ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 159/4854/15-к
провадження № 51-1902 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11.,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14.,
прокурора ОСОБА_15.,
представника потерпілих ОСОБА_16. (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_17 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030000000242 від 07 травня 2015 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кріпке Красноперекопського району АР Крим, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 20 серпня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 червня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Ковельського міськрайонного суду від 20 серпня 2021 року, який ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 червня 2022 року залишено без зміни, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат. Задоволено частково цивільні позови потерпілих.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 07 травня 2015 року близько 07 год 50 хв, керуючи автомобілем марки "TOYOTA COROLLA", у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись на вул. Ватутіна, в м. Ковелі Волинської області в напрямку м. Каменя-Каширського, перетнувши вузьку суцільну лінію осьової розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху та на лівому узбіччі допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку.
У результаті ДТП ОСОБА_2 отримав закриту черепно-мозкову травму з переломом кісток склепіння черепа та субарахноїдальний крововилив, численні переломи ребер, розриви тканин обох легень з двобічним гемотораксом та косо-поперечний перелом лівої великогомілкової кістки з розвитком шоку, що стало причиною його смерті.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_18. ставить питання про скасування вироку та ухвали суду щодо ОСОБА_1 , просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на припущеннях. На думку захисника суд першої інстанції під час нового розгляду справи не виконав приписи ч. 3 ст. 415 КПК України, тому вирок суду щодо підзахисного ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначені порушення, які допустив місцевий суд, потягли за собою неправильну юридичну оцінку зібраних у справі доказів. На цю обставину не звернув уваги суд апеляційної інстанції та всупереч вимогам статей 370 419 КПК України, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, формально погодився з рішенням місцевого суду, при цьому не спростував усіх мотивованих доводів скарги.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Представник потерпілих заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Прокурор, висловивши свої доводи, вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України ґрунтується на припущеннях, який ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невиконання судом правил ч. 3 ст. 415 КПК України, є такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Зокрема, як видно з вироку під час судового розгляду кримінального провадження місцевий суд ретельно дослідив зібрані у справі докази в тому числі з урахуванням вказівок суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України.
Крім іншого, в ньому належним чином викладено формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , яке суд визнав доведеним, висновки суду про винуватість засудженого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, вмотивовано на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.
Перевіряючи під час судового розгляду твердження сторони захисту про непричетність обвинуваченого до ДТП, суд першої інстанції зробив детальний аналіз зібраних у справі доказів у їх сукупності, на підставі чого обґрунтовано спростував відповідні доводи і дійшов правильних висновків про перебування за кермом автомобіля саме ОСОБА_1 .
В обґрунтування прийнятого рішення, суд послався на показання в судовому засіданні ОСОБА_1 , який підтвердив, що на момент ДТП в автомобілі перебував лише він та свідок ОСОБА_3 .
Про те, що автомобіль, який був у кюветі, залишали дві особи чоловічої статі, підтвердив і свідок ОСОБА_4 .
Під час одночасного допиту в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наполягали на своїх показаннях. Зокрема, ОСОБА_1 заперечував ту обставину, що він перебував за кермом у момент ДТП, а свідок ОСОБА_5 показував суду про те, що не пам`ятає хто саме сів за кермо, і куди вони поїхали.
У ході судового розгляду, судом було досліджено низку експертних висновків, відповідно до яких: на паперовому фірмовому стаканчику заправки "WOG" та на подушці безпеки виявлено сліди потожирових виділень, що можуть походити від ОСОБА_3 ; на кермі та на ручці дверцят водія (зі сторони салону) виявлено потожирові виділення, що можуть походити від ОСОБА_1 ; на ручці коробки передач виявлено потожирові виділення, що можуть походити як від ОСОБА_1 , так і від ОСОБА_3 ; на ручці дверцят переднього пасажира (зі сторони салону) слідів потожирових виділень не виявлено (т. 1 а. с. 124-133, 135-138, 140-145, 147-151).
Допитані в судовому засіданні експерти підтвердили правильність своїх висновків, окрім того, правильність цих висновків підтверджено результатами комплексної судово-медично-імунолічно-дактилоскопічної експертизи (висновок № 22/77). Цим же висновком установлено, що з урахуванням отриманих тілесних ушкоджень, саме ОСОБА_1 , перебував за кермом автомобіля "TOYOTA COROLLA" на момент ДТП, даних про те, що на момент ДТП ОСОБА_3 перебував за кермом цього автомобіля - немає (т. 2 а.с. 52-65).
Перевіряючи показання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо обставин кримінального правопорушення, суд проаналізував показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які в судовому засіданні, кожен окремо, стверджували про те, що в м. Ковелі по вул. Грушевського, біля магазину "Наш Край", за кермом автомобіля був саме ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 знаходився на передньому пасажирському сидінні.
Водночас, суд у вироку спростував версію сторони захисту про виправдання обвинуваченого, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, вказані свідки показували про те, що бачили 07 травня 2015 року близько 07 год. ранку за 5 км до місця ДТП, у той же час ДТП мало місце близько 07 год. 50 хв. в м. Ковелі по вул. Ватутіна, тобто, через 50 хв. Протягом цього періоду часу вказані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кермом автомобіля не бачили.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що мав розмову із ОСОБА_3 до ДТП. Водночас, як установлено місцевим судом, цей свідок не бачив хто саме перебував за кермом автомобіля ні до приїзду, ні після від`їзду автомобіля від його місця перебування, а тому такі показання не виправдовують обвинуваченого.
Аналізуючи вищенаведені докази в сукупності з іншими дослідженими доказами у справі, місцевий суд обґрунтовано встановив у діях ОСОБА_1 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи справу за апеляцією обвинуваченого на вирок місцевого суду, ретельно перевірила викладені в ній доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі.
За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність і обґрунтованість вироку та доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому, дав відповіді на доводи апеляції ОСОБА_1 про неправильну оцінку висновка експерта від 18 травня 2015 року № 94, відповідно до якого за тілесними ушкодженнями, які виявлено у ОСОБА_1 , сказати, що він перебував за кермом автомобіля в момент ДТП, - неможливо.
Зокрема, спростовуючи ці доводи скарги, апеляційний суд послався на показання допитаного в місцевому суді експерта ОСОБА_9 , який проводив зазначену експертизу, відповідно до яких, експерт пояснив, що даних про отримані тілесні ушкодження ОСОБА_1 недостатньо, щоб точно встановити, хто водій, а хто пасажир.
Проте, як зазначено апеляційним судом в ухвалі, висновком комплексної судово-медичної імунологічної-дактилоскопічної експертизи № 22/77, який було проаналізовано у сукупності з іншими дослідженими доказами у справі, встановлено, що за кермом автомобіля в момент ДТП перебував ОСОБА_1 .
Спростував апеляційний суд посилання апеляційної скарги обвинуваченого про те, що не було проведено слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 , який стверджував про те, що після ДТП ОСОБА_1 перемістився з місця водія на заднє сидіння.
Зокрема, як установив суд, ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2020 року органу досудового розслідування було доручено провести слідчий експеримент (т. 4, а. с. 96, 97), водночас цей експеримент не було проведено з не залежних від суду обставин (т. 4, а. с. 105).
Апеляційний суд указав, що ця обставина не вплинула на висновки місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 , оскільки в основу обвинувального вироку було покладено інші досліджені судом докази, а не показання свідка ОСОБА_10 .
Колегія суддів суду касаційної інстанції в ході перевірки доводів касаційної скарги захисника засудженого визнає обґрунтованими висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України.
Отже, з урахуванням зазначеного, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на які посилався захисник у касаційній скарзі, перевіркою не встановлено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, аналогічні доводам апеляційної скарги обвинуваченого, які суд апеляційної інстанції перевірив та визнав безпідставними. При цьому апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає приписам статей 370 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Таким чином, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 20 серпня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_17 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21