№ 1570/7406/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 1570/7406/2012

касаційне провадження № К/9901/25094/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 (суддя - Білостоцький О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Кравець О.О., Яковлев Ю.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертелеком» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, правонаступник - Офіс ВПП ДФС в особі Одеського управління (далі у тексті - Інспекція, ОВПП ДФС), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» звернулось із адміністративним позовом до суду, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції форми «П» від 26.11.2012 №0000142400, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 567 910, 00 грн, у тому числі за періоди: 2 квартал 2011 року на 96 399, 00 грн; 2-3 квартали 2011 року на 644 116, 00 грн; 2-4 квартали 2011 року на 704 965, 00 грн; 1 квартал 2012 року на 4 191 835, 00 грн; 1 півріччя 2012 року на 3 862 965, 00 грн, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 544 304, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на хибність висновків податкового органу щодо зазначених у акті перевірки від 26.11.2012 № 176/24-0/30109015/5 порушень, зважаючи на те, що позивачем не було допущено порушень Податкового кодексу України, зазначених у акті перевірки, а податковим органом під час перевірки не було встановлено протиправних дій або бездіяльності Товариства щодо невиконання або неналежного вимог податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності за період, що перевірявся.

У письмових запереченнях на позовну заяву, відповідач, цитуючи текст акту перевірки, зазначає, що позивач порушив вимоги п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), пп. 14.1.3, пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14, пп.145.1.2 п.145.1 ст.145 ПК України та вимог ч.ч. 1 та 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього на суму 4 567 910, 00 грн, оскільки перевіркою встановлено завищення валових витрат внаслідок укладення угод, які мають безтоварний характер по контрагентах - ПП «Стар Марин», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Адалін», ПП «Укр Нива», КП «Альянс», ТОВ «Компанія «Форест 2010», ТОВ «Укрнеон», що підтверджено актами перевірок цих юридичних осіб, за якими угоди укладені цими підприємствами визнані податковим органом нікчемними, зважаючи на що наполягав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 №0000142400.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки доводи, наведені Товариством у позовній заяві, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Решта доводів касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акта перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, як такі, що прийняті у повній відповідності до вимог законодавства, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення з підстав того, що відповідно до п.4 ч.1 статті 213 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права, проте, зміст поданої касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування акту перевірки без посилань у чому саме полягає неправильність чи неповнота встановлення обставин у справі та застосування норм матеріального права судами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.10.2021 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26.10.2021.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС її правонаступником - Офісом ВПП ДФС в особі Одеського управління.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, Інспекцією у період з 28.08.2012 по 29.10.2012 була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертелеком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, згідно з висновками якого податковим органом встановлено порушення позивачем п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, пп. 14.1.3, пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14, пп.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього на суму 4 567 910, 00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція прийняла 26.11.2012 податкове повідомлення-рішення №0000142400, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 4 567 910, 00 грн, у тому числі за періоди: 2 квартал 2011 року на 96 399, 00 грн; 2-3 квартали 2011 року на 644 116, 00 грн; 2-4 квартали 2011 року на 704 965, 00 грн; 1 квартал 2012 року на 4 191 835, 00 грн; 1 півріччя 2012 року на 3 862 965, 00 грн, в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 544 304, 00 грн.

Товариство частково не погодилось із винесеним податковим повідомленням - рішенням про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 4 544 304, 00 грн щодо завищення витрат у зв`язку із включенням до їх складу витрат за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - підприємств ТОВ «Промелектро-75», ПП «Адалін», ПП «Укр Нива», ТОВ «Укрнеон» та амортизаційних відрахувань на вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у якості основних засобів у контрагентів - продавців ПП «Стар Марин», КП «Альянс», ТОВ «Компанія «Форест 2010», ТОВ «Укрнеон» усього у сумі 950 800 грн, а також завищення витрат за 1 квартал 2012 року у сумі 3 417 261, 00 грн у зв`язку із нарахуванням амортизації на нові укомплектовані волоконні-оптичні мережі на їх загальну вартість без врахування строку корисного використання.

Не погодившись із зазначеним рішеннями податкового органу Товариство звернулось до суду.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття ГУ ДФС податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтертелеком» з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012» від 26.11.2012 № 176/24-0/30109015/5 (далі у тексті - акт перевірки).

Згідно з висновком, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило, зокрема норми підпункту п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, пп. 14.1.3, пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14, пп.145.1.2 п.145.1 ст.145 ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, та вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого завищило витрати у зв`язку із включенням до їх складу витрат за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - підприємств ТОВ «Промелектро-75», ПП «Адалін», ПП «Укр Нива», ТОВ «Укрнеон» та амортизаційних відрахувань на вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у якості основних засобів у контрагентів - продавців ПП «Стар Марин», КП «Альянс», ТОВ «Компанія «Форест 2010», ТОВ «Укрнеон» усього у сумі 950 800, 00 грн, а також завищення витрат за 1 квартал 2012 року у сумі 3 417 261, 00 грн у зв`язку із нарахуванням амортизації на нові укомплектовані волоконні-оптичні мережі на їх загальну вартість без врахування строку корисного використання.

Висновок контролюючого органу вмотивований тим, що операції з придбання Товариством товарів (маршрутизатор CISCO WS-C3750E-48TD-EF, антени параболічні діаметром 0,9 м діапазону 11Гц в комплексі з опорно-поворотним пристроєм, пристрої фіксації антен діаметром 0,9 м діапазону 11 Гц по азимуту) та робіт/послуг (суборенда складського приміщення площею 12 кв м, підрядні роботи з проектування та оформлення документів сотового телефонного зв`язку стандарту CDMA 800, будівельні підрядні роботи, роботи щодо рекламної продукції, виконання робіт по виготовленню та монтажу інформаційних вивісок ) у контрагентів - ПП «Стар Марин», КП «Альянс», ТОВ «Компанія «Форест 2010», ТОВ «Укрнеон», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Адалін», ПП «Укр Нива», є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без їх фактичного здійснення. При цьому контролюючий орган використав податкову інформацію, отриману з баз даних ДФС України, та податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю - зустрічних звірок, відповідно до якої вказані контрагенти не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів, які об`єктивно необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності (виготовлення реалізованого позивачу обладнання та надання будівельних послуг), відсутні основні фонди, складські приміщення та транспортні засоби; в наданих позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних не зазначено пункт розвантаження товару; згідно з інформаційними базами даних ДФС придбання документально не підтверджено господарських відносин ПП «Стар Марин» із платником податків ТОВ «АТР-Авто ЛТД» та повноти відображення в обліку за лютий, квітень, червень 2011 року, не надання податковому органу документів про право власності на ПП «Укр-Нива» на складське приміщення, яке орендував позивач та не надання щодобових квитанцій про сплату вартості місць стоянки автомобілів працівників Товариства; нарахування амортизації на нові укомплектовані волоконні-оптичні мережі на їх загальну вартість без врахування строку корисного використання.

Зважаючи на ці обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що зазначені контрагенти не надавали вказаних у договорах послуг, не постачали товар (маршрутизатор CISCO WS-C3750E-48TD-EF, антени параболічні діаметром 0,9 м діапазону 11Гц в комплексі з опорно-поворотним пристроєм, пристрої фіксації антен діаметром 0,9 м діапазону 11 Гц по азимуту), оприбуткований позивачем у бухгалтерському обліку, та не мали здійснювати амортизаційних відрахувань на вартість цих товарно-матеріальних цінностей. Відтак, позивач безпідставно завищив витрати за цими господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг) та амортизаційних відрахувань на вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у якості основних засобів, та не мав права на збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток всього на суму 4 567 910, 00 грн.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт здійснення позивачем операцій з придбання товару (маршрутизатор CISCO WS-C3750E-48TD-EF, антени параболічні діаметром 0,9 м діапазону 11Гц в комплексі з опорно-поворотним пристроєм, пристрої фіксації антен діаметром 0,9 м діапазону 11 Гц по азимуту) та робіт/послуг (суборенда складського приміщення площею 12 кв м, підрядні роботи з проектування та оформлення документів сотового телефонного зв`язку стандарту CDMA 800, будівельні підрядні роботи, роботи щодо рекламної продукції, виконання робіт по виготовленню та монтажу інформаційних вивісок) підтверджується письмовими доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договором купівлі -продажу від 19.10.2011 №116, договором поставки товару від 05.09.2011 №01/09, договором суборенди складського приміщення площею 12 кв м за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/3, літ Б/2, договором про надання послуг багажування від 01.01.2011 №005, договорами на виконання підрядних робіт з проектування та оформлення документів об`єктів сотового телефонного зв`язку, договорами на виконання підрядних робіт від 01.02.2011 № 2147 та від 28.04.2010 №463, договорами підряду, договором виконання робіт щодо рекламної продукції, договором виконання робіт щодо виконання робіт по виготовленню та монтажу інформаційних вивісок; податковими та видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; актами наданих послуг; платіжними документами про оплату придбаного обладнання та наданих послуг, а також встановленими судами попередніх інстанцій обставинами щодо подальшого використання позивачем придбаного обладнання у власній господарській діяльності.

Оцінюючи зазначені вище докази, зокрема довідку ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 20.09.2012 № 310/2210, акти Яготинської МДПІ Київської області від 20.01.2012 №5/2300/36098229, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 28.08.2012 №255/22-200/31612897, ДПІ у Приморському районі м. Одеса від 27.09.202 №5730/22-5034221268 та від 30.10.2012 №2087/22-5/37223027, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 19.07.2012 №628/2204/36989451, суд відхилив довід податкового органу, оскільки при проведенні перевірок ПП «Стар Марин», КП «Альянс», ТОВ «Компанія «Форест 2010», ТОВ «Укрнеон», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Адалін», ПП «Укр Нива», результати яких оформлено вказаними актами, податковими органами безпосередньо не досліджувались господарські відносини зазначених підприємств із ТОВ «Інтертелеком», зважаючи, що суди дійшли вірних висновків щодо того, що досліджені в судовому процесі докази підтверджують факт придбання позивачем вказаного вище обладнання (товарів). Доводів, що Товариством вчинено склад дій (бездіяльності), які б формували склад порушення наведених вище вимог податкового законодавства України відповідач у касаційній скарзі не наводить. Судами встановлено, що податківцями у ході проведення перевірки не встановлено жодного факту віднесення сум до складу витрат, без наявності у позивача належним чином оформлених первинних документів, наданих відповідними контрагентами, копії усіх цих первинних документів і договорів, на підставі яких вони складені, наявні у матеріалах справи.

У відповідності з частиною другою статті 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом не встановлено правило підтвердження обставин щодо придбання товару виключно певними критеріями або документами, у зв`язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій при оцінці наданих первинних документів у сукупності із іншими документами як доказу зазначених обставин у цій справі враховували й інші докази, що відповідає правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 КАС.

З огляду на зміст наведених вище норм права, судами правильно визначено, що відповідальність платника податку, передбачена податковим законодавством України, може наставати лише унаслідок протиправних діянь вчинених самим платником податку чи його посадовими особами, а у жодному разі не у наслідок дій чи бездіяльності чи стану інших платників податків та їх посадових осіб, які самостійно несуть встановлену законодавством відповідальність за свої діяння, оскільки володіють власною правосуб`єктністю.

Щодо доводу відповідача про нарахуванні амортизації в 1 кварталі 2012 року на нові укомплектовані волоконні - оптичні мережі не було враховано обмеження п.145.1.2 п.145.1 ст. 145 ПК України, яка, на погляд податківців, нарахована на вартість об`єктів основних засобів, які виводяться із експлуатації, то, як установили суди, таке твердження не відповідає фактичним обставинам.

Позивачем реалізація відмічених у акті перевірки основних засобів була проведена 20.02.2012. Судами встановлено, що на реалізовані об`єкти основних засобів (нові укомплектовані волоконні оптичні лінії) нарахування амортизації у лютому та березні 2012 року взагалі не проводилося, і до складу витрат у лютому та березні 2012 року амортизаційні відрахування реалізованих об`єктів не відносилися.

Про відсутність завищення витрат, за відсутністю нарахування амортизації на нові укомплектовані волоконні - оптичні лінії свідчать також дані регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Інтертелеком»: картки рахунку, журнали-ордера і відомості по рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», аналіз субконто «Необоротні активи» та інші документи, які були своєчасно надані податківцям у ході перевірки, але не були прийняті ними до уваги і які наявні у матеріалах справи.

Як встановлено у ході розгляду справи, на розукомплектовану волоконну - оптичну лінію зв`язку (ВОЛЗ) Житомир - Винница -Слобода Шаргородская, 274,261 к., інв. № 16528, згідно з показників картки рахунку 13 останнє нарахування амортизації було здійснено 29.02.2012 у сумі 38 440, 29 грн.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відображена у акті перевірки нібито здвоєна сума амортизаційних відрахувань у розмірі 3 417 261, 00 грн не відповідає фактичним обставинам.

Дані з автоматизованих систем ДПС щодо показників податкового обліку платників податків та зустрічних звірок контрагентів позивача, окремо від документів, на підставі яких ведеться податковий облік, не є належними доказами стану податкового обліку платника податків в цілях його (податкового обліку) оцінки на предмет відповідності чинному законодавству.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 90 КАС, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права до встановлених обставин у справі.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку договорам між позивачем та його контрагентами, первинним документам, що були складені у межах вказаних договорів, наявності у позивача та його контрагентів податкової та господарської правосуб`єктності на момент вчинення спірних правовідносин, відсутності доказів з боку контролюючого органу, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли без мети настання реальних наслідків, врахували обставини, встановлені судами під час дослідження обставин справи та із урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Керуючись статтями 52 250 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у місті Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС її правонаступником - Офісом ВПП ДФС в особі Одеського управління.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова