Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 156/752/22
провадження № 61-10204св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Назарук Юлії Володимирівни на ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності договорів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щов провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває цивільна справа № 156/525/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 54/100 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , укладеного 14 березня 2008 року між вказаними особами. 29 вересня 2022 року у вказаній справі відкрито провадження, а 02 листопада 2022 року вжито заходів щодо забезпечення позову, встановлено заборону ОСОБА_2 відчужувати 54/100 частини спірного житлового будинку та будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з відчуження цього нерухомого майна. 03 листопада 2022 року у вказаній справі відповідач подала клопотання про закриття провадження в цій справі, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 жовтня 2022 року уклали договір про розірвання договору купівлі-продажу 54/100 частин житлового будинку від 14 березня 2008 року та в цей же день ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування 54/100 частини вказаного житлового будинку.
Вказувала, що договори від 11 жовтня 2022 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , містять ознаки фіктивності, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, укладені з єдиною метою - перешкодити розгляду цивільної справи № 156/525/22 та ухваленню в вказаній справі законного й обґрунтованого судового рішення по суті спору, що існує між ОСОБА_1 (з однієї сторони) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (з другої сторони).
Зазначала, що її право на справедливий суд порушено внаслідок зловживання правом, допущеного відповідачками, оскільки таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинили договір від 14 березня 2008 року та уникають несприятливих для них наслідків у виді переведення прав і обов`язків покупця в оспорюваному договорі на неї.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними договір про розірвання договору купівлі-продажу 54/100 частини житлового будинку, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11 жовтня 2022 року, посвідчений державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л. С., та договір дарування 54/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11 жовтня 2022 року, посвідчений державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л. С., а також застосувати до спірних правовідносин реституцію.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року, ухваленим у складі судді Бєлоусова А. Є., позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір про розірвання договору купівлі-продажу 54/100 частини житлового будинку, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11 жовтня 2022 року, номер за реєстром 1261, посвідчений державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л. С.
Визнано недійсним договір дарування 54/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11 жовтня 2022 року, номер за реєстром 1262, посвідчений державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л. С.
У задоволенні позову в частині застосування до спірних правовідносин реституції (повернення нерухомого майна ОСОБА_2 ) - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду.
Ухвалами Волинського апеляційного суду від 28 березня 2023 року поновлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року підготовку справи до апеляційного розгляду закінчено, призначено справу до розгляду 27 квітня 2023 року та викликано в судове засідання учасників справи.
27 квітня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Ульчак Б.І. подав до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним.
Заява про зупинення провадження у справі мотивована тим, що ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 20 квітня 2023 року відкрито провадження у справі № 156/384/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, а саме договору купівлі-продажу 54/100 частини житлового будинку від 14 березня 2008 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та у разі встановлення удаваності вказаного правочину правова підстава, яка слугувала підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відпаде.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 червня 2023 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Ульчака Б. І. про зупинення провадження у справі задоволено.
Зупинено апеляційне провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним.
Зупиняючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу частини житлового будинку, а тому наявні правові підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У липні 2023 року ОСОБА_1 та її представник адвокат Назарук Ю. В. подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просили скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не мотивував своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у цій справі. Наявність цивільної справи № 156/384/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, не є підставою, за якою провадження в справі підлягає обов`язковому зупиненню, оскільки докази, які містяться в справі, яка переглядається, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі не зазначив, яким чином цивільна справа № 156/384/23 може вплинути на результат вирішення справи № 156/752/22. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Ульчак Б. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розумність строків розгляду справи судом є одним із принципів цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Зупиняючи провадження у справі № 156/752/22, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору купівлі-продажу частини житлового будинку, а тому наявні правові підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі.
Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зупиняючи провадження у справі № 156/752/22, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що лише 20 квітня 2023 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення в цій справі від 02 лютого 2023 року, відкрито провадження у справі № 156/384/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним.
При цьому суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, не обґрунтував у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у справі № 156/384/23 докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, та не зазначив, у чому полягає неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 156/384/23, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Верховний Суду наголошує, що дії відповідача ОСОБА_3 , яка наполягає на зупиненні провадження у справі з апеляційного перегляду рішення, ухваленого не на її користь, не відповідають принципу добросовісності. За таких обставин інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований у цій справі на шкоду інтересам позивача, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі, яка переглядається, до набрання законної сили рішенням у справі № 156/384/23 порушує вимоги закону щодо розумності строку розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Верховний Суд вважає за необхідне касаційні скарги задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Назарук Юлії Володимирівни задовольнити.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 06 червня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець