 500 грн; апарат міостимуляції вартістю 10 400 грн; апарат марки Дерсанваль із насадками вартість 480 грн; апарат для визначення плоскостопості вартістю 3 900 грн; кушетку металеву вартістю 5 200 грн; кушетку дерев`яну вартістю 18 200 грн; дві стоматологічні установки «Дипломат» загальною вартістю 104 000 грн; компресор для стоматологічної установки вартістю 78 000 грн; медичний монітор AG NEOVO DR-17 вартістю 16 000 грн; п`ять наконечників стоматологічних, кожен вартістю 13 000 грн; рентгенівський апарат з візіографом вартістю 78 000 грн; комп`ютер «SONY» з програмним забезпеченням вартістю 46 800 грн; набір інструментів для встановлення імплантів та імпланти вартістю 130 000 грн; дві лампи освітлення вартістю 6 500 грн кожна; сухожарову шафу для стерилізації інструментів вартістю 87 000 грн; пакувальну машину для медичних інструментів вартістю 14500 грн.
Також ОСОБА_2 незадовго до укладення між ними шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2007 року придбала частину будівлі площею 73,5 кв. м на АДРЕСА_1 вартістю 518 44 грн. За час шлюбу та за рахунок спільних коштів це приміщення істотно зросло у вартості за рахунок збільшення його площі, ними разом було добудовано третій поверх та обладнано це приміщення для медичних потреб, а також проведено ремонт всього приміщення для використання під стоматологічну поліклініку, в тому числі спеціально обладнано операційну кімнату. Загальна площа цієї частини будівлі збільшилась до 153,6 кв. м. З урахуванням наведеного зазначене нежитлове приміщення набуло статусу об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим, право власності на вказану нерухомість (лікувально-профілактичний заклад) визнано за відповідачем на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 15 вересня 2009 року у справі № 02/47-75. Автомобіль Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідач відчужила та використала кошти від продажу автомобіля у власних інтересах.
Частина речей (медичне обладнання), які були придбані під час перебування у зареєстрованому шлюбі, використовувалась ним у його лікувальній практиці.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив: виділити у його власність автомобіль марки Peugeot 208 вартістю 159 659,01 грн та медичне обладнання, яке він використовував в професійній діяльності, а саме: косметологічний апарат ELOS модель Т-389 вартістю 104 000 грн, фізіотерапевтичний комплекс BTL вартістю 99 842 грн, фізіотерапевтичний комплекс BTL-6000 Lymphastim 12 Topline вартістю 10 000 грн, фізіотерапевтичний комплекс BTL (магнітотерапія) вартістю 52 000 грн, неодимовий лазер (лазер для видалення татуювань) вартістю 32 500 грн, апарат міостимуляції вартістю 10 400 грн, апарат марки Дерсанваль із насадками вартість 480 грн, апарат для визначення плоскостопості вартістю 1 550 грн, кушетку металеву вартістю 2 125 грн, кушетку дерев`яну вартістю 5 100 грн, а всього майна на загальну суму 471636, 01 грн.
Решту майна та будівлю лікувально-профілактичного закладу загальною площею 153,6 кв. м на АДРЕСА_1 на загальну суму 3 427 508 грн просив виділити у власність ОСОБА_2 , стягнувши з останньої на його користь грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя у розмірі 1 029 241 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Виділено у власність ОСОБА_1 зі спільного майна подружжя автомобіль марки Peugeot 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 159 659,01 грн, фізіотерапевтичний комплекс BTL вартістю 99 842 грн, апарат мікростимуляції вартістю 4 400 грн, апарат марки «Дерсонваль» вартістю 480 грн, апарат для визначення плоскостопості вартістю 1 550 грн, кушетку металеву вартістю 21 250 грн, кушетку дерев`яну вартістю 5 100 грн, комп`ютер марки «Sony» з програмним забезпеченням вартістю 4 644 грн, а всього майна на загальну суму 277 800,01 грн.
Виділено у власність ОСОБА_2 зі спільного майна подружжя стоматологічну установку марки «Galant» вартістю 47 447 грн, стоматологічну установку марки «Galant» вартістю 75 447 грн, компресор для стоматологічної установки вартістю 6 654 грн, дві лампи освітлення вартістю 3 547 грн кожна, загальною вартістю 7 094 грн, а всього майна на загальну суму 136 642 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 83 808,36 грн грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя.
Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана ОСОБА_2 до укладення шлюбу з позивачем за власні кошти, використовується нею як фізичною особою-підприємцем, матеріали справи не містять доказів, що вартість вказаного нежитлового приміщення істотно збільшилася внаслідок трудових чи грошових затрат другого з подружжя. Позивач не довів, що його внесок у реконструкцію спірного приміщення у розумінні частини першої статті 62 СК України є значним для визнання такого майна спільною сумісною власністю.
Окрім того, ОСОБА_2 правомірно відчужила 43/100 спірного приміщення на підставі договору дарування від 22 серпня 2015 року, відтак відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання вказаного нерухомого майна спільним сумісним майном подружжя та стягнення на користь позивача грошової компенсації його частки у праві спільної сумісної власності.
У зв`язку з визнанням ОСОБА_2 позову в частині виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля Peugeot 208, державний номерний знак НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація вартості Ѕ частки автомобіля в сумі 104 007, 64 грн.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1 , відчужила автомобіль Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_4 . Судом встановлено, що вказаний автомобіль був відчужений за взаємною згодою подружжя та вартість Ѕ його частки становить 169 315 грн.
ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 було сплачено за рахунок особистих коштів податкові зобов`язання ОСОБА_1 на суму 2 699, 63 грн, які підлягають врахуванню при визначенні суми грошової компенсації.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації з урахуванням різниці вартості вищевказаних автомобілів та сплачених податкових зобов`язань у розмірі 62 608 грн.
Відсутні підстави для виділення у власність ОСОБА_1 косметологічного апарату ELOS, фізіотерапевтичного комплексу ВТL-6000, фізіотерапевтичного комплексу ВТL (магнітотерапія) 52 000 грн, неодимового лазеру, оскільки він не надав суду доказів того, що це майно ним було придбано під час перебування в шлюбі для його професійної діяльності.
Встановлено, що відповідач передала, а позивач прийняв наступне спірне майно: апарат мікростимуляції; апарат Дарсонваль з насадками; апарат для визначення плоскостопості; кушетку металеву; кушетку дерев`яну; фізіотерапевтичний комплекс ВТL 2008 року; комп`ютер Sony з програмним забезпеченням, на загальну суму 118 141 грн.
Відповідач ОСОБА_2 за собою залишила наступне майно, що є предметом професійної діяльності: дві стоматологічні установки (Galant); компресор для стоматологічної установки; дві лампи освітлення, на загальну суму 136 642 грн.
Різницю вартості майна професійної діяльності відповідач готова компенсувати позивачу, що становить 18 501 грн, про що заявила її представник в суді.
Оскільки спірне майно подружжя належить до речей для професійних занять відповідача і позивача, а реальний його поділ позбавить сторони можливості продовжувати свою професійну діяльність, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення такого майна в особистій приватній власності сторін зі стягненням на користь позивача грошової компенсації різниці вартості вказаного майна.
Позивач не надав жодних доказів придбання в шлюбі іншого рухомого майна, з вимогами про поділ якого він звернувся до суду, відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Постановою Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року з урахуванням ухвали Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року про виправлення описки рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 червня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 674 000 грн грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності подружжя.
В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з відповідачем придбала нерухоме майно - частину будівлі площею 73, 5 кв. м, яка складалася з двох поверхів, та за період шлюбу площа цієї будівлі збільшилася до 153, 6 кв. м, був добудований третій поверх та будівля була реконструйована у лікувально-профілактичний заклад.
Відповідач не довела, що реконструкція будівлі лікувально-профілактичного закладу, яку вона придбала до реєстрації шлюбу з позивачем, проводилася за її особисті кошти.
Оскільки вищевказане нерухоме майно за час перебування сторін у шлюбі істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних затрат, воно підлягає визнанню об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з висновками судової оціночної будівельної експертизи від 06 вересня 2019 року ринкова вартість частини будівлі (лікувально-профілактичний заклад) загальною площею 153,6 кв. м на АДРЕСА_1 становить 2 584 000,00 грн. Ринкова вартість приміщень першого та другого поверху цієї будівлі площею 73,5 кв. м на час проведення експертизи складає 1 236 000,00 грн.
При визначенні розміру частки кожного з подружжя у спірному нерухомому майні суд врахував вартість третього поверху лікувально-профілактичного закладу, який був побудований під час перебування сторін у шлюбі, у сумі 1 348 000 грн, та дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню зі ОСОБА_2 грошова компенсація вартості Ѕ частини спільного сумісного майна подружжя у розмірі 674 000 грн.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про поділ іншого рухомого майна з огляду на їх недоведеність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 червня 2021 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року в справі № 6-612цс15, від 25 листопада 2015 року в справі № 6-2333цс15, від 16 грудня 2015 року в справі № 6-241цс15, від 18 травня 2016 року в справі № 6-1327цс15, від 07 вересня 2016 року в справі № 6-801цс16, від 12 жовтня 2016 року в справі № 6-846цс16, від 07 грудня 2016 року в справі № 6-1568цс16, від 05 квітня 2017 року в справі № 6-399цс17 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року в справі № 206/7058/13-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 711/2302/18, від 23 жовтня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц, від 02 червня 2021 року в справі № 711/1550/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказувала, що позивач не надав докази того, що реконструкція спірної будівлі проводилася внаслідок його трудових або грошових затрат. Вказана будівля використовувалася нею для ведення підприємницької діяльності, а не для проживання членів сім'ї чи інших потреб родини.
У позовній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що спірна будівля використовувалася у лікувальній практиці відповідача, а не ним особисто чи у їх спільній діяльності.
Висновок експерта, відповідно до якого вартість приміщення без урахування частки відповідача збільшилась на суму 1 348 000 грн станом на 06 вересня 2019 року, не містить відомостей про те, на яку суму збільшилася вартість спірного об'єкта нерухомості за період шлюбних відносин сторін.
Апеляційний суд не визначив розмір грошових і трудових затрат кожного з подружжя у поліпшенні спірного майна, не визначив, за які кошти було проведено ці поліпшення, відтак безпідставно визнав спірну нерухомість спільним сумісним майном подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Володимир-Волинського міського суду Волинської області.
17 січня 2022 року справа № 154/2487/16 надійшла до Верховного Суду.
Зі змісту касаційної скарги вбачається що постанова апеляційного суду оскаржена відповідачем лише в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_1 грошової компенсації його частки у праві спільної сумісної власності подружжя у розмірі 674 000 грн, а тому перевіряється Верховним Судом лише в цій частині.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 11 квітня 2007 року підприємець ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з територіальною громадою міста Володимир-Волинського в особі Володимир-Волинської міської ради набула у приватну власність частину будівлі площею 73,5 кв. м на АДРЕСА_1 вартістю 51 844,00 грн.
26 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, у якому перебували до 29 липня 2015 року.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 15 вересня 2009 року визнано за підприємцем ОСОБА_2 право власності на частину будівлі (лікувально-профілактичний заклад) загальною площею 153,6 кв. м на АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд встановив, що за час перебування сторін у шлюбі в спірному нежитловому приміщенні був добудований третій поверх та його було реконструйовано у лікувально-профілактичний заклад, внаслідок чого його площа була збільшена з 73,5 кв. м до 153, 6 кв. м.
Згідно висновку судової оціночної будівельної експертизи № 8208-8209 від 06 вересня 2019 року від 06 вересня 2019 року ринкова вартість частини будівлі (лікувально-профілактичний заклад) загальною площею 153,6 кв. м на АДРЕСА_1 складає 2 584 000,00 грн. Ринкова вартість приміщень першого та другого поверху цієї будівлі площею 73,5 кв. м на час проведення експертизи становить 1 236 000,00 грн.
Відтак, ринкова вартість третього поверху спірної нерухомості, який був побудований під час перебування сторін у шлюбі, становить 1 348 000 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, потрібно застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У разі, коли жоден з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд повинен розділити в натурі спірний об`єкт, а у разі спору щодо неподільної речі - визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 405/1343/15-ц (провадження№ 6-2565цс16), від 07 червня 2017 року у справі 199/7266/14-ц (провадження № 6-2670цс16).
Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно зі статтею 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.
Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
Із системного аналізу норм статей 57 60 63 66-68 70 СК України випливає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.
Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилася у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, не власник, має право на відповідну частину збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя за час шлюбу.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини спору, надавши належну оцінку поданим сторонам письмовим доказам та поясненням сторін, з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_2 за допомогою належних і допустимих доказів не довела, що реконструкція будівлі лікувально-профілактичного закладу, яку вона придбала до реєстрації шлюбу з позивачем, проводилася лише нею і за її особисті кошти, зробив правильний висновок про те, що частина лікувально-профілактичного закладу (третій поверх), який був побудований під час перебування сторін в шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому обґрунтовано стягнув на користь позивача Ѕ частину вартості третього поверху лікувально-профілактичного закладу на АДРЕСА_1 в розмірі 674 000 грн.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності подружжя на нерухоме майно залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко