ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа №1570/3615/12
касаційне провадження №К/9901/1710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 (суддя - Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» (далі - Товариство) до Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в Одеській області (правонаступником якої є Білгород-Дністровська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У червні 2012 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням доповнень просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000122301, № 0000132301, № 0000162301, № 0000172301, № 0000222301, № 0000232301, № 0000262301, № 0000272301, № 0000282301, № 0000292301 та від 28.04.2011 № 000040170.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: позапланова виїзна перевірка, результати якої оформлені актом № 1120/23-118/24541545 від 18.04.2011, була проведена Інспекцією за період з 01.10.2009 по 21.03.2011, тобто у період дії мораторію, запровадженого ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 травня 2010 року у справі № 32/68-10-2064 про банкрутство Товариства, з огляду на що штрафні (фінансові) санкції у зазначений період не застосовуються за невиконання чи неналежне виконання Товариством грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів за весь період з дати початку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до дня його закінчення; під час проведення перевірки перевіряючим були надані усі первинні бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують правильність ведення Товариством бухгалтерського та податкового обліку.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 19.09.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 04.05.2011 № 0000132301 в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 476764,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 381413,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 95351,00 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: за результатом співставлення даних акту перевірки з даними оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000132301 встановлено, що визначена в податковому повідомленні-рішенні сума податкового зобов`язання податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 430 320 грн., становить на 320718,00 грн. більше, ніж вказано в акті перевірки; при проведенні перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 по 21.03.2010 Інспекцією не були враховані податкові накладні, отримані Товариством від постачальників у 2010 році на загальну суму 364169,02 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 60694,84 грн.), а саме: № 1137 від 15.12.2010, № 1065 від 29.11.2010 та № 1066 від 30.11.2010, що також підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 115 від 22.08.2013.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.07.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди неповно дослідили докази у даній справі, що призвело до неповного з`ясування усіх обставин справи та постановлення рішення, яке суперечить вимогам закону. Зокрема, скаржник вказує на те, що: податкові накладні № 1137 від 15.12.2010, № 1065 від 29.11.2010 та № 1066 від 30.11.2010 не були надані Товариством до перевірки, у зв`язку з чим вони не можуть бути взяті до уваги; відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з огляду на що розраховувати грошові зобов`язання необхідно щомісячно, що і було зроблено Інспекцією в акті перевірки.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.02.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 18.02.2020.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Білгород-Дністровською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Одеській області.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи меж касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 21.03.2011 та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 21.03.2011, результати якої оформлені актом від 18.04.2011 № 1120/23-118/24541545, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пунктів 5.1, 5.9 статті 5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпунктів 5.2.5, 5.2.10, 5.2.15 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено від`ємне значення оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 2799297,00 грн.; підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 430320,00 грн. (у тому числі: у травні 2010 року - на суму 37028,00 грн., у липні 2010 року - на суму 21030,00 грн., у жовтні 2010 року - на суму 122119,00 грн., у листопаді 2010 року - на суму 78061,00 грн., у грудні 2010 року - на суму 172082,00 грн.) та занижено суму залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 26 декларації з податку на додану вартість) на суму 264185,00 грн.за січень 2011 року; підпункту 214.1.1 пункту 214.1 статті 214, пункту 217.1 статті 217 Податкового кодексу України та статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», в результаті чого занижено акцизний збір на загальну суму 346037,00 грн. (у тому числі: за травень 2010 року - 11898,00 грн., за липень 2010 року - 16095,00 грн., за серпень 2010 року - 15228,00 грн., за вересень 2010 року - 17383,00 грн., за жовтень 2010 року - 61517,00 грн., за листопад 2010 року - 66648,00 грн., за грудень 2010 року - 93343,00 грн., за січень 2011 року - 5116,00 грн., за лютий 2011 року - 58809,00 грн.); пункту 2 статті 41 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища та стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1993 № 303, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього середовища на загальну суму 3963,39 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2010 року - 1371,29 грн., за 3 квартал 2010 року - 1351,27 грн., за 4 квартал 2010 року - 1240,83 грн.); статті 4 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», в результаті чого занижено збір за спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 1445,29 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2010 року - 445,29 грн., за 3 квартал 2010 року - 500,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 500,00 грн.); статті 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 №115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння», в результаті чого занижено збір за геологорозвідувальні роботи на загальну суму 146,86 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2010 року - 46,86 грн., за 3 квартал 2010 року - 50,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 50,00 грн.); Декрету Кабінету Міністрів України №5693 від 20.05.1993 «Про місцеві податки та збори», рішення Білгород-Дністровської міської ради №20-ХХІ від 27.06.2002, в результаті чого занижено комунальний податок на загальну суму 1876,80 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2010 року - 404,60 грн., за 3 квартал 2010 року - 873,80 грн., за 4 квартал 2010 року - 598,40 грн.); статті 14 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено плату за землю на загальну суму 6479,58 грн. (у тому числі: за січень 2011 року - 3239,79 грн., за лютий 2011 року - 3239,79 грн.) та занижено орендну плата за землю на загальну суму 3717,23 грн. за 2010 рік; статей 1, 2, 3 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», в результаті чого занижено збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на загальну суму 2588,00 грн. (у тому числі: за травень 2010 року - 427,00 грн., за червень 2010 року - 79,00 грн., за липень 2010 року - 165,00 грн., за серпень 2010 року - 192,00 грн., за вересень 2010 року - 144,00 грн., за жовтень 2010 року - 227,00 грн., за листопад 2010 року - 184,00 грн., за грудень 2010 року - 710,00 грн., за січень 2011 року - 59,00 грн., за лютий 2011 року - 401,00 грн.); пункту 1.3 статті 1, пункту 3.4 статті 3, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6, підпунктів 9.10.1, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2035 «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4573,81 грн. та не нараховано штраф на працівників у сумі 313,47 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 04.05.2011: № 0000122301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000132301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 539428,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 430320,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 109108,00 грн.; № 0000162301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: виноробна продукція на суму 418 094,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 346037,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 72057,00 грн.; № 0000172301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища на суму 5463,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 3963,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1500,00 грн.; № 0000222301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: збір за спеціальне водокористування загальнодержавного значення на суму 2316,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1445,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 871,00 грн.; № 0000232301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету на суму 694,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 547,00 грн.; № 0000262301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з комунального податку на суму 2856,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 1877,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 979,00 грн.; № 0000272301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 6652,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 6480,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172,00 грн.; № 0000282301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: збір за розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на суму 4461,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 2227,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2234,00 грн.; № 0000292301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 4816,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 3717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1099,00 грн.: та податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 000040170, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників на суму 62217,83 грн., у тому числі: за основним платежем - 4573,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57644,02 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Інспекції касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права під час встановлення правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000132301 в частині збільшенні суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 476764,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 381413,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 95351,00 грн.
За визначе6ннями, наведеними у пунктах 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов`язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Положеннями пунктів 3-6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Як вбачається з акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, для перевірки відображених показників податкових зобов`язань та податкового кредиту за період, який перевірявся, Товариством до перевірки були надані: оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках; аналіз по рахунках 301, 311, 312, 20, 26, 28, 361, 362, 701, 702, 703 (щодо податкових зобов`язань) 201, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 22, 23, 25, 26, 28, 301, 311, 312, 372, 631, 632, 91, 92, 93, 94, 95, 97 (щодо податкового кредиту); аналітичні відомості у розрізі контрагентів по рахунках 361, 362; первинні документи із продажу: видаткові накладні, акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації; копії податкових накладних, виданих покупцям; розрахунки коригування податкових зобов`язань у зв`язку зі зміною ціни або кількості, виписані покупцям таких товарів; видаткові накладні від постачальників, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг); реєстри отриманих податкових накладних; оригінали податкових накладних, отриманих від постачальників; розрахунки коригування, отримані від постачальників; первинні банківські та касові документи: виписки банків, платіжні доручення, касові звіти та касові ордери; угоди, договори, укладені із покупцями та постачальниками.
Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що висновком судово-економічної експертизи від 22.08.2013, наданим на виконання вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2012, було підтверджено, що висновки акту перевірки № 1120/23-118/24541545 від 18.04.2011 про заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 11.03.2011 у сумі 430320,00 грн. документально підтверджуються лише у розмірі 48907,00 грн., що на 381413,00 грн. менше, ніж відображено у висновках акту перевірки. Зокрема, у висновку вказано, що: за результатом співставлення даних акту перевірки з даними оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0000132301 встановлено, що визначена в податковому повідомленні-рішенні сума податкового зобов`язання податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 430320,00 грн., становить на 320718,00 грн. більше, ніж вказано в акті перевірки; при проведенні перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 по 21.03.2010 Інспекцією не були враховані податкові накладні, отримані Товариством від постачальників у 2010 році на загальну суму 364169,02 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 60694,84 грн.), а саме: № 1137 від 15.12.2010, № 1065 від 29.11.2010 та № 1066 від 30.11.2010.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог відсутні.
Також, Інспекцією до Вищого адміністративного суду України було подане клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з завершенням ліквідаційної процедури банкрутства Товариства на підставі частини другої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), положеннями якої було передбачено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані. Проте, вказане клопотання Інспекції Вищим адміністративним судом України вирішене не було.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 4 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з цим, частиною другою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
Таким чином, новою редакцією процесуального закону не передбачено можливості визнання законних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі.
Оскільки державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства було проведено 01.08.2016, тобто після ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у даній справі, клопотанні Інспекції задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 - без змін.
Керуючись ч.1 ст. 52, п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду