ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 155/1316/21
провадження № 61-18141св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Бокіймівська сільська територіальна громада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2023 року у складі судді Бандури А. П. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, до якої увійшов земельний пай та житловий будинок в с. Вовничі Млинівського району Рівненської області.
На випадок своєї смерті батько заповіту не залишив.
Серед спадкоємців першої черги у спадкодавця була його дружина ОСОБА_2 (відповідачка у справі) та його п`ятеро дітей від трьох шлюбів.
Так, від першого шлюбу у спадкодавця є двоє дітей, а саме: позивачка ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_6 ) та третя особа у справі - син ОСОБА_3 ; від другого шлюбу: дочка ОСОБА_4 (третя особа у справі), та від третього шлюбу: син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_3 .
Спадщину після смерті батька у встановлений законом строк прийняла лише його дружина - відповідачка ОСОБА_2 , а діти відповідачки ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) відмовилися від спадщини на користь своєї матері.
Позивачка вказувала, що останні п`ять років разом зі своїм чоловіком постійно проживає та працює в Республіці Польща. Востаннє (до смерті батька) з України вона виїхала 05 серпня 2018 року та повернулася в Україну 13 березня 2021 року. Таким чином, на момент смерті батька вона перебувала за кордоном. При спілкуванні через месенджер зі своєю двоюрідною сестрою в серпні 2020 року остання повідомила про смерть батька. Після цього вона (позивачка) 28 серпня 2020 року зв`язалася з ОСОБА_3 (дочкою покійного батька від третього шлюбу), яка підтвердила інформацію про смерть ОСОБА_5 . На запитання позивачки чому дітей останнього від першого шлюбу ніхто не повідомив про смерть батька, ОСОБА_3 повідомила, що така була воля ОСОБА_5 і вони не вважали за потрібне інформувати їх.
З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд визначити їй додатковий строк - два місяці для подання заяви в нотаріальну контору для прийняття спадщини.
При визначеності поважності пропуску нею строку на прийняття спадщини просить врахувати, що вона не знала та не могла знати про смерть свого батька, оскільки члени сім`ї батька приховали від неї факт його смерті.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2021 року залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог стосовно предмета спору на стороні відповідача, Бокіймівську сільську територіальну громаду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами, що у неї були наявні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для прийняття спадщини після смерті батька.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Максимович О. В. оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимовича О. В. залишено без задоволення, рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 грудня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2023 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
15 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у м. Луцьку Волинської області ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданим 18 березня 2021 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 1782.
ОСОБА_5 є батьком позивачки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видано 19 січня 1990 року Луцьким міським відділом ЗАГС Волинської області .
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 02 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 02 серпня 2014 року. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 ».
Відповідно до повідомлення Адміністрації Держприкордонслужби від 17 травня 2021 року № 91/Г-6087 у період з 01 серпня 2018 року по 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 05 серпня 2018 року перетнула державний кордон України на виїзд, а 13 березня 2021 року - на в`їзд.
У встановлений законом строк ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, наявність неприязних стосунків, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23, від 26 квітня 2024 року у справі № 161/17389/23.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 зазначено, що перебування спадкоємців за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини і такими, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили вчасно здійснити таку дію.
Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку, що необізнаність позивачки про смерть батька, проживання у Республіці Польща протягом тривалого часу не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у позові.
Доводи касаційної скарги про розгляд справи судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, як на підставу для скасування судового рішення є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2023 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов