Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 156/1072/17
провадження № 61-38059св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фермерське господарство «Аргоінвест-Топилище»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Аргоінвест-Топилище» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року у складі судді Нєвєрова І. М. та постанову апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів Здрилюк О. І., Русинчука М. М., Карпук А. К.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду до Фермерського господарства «Аргоінвест-Топилище» (далі - ФГ «Агроінвест-Топлище», фермерське господарство) з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила зобов`язати відповідача передати їй за актом приймання-передачі самовільно зайняту земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 3,967 га, яка знаходиться на території Топилищенської сільської ради (Павлівська територіальна громада), Іваничівського району Волинської області.
Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства площею 3,6967 га, яка знаходиться на території Топилищенської сідьської ради (Павлівська територіальна громада), Іваничівського району Волинської області. На даний момент земельна ділянка не передана в користування (оренду). На початку 2017 року у встановленому порядку було відновлено межі земельної ділянки та встановлено межові знаки.
Разом з тим, ФГ «Агроінвест-Топлище» без будь-яких правових підстав знищило межові знаки, самовільно заволоділо земельною ділянкою та продовжує нею користуватись, хоча строк дії договору оренди землі закінчився 06 серпня 2016 року.
Продовжуючи користуватись земельною ділянкою, фермерське господарство порушує права позивача, як власника земельної ділянки, на мирне володіння землею.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року, позов задоволено.
Зобов`язано ФГ «Агроінвест-Топилище» передати ОСОБА_1 за актом приймання-передачі земельну ділянку кадастровий номер 0721188500:02:000:0076 для ведення особистого селянського господарства площею 3,6967 га, місце розташування: Топилищенська сільська рада (Павлівська територіальна громада) Іваничівського району Волинської області.
Стягнуто з ФГ «Агроінвест-Топилище» на користь ОСОБА_1 960 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після закінчення дії попередньо укладеного договору оренди відповідач без будь-яких правових підстав продовжує користуватися цією земельною ділянкою, чим порушує право позивача, як власника земельної ділянки володіти, користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд, а отже позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Постановою апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ФГ «Агроінвест-Топилище» задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення судових витрат.
Стягнуто з ФГ «Агроінвест-Топилище» на користь ОСОБА_1 640 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції у повній мірі погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, разом з тим, змінив судове рішення в частині стягнення на користь позивача судових витрат, оскільки 320 грн позивач оплатила за подання заяви про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 20 жовтня 2017 року відмовлено, а отже ці судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ФГ «Агроінвест-Топилище», не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що позивач не довела належними та допустимими доказами тієї обставини, що відповідач ухиляється від добровільної передачі (повернення) земельної ділянки. У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із вимогою про повернення земельної ділянки, крім того таке оформлення має відбуватись на підставі акту. Позивачу продовжує нараховуватись плата за користування земельною ділянкою.
Судами не враховано, що фермерське господарство земельну діяльну позивача самовільно не займало, а користується нею на підставі наявного договору оренди, який вважає продовженим та про що існує спір в іншій справі (№156/1047/16-ц), що перебуває на розгляді у Верховному Суді.
Судом першої інстанції безпідставно та необгрунтовано відмовлено у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи за позовом ФГ «Агроінвест-Топилище» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.
Судами не враховано, що остаточне рішення суду у справі №156/1047/16-ц про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим вплине на законність рішення суду, ухваленого у даній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , заперечує проти доводів позивача та вважає їх безпідставними, такими, що направлені на безпідставне затягування виконання судового рішення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За правилами статей 317 319 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 ЗК України).
Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди, відповідач продовжує користуватись належною позивачу земельною ділянкою без будь-яких підстав, чим порушує її право, як власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном на власний розсуд, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, зокрема шляхом зобов`язання відповідача передати позивачу за актом приймання-передачі належну їй земельну ділянку.
Доводи касаційної скарги, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту ухилення відповідачем від добровільної передачі (повернення) земельної ділянки, є необґрунтованими та спростовуються встановленими судами обставинами, згідно із якими між сторонами існує спір щодо цієї земельної ділянки, зокрема щодо її оренди та права користування, а відповідач землю власнику не повертає і продовжує нею користуватись на власний розсуд.
Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права щодо відмови у зупиненні провадження у справі до розгляду іншої справи, є необґрунтованими, оскільки таких порушень не допущено, а у судовому рішенні наведено належне обґрунтування щодо зазначених обставин.
Доводи касаційної скарги, що остаточне рішення суду у справі №156/1047/16-ц про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим вплине на законність рішення суду, ухваленого у даній справі, не приймаються колегією суддів до уваги, з наступних підстав.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2017 року, (справа № 156/1047/16-ц) у задоволенні позову ФГ «Агроінвест-Топилище» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, відмовлено.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, які є в загальному доступі, вказані судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні фермерському господарству у визнанні договору оренди поновленим не впливає на вирішення даного спору щодо захисту прав власника на земельну ділянку та свідчить, що відповідач користується земельною ділянкою безпідставно.
Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів по суті вирішеного спору є необґрунтованими, є помилковими, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, які є достатньо повним та обґрунтованим, висновки у ньому щодо оцінки доказів та доводів сторін є належним чином мотивовані.
Інші доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, дослідження нових доказів і встановлення на їх підставі обстави, зокрема у тому контексті, який, на думку відповідача свідчить про наявність у нього права користуватись земельною ділянкою позивача після закінчення строку дії договору оренди.
Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, судами надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій- без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року зупинено виконання рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року, постанови апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2018 року, до розгляду справи в касаційній інстанції, то виконання цих рішень, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Фермерського господарства «Аргоінвест-Топилище» залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 лютого 2018 року та постанови апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2018 року, зупиненого ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко
І. М. Фаловська