№ 159/2882/18

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 159/2882/18

провадження № 61-7764св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тєфія»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Грушицького А. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав-Дістрибьюшн» (далі - ТОВ «Сав-Дістрибьюшн»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Фокстрот» (далі - ТОВ «Група Компаній «Фокстрот»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тєфія» (далі - ТОВ «Тєфія»), про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що 31 серпня 2016 року о 13 год. 26 хв. в інтернет-магазині «Фокстрот» за вказаним на сайті телефоном він замовив клавіатуру DEFENDER Princeton C - 935 Wireless вартістю 335 грн, вартість замовлення з доставкою «Новою поштою» становила 353 грн. Після перевірки ним справності придбаного товару виявилося, що клавіатура не є робочою, справна лише мишка. Він одразу за телефоном, за яким робив замовлення, повідомив про брак товару. Працівник «Фокстроту» роз`яснив йому, що він повинен самостійно звернутися до сервісного центру (далі - СЦ) для проведення експертизи, яка підтвердила б факт отримання товару в неробочому стані і непричетність до його пошкодження. Будучи обуреним такою пропозицією та тим, що працівники «Фокстроту» самостійно не перевірили якість товару, а наполягали самому зайнятися експертизами і доводити факт, що клавіатуру він отримав несправну, він 07 вересня 2016 року звернувся до магазину «Фокстрот», розташованого по вулиці Незалежності в місті Ковелі Волинської області. Працівниця магазину спочатку відмовилася приймати клавіатуру, так як вона придбана не в цьому магазині і він сам має надати її в СЦ у місті Львові. Однак після його скарги клавіатура була прийнята на гарантійне обслуговування. За наслідками перевірки в жовтні 2016 року несправний товар вилучено СЦ і працівниця передала йому акт списання клавіатури та пояснила, що слід зв`язатися з інтернет-магазином для повернення коштів за товар неналежної якості. Йому було повідомлено, що на електронну адресу будуть надіслані умови, які він повинен виконати для отримання коштів за клавіатуру. 06 жовтня 2016 року він отримав умови, серед яких йому необхідно було надати: гарантійний талон, рахунок будь-якого банку, фото клавіатури, проте вказані умови він не мав можливості виконати, оскільки є інвалідом І групи, має серцеві захворювання, перебуває на обліку в лікаря-кардіолога. У зв`язку з наведеними подіями стан його здоров`я погіршився, він змушений був лікуватися у лікаря-кардіолога. Вважає, що погіршення стану здоров`я перебуває у прямому причинному зв`язку з психоемоційними навантаженнями, викликаними неправомірними діями та незаконними вимогами працівників ТОВ «Сав-Дістрибьюшн», ТОВ «Група Компаній «Фокстрот». Дії працівників, які продали йому товар неналежної якості та відмовились прийняти його назад і повернути сплачені ним за товар кошти, чим не виконали своїх прямих обов`язків, є неправомірними та такими, що спричинили йому майнові та моральні збитки. На підставі зазначеного та з урахування заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив: визнати неправомірними дії працівників ТОВ «Сав-Дістрибьюшн»; стягнути з винних осіб на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 1 500 353 грн, яка є вартістю клавіатури, послуг Нової Пошти та витрат на лікування з відновлення здоров`я; та моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2018 року провадження у вказаній справі в частині позовних вимог до співвідповідача ТОВ «Група Компаній «Фокстрот» закрито з підстав наявності рішення Ковельського міськрайонного суду від 19 червня 2017 року за вимогами позивача до ТОВ «Група Компаній «Фокстрот» про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 335 грн та витрати за поштові послуги в сумі 58,83 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дефект продукції придбаного товару доведений позивачем, вартість товару та послуг пошти на час розгляду не відшкодовані, а понесені позивачем витрати за договором купівлі-продажу клавіатури та оплачені послуги пошти документально підтверджені, тому в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають задоволенню. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині суд дійшов висновку про відсутність доказів завдання продукцією неналежної якості шкоди здоров`ю позивача.

Постановою Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення та доведення факту порушення відповідачем прав споживача на отримання якісного товару є достатньою та обґрунтованою підставою для відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з порушенням права позивача, при цьому, визнаючи її розмір, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на лікування позивача за кордоном для відновлення здоров`я в сумі 1 500 000 грн, апеляційний суд виходив з того, що безпосереднього причинного зв`язку між фактом отримання неякісного товару та станом здоров`я, а також самого факту погіршення стану здоров`я позивача наданими доказами не підтверджено. Не підтверджено також жодними доказами необхідності у зв`язку із наведеними обставинами лікування за кордоном на заявлену суму.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди, не вирішив питання про неправомірність дій відповідачів, про що була заявлена вимога в позовній заяві, необґрунтовано відмовив у задоволенні відшкодування матеріальної шкоди на оздоровлення, якої він зазнав внаслідок неправомірних дій відповідачів.

У червні 2019 року ТОВ «САВ-Дистрибьюшн» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін, зазначивши про безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

29 травня 2019 року справа № 159/2882/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що згідно з накладною від 01 вересня 2016 року № 115742024 позивач придбав у ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» клавіатуру DEFENDER Princeton C - 935 Wireless вартістю 335 грн. Вказаний товар відправлявся з товарного складу ТОВ «Тєфія».

Відповідно до акта оцінки технічного стану від 28 вересня 2016 року № UDF44160928-01, складеного СЦ «Пріоритет», що у місті Львові, виявлено несправність контролера клавіатури та зроблено висновок про неможливість проведення ремонту вказаного товару.

Електронним листом служби Колл-центру Фокстрот від 06 жовтня 2016 року позивачеві запропоновано повернути товар, для чого слід відправити електронною поштою фото або сканкопії таких документів: заява на повернення товару (бланк у вкладенні); заява на перерахування коштів (бланк у вкладенні); накладна-вимога на отримання товару; гарантійний талон; акт сервісного центру; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; фото товару і упаковки (за наявності). Зазначено також, що товар не повинен мати механічних пошкоджень і бути у повній комплектації.

Тобто вказаним листом відповідач ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» визнав, що направлений на адресу позивача товар - клавіатура DEFENDER Princeton C - 935 Wireless мав несправності та був не придатний до використання.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (частини перша, друга статті 675 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 677 ЦК України передбачено, що законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).

За приписами статті 678 ЦК України (аналогічні норми містяться у статті 8 Закону України «Про захист прав споживача») покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до частини першої статті 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і в немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець вказує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства, зокрема статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що придбаний позивачем товар - клавіатура DEFENDER Princeton C - 935 Wireless не придатний до використання, маючи належні докази на підтвердження його вартості та з`ясувавши факт невідшкодування позивачу вартості товару і оплачені ним поштові послуги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що вказані витрати в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на лікування в розмірі 1 500 353 грн, суди на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин, дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано належним та допустимих доказів на підтвердження вказаних вимог, зокрема не доведеного причинного зв`язку між фактом отримання неякісного товару та станом здоров`я позивача.

Встановивши, що саме з вини ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» позивачу було надано товар неналежної якості, у зв`язку з чим було задоволено позовні вимоги про стягнення його вартості, суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дійшов правильного висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, розмір якої визначив виходячи з засад розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір завданої позивачу моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки, визначаючи суму завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 500 грн, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а їх переоцінка згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про неправомірність дій відповідачів, про що була заявлена вимога в позовній заяві, також не заслуговують на увагу, так як неправомірність дій відповідачів була встановлена в мотивувальній частині судового рішення, що, у свою чергу, стало підставою для стягнення вартості товару і відшкодування моральної шкоди, а не зазначення про це в резолютивній частині не може бути підставою для скасування правильного по суті та законного судового рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Крім того, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, то учасник справи має право на підставі статті 270 ЦПК України звернутися до суду, що ухвалив таке рішення, із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко