Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 158/962/19-ц
провадження № 61-20750св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - орган опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 липня 2019 року у складі судді Костюкевича О. К. та постанову Волинського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року орган опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області (далі - орган опіки та піклування) звернувся в суд в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 є матір`ю неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Реєстрація народження двох дітей проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (зі слів матері).
Із 2012 року орган опіки та піклування здійснює контроль за виконанням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських обов`язків. Внаслідок зловживання алкоголем, відсутністю належних умов проживання
ОСОБА_5 у 2013 році було позбавлено батьківських прав відносно старшого сина ОСОБА_1 , але у 2016 році в результаті певного поліпшення ситуації у сім`ї, батьківські права було поновлено. Однак у листопаді 2017 року сім`ю було взято під соціальний супровід, після чого працівники органу опіки та піклування постійно навідувались до
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , майже щоразу виявляли незадовільні умови проживання, бруд, антисанітарію, мізерні запаси продуктів харчування для дітей, діти неохайні, не миті, у брудному зношеному одязі. На зауваження відповідачі реагували агресивно.
Враховуючи викладене, орган опіки та піклування просив суд відібрати малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , без позбавлення їх батьківських прав, передати малолітніх дітей Ківерцівській районній державній адміністрації Волинської області, як органу опіки та піклування, для вирішення питання їх подальшого влаштування. Стягувати з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з кожного аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн з кожного щомісячно на кожну дитину для зарахування на їх особовий рахунок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 липня 2019 року позов задоволено.
Відібрано малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , без позбавлення їх батьківських прав.
Передано малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Ківерцівській районній державній адміністрації Волинської області, як органу опіки та піклування, для вирішення питання їх подальшого влаштування.
Вирішено стягувати з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з кожного аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину до виповнення ними повноліття, щомісяця, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову, тобто з 11 квітня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з показань свідка
ОСОБА_7 , а також актів обстеження умов проживання, наявних в матеріалах справи вбачається, що відповідачі вихованням дітей не займаються, не спроможні забезпечити їм належні умови проживання, не забезпечують їх елементарними необхідними засоби гігієни, харчування, одягу, для старшого сина не створено умов для навчання. Крім того, як передбачено статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищезазначене є підставою для відібрання дітей у відповідачів без позбавлення їх батьківських прав, а також стягнення з них аліментів на утримання дітей.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 липня 2019 року в частині стягнення аліментів на утримання дітей в цій справі скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 2018 року, для зарахування на їх особовий рахунок, у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 000 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 квітня 2019 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для зарахування на їх особовий рахунок, у твердій грошовій сумі в розмірі
по 1 000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11 квітня 2019 року. У решті рішення суду залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що орган опіки та піклування постійно здійснював соціальний супровід цієї сім`ї, вживались профілактичні заходи з підтримки ОСОБА_5 . Неодноразово відповідачці надавався строк для поліпшення умов проживання дітей та усунення небезпеки, що результату не дало. Крім того, сім`ї надавалась допомога з боку громадської організації, що не заперечено відповідачами. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 отримує від держави матеріальну допомогу. Отже, фінансової підтримки сім`я не потребує, відповідач має фінансову можливість забезпечити дітей необхідними їжею та доглядом. В цьому випадку соціальне консультування та соціальна допомога не вирішили проблеми вказаної сім`ї через небажання батьків виконувати свої батьківські обов`язки. Відповідачі не виконують своїх зобов`язань, є безвідповідальними щодо дітей, ОСОБА_5 вже позбавлялась батьківських прав щодо сина ОСОБА_1 , при цьому син і зараз тікає з дому, прогулює уроки, діти недоглянуті, живуть в антисанітарних умовах.
Суд першої інстанції, встановивши, що умови проживання, якими
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забезпечують своїх дітей, є небезпечними для їх здоров`я та морального виховання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення їх інтересів та максимально можливою мірою виживання і здорового розвитку дітей.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції не врахував встановлених обставин справи та норм матеріального права і помилково стягнув аліменти з відповідача ОСОБА_6 на утримання дітей ОСОБА_1 , 2007 року народження, ОСОБА_3 , 2017 року народження, батьком яких він не є. При визначенні розміру аліментів колегія суддів врахувала стан здоров`я та матеріальне становище дітей, стан здоров`я та матеріальне становище платників аліментів. Відповідачі є здоровими, працездатними особами, інших утриманців не мають, і зобов`язані утримувати дітей, батьками яких вони є. Сума стягуваних аліментів по 1 000 грн на кожну дитину відповідає інтересам та потребам дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року справу за позовом
органу опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суду не надавалися належні та допустимі докази винної її поведінки та її умисного ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. При вирішенні питання про відібрання дітей держава в особі її компетентних органів повинна вживати заходів щодо умов возз`єднання сім`ї. Це на практиці вимагає серйозних активних дій з боку органів державної влади. У цій справі органи державної влади не вживали заходів для допомоги.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвами про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2018 року, ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 від 13 вересня
2017 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії
НОМЕР_3 від 30 травня 2013 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_4 від 25 травня 2015 року, їх матір`ю зазначено ОСОБА_5
ОСОБА_6 є батьком двох дітей: ОСОБА_2 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2018 року народження.
Відповідно до витягу з протоколу № 20 від 30 листопада 2017 року комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації ОСОБА_5 не забезпечує належний догляд та утримання своїх малолітніх дітей: ОСОБА_1 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2015 року народження, ОСОБА_3 , 2017 року народження, внаслідок чого вони проживають в антисанітарних умовах, що може нести загрозу їх життю та здоров`ю.
Наказом № 2 від 03 січня 2018 року Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області прийнято забезпечити підготовку документів для постановки на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У витягу з протоколу № 4 від 22 березня 2018 року комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації зафіксовано, що під час перевірки отриманої від родичів ОСОБА_5 інформації про неналежне виконання батьківських обов`язків, встановлено, що будинок занедбаний, в антисанітарному стані, брудно, діти недоглянуті. Вирішено надати ОСОБА_5 місяць на приведення житлового будинку в належний санітарно-гігієнічний стан, звернутися до Ківерцівського ВПГУНП щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.
Відповідно до наказу № 16 від 23 березня 2018 року Ківерцівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді взято під соціальний супровід сім`ю ОСОБА_5 .
Наказом № 9 від 12 лютого 2019 року Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області прийнято забезпечити підготовку документів для постановки на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово попереджали про необхідність забезпечення дітям необхідних умов для проживання, виховання, однак проведені профілактичні бесіди позитивного результату не дали, відповідно до актів обстеження умов проживання від 03 січня
2019 року, 21 січня 2019 року, від 19 березня 2019 року, від 21 березня
2019 року, від 02 квітня 2019 року та від 03 травня 2019 року в будинку постійна антисанітарія, не створені умови для проживання дітей, матраси, постіль відсутня, діти не забезпечені ні одягом, ні їжею.
Із характеристики на ОСОБА_6 , 1975 року народження, виданої Сокиричівською сільською радою 28 лютого 2019 року, встановлено, що він зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю. З громадянкою ОСОБА_5 він постійно не проживає, приходить провідувати у вільний від роботи час. Коштів на утримання дітей він не надає.
Листом Ківерцівської районної державної адміністрації від 25 березня
2019 року голові Ківерцівської міської ради ОСОБА_8 . повідомлено, що умови проживання сім`ї ОСОБА_5 не покращились, діти не доглянуті, не миті, крім того на тілі трьох молодших дітей виявлено незрозумілу висипку, аналогічну як у матері ОСОБА_5 , про що письмово повідомлений
КП «Ківерцівський районний центр ПМСД» Ківерцівської районної ради Волинської області.
З листа КП «Ківерцівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ківерцівської районної ради Волинської області начальнику служби у справах дітей ОСОБА_9 від 03 квітня 2019 року встановлено, що діти ОСОБА_2 , 2015 року народження, ОСОБА_3 , 2017 року народження, ОСОБА_4 , 2018 року народження оглянуті фельдшером та скеровані на консультацію до сімейного лікаря, дерматолога зі скаргами на висипання у всіх дітей та опіком грудної клітки у дівчинки ОСОБА_2 (по необережності дитина вилила собі кип`яток на груди).
Відповідно до висновку Ківерцівської районної державної адміністрації
№ 18/02-18 від 09 квітня 2019 року про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав - відібрання малолітніх ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , без позбавлення їх батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дітей.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 березня 2013 року ОСОБА_5 вже було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 липня 2016 року поновлено ОСОБА_5 батьківські права відносно сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З заявами про зарахування дітей до Сокиричівського дошкільного навчального закладу «Струмочок» Кошетар Н. В. не зверталась, що вбачається з листа вказаного дошкільного навчального закладу начальнику служби у справах дітей ОСОБА_9 від 07 жовтня 2019 року та підтверджено ОСОБА_5 .
У серпні 2019 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей відносно сина ОСОБА_1 , 2007 року народження, хлопчик шукав роботу на АЗС перед с. Прилуцьке, де його виявила поліція. 25 вересня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області про факт загублення її сина ОСОБА_1 , 2007 року народження, однак 26 вересня 2019 року надійшла від неї заява, що син знайшовся, був у баби у м. Ківерці. 26 вересня 2019 року на ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне порушення за невиконання батьками або особами, що їх заміняють, обов`язків щодо виховання дітей.
З інформації на учня 6 класу ЗОШ 1-2 ступеня с. Сокиричі ОСОБА_1 ,
2007 року народження, від 08 жовтня 2019 року, наданої ЗОШ 1-2 ступеня
с. Сокиричі, встановлено, що дитина не забезпечена необхідним навчальним приладдям, сезонним одягом, має невідповідний зовнішній вигляд, систематично запізнюється на уроки, не готує домашні завдання, на уроках не працює, мати на збори не з`являється, не забезпечує необхідного медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток, не створює умов для отримання сином освіти.
Згідно акта обстеження житлово-побутових умов від 07 жовтня 2019 року зафіксовано, що умови проживання дітей незадовільні, житлово-побутові умови в будинку не змінились, ще більше погіршилися, не створено ніяких умов для гігієни дітей. При огляді був присутній співмешканець ОСОБА_5 - ОСОБА_11 , 1971 року народження, раніше судимий (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність).
У судовому засіданні ОСОБА_5 визнано, що співмешканець б`є її, і ОСОБА_6 , батько двох її дітей, змушений був забирати всіх дітей до себе в зв`язку з цими обставинами. А тому, залишення дітей у батьків є небезпечним для їх здоров`я і морального виховання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада
1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України,
№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням («Савіни проти України», № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).
Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок.
Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина четверта статі 170 СК України).
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалюючи рішення про відібрання малолітніх дітей від відповідачів без позбавлення останніх батьківських прав, суди виходили з доведеності того, що умови проживання, якими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забезпечують своїх дітей, є небезпечними для їх здоров`я та морального виховання, а тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення їх інтересів та максимально можливою мірою виживання і здорового розвитку дітей.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про відібрання дітей, оскільки така міра найбільше відповідає інтересам дітей.
Судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення позовних вимог про стягнення аліментів враховано усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів, застосовано Закон України «Про прожитковий мінімум» та виходили виключно із інтересів дітей.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішень, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 липня
2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 жовтня
2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович