Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 159/6937/21
провадження № 61-11024св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Ковельська міська рада, Виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2022 року у складі судді Бойчука П. Ю. та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В .В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ковельської міської ради, Виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області (далі - Виконавчий комітет ради) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтований тим, що на виконання рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2016 року рішенням Виконавчого комітету ради від 18 серпня 2016 року № 278 її поновлено на квартирному обліку: з 28 квітня 1983 року з правом першочергового отримання житла, з 29 серпня 1986 року - з правом на позачергове отримання житла, як дитину-сироту.
Придбання житла дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, і особам з їх числа, здійснюється на виконання міської цільової соціальної Програми забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і осіб з їх числа на 2017 - 2021 роки, затвердженої рішенням Ковельської міської ради від 24 листопада 2016 року № 16/7 (далі - Програма).
08 вересня 2021 року видано розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації № 544 «Про розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для забезпечення житлом дітей-сиріт в 2021 році».
Згідно з витягом з протоколу комісії Волинської обласної державної адміністрації від 01 червня 2021 року № 1 їй передбачено суму компенсації за рахунок державного бюджету в розмірі 30 відсотків граничної вартості житла, як особі з числа дітей-сиріт старше 30 років.
Водночас вона просила посприяти у вирішенні питання оплати їй, як дитині-сироті, 70 відсотків граничної вартості житла за рахунок місцевого бюджету згідно з Програмою.
Листом від 13 жовтня 2021 року № 5847/1.20/2-21 за підписом міського голови ОСОБА_2 її повідомлено, що згідно з Програмою житлом забезпечуються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, і особи з їх числа віком до 23 років відповідно до черговості. Програма не передбачає надання та придбання соціального житла, виділення коштів на придбання житла на праві приватної власності дітям-сиротам старше 23 років.
Рішенням від 12 жовтня 2021 року № 393 «Про виплату грошової компенсації особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» Виконавчий комітет ради зобов`язав управління соціального захисту населення виплатити їй грошову компенсацію у розмірі 165 988,50 грн для придбання житла. Вказана сума отримана як субвенція з Державного бюджету України.
Відповідно до Порядку виплати компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2021 року № 615 «Деякі питання забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, житлом та підтримки малих групових будинків» (далі - Порядок виплат компенсацій) за рахунок Державного бюджету України їй компенсовано 30 відсотків граничної вартості житла, як особі старше 35 років з урахуванням інвалідності.
Згідно з Порядком виплат компенсацій з місцевого бюджету їй, як дитині-сироті, яка має інвалідність, повинно компенсуватись 70 відсотків вартості житла, що становить 387 306,50 грн.
Просила суд визнати незаконними дії Ковельської міської ради щодо неохоплення її Програмою як особи, яка перебуває на квартирному обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, як дитини-сироти з правом на позачергове отримання житла, зобов`язати Виконавчий комітет ради компенсувати їй за рахунок місцевого бюджету 70 відсотків граничної вартості належного житла у розмірі 387 306,50 грн, як дитині-сироті, з урахуванням інвалідності. Стягнути з відповідачів солідарно судові витрати в розмірі 6 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2022 року у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела порушення її прав, оскільки позовна вимога про визнання незаконними дій Ковельської міської ради щодо неохоплення її Програмою є безпідставною, з огляду на те, що ОСОБА_1 вже отримала 30 відсотків компенсації граничної вартості житла як особа старша 35 років.
Вимога про зобов`язання виплатити за рахунок місцевого бюджету 70 відсотків компенсації граничної вартості житла в розмірі 387 306,50 грн є передчасною, оскільки законодавство передбачає, що залишок грошової компенсації місцеві бюджети виплачують у 2022 та наступних роках.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2022 року в частині відмови у позові про зобов`язання вчинити дії скасовано, ухвалено нове рішення. Зобов`язано Виконавчий комітет ради перерахувати на рахунок ОСОБА_1 як дитині-сироті, яка перебуває на квартирному обліку з правом позачергового отримання житла, з місцевого бюджету кошти як компенсацію для придбання житла у розмірі 70 відсотків його граничної вартості, що становить 387 306,50 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнено з Виконавчого комітету ради на користь держави судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про зобов`язання вчинити дії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі № 159/1388/17 рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, зобов`язано Виконавчий комітет ради надати ОСОБА_1 благоустроєне житлове приміщення як дитині-сироті та особі, яка користується правом на позачергове отримання житла з 29 серпня 1986 року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі придбання особою старше 23 років житлового приміщення у її власність кошти субвенції використовуються у повному обсязі. Залишок грошової компенсації, необхідної для придбання особою старше 23 років житлового приміщення, перераховується на спеціальний рахунок за рахунок коштів місцевих бюджетів або інших джерел не заборонених законодавством.
У частині відмови у позові щодо вимоги про визнання незаконними дій Ковельської міської ради стосовно неохоплення позивачки Програмою суд апеляційної інстанції погодився з доводами суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, просила їх скасувати в частині відмови у позові про визнання незаконними дій Ковельської міської ради стосовно неохоплення позивачки Програмою .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до осіб віком старше 23 років, якщо їхнє право було порушено до досягнення ними 23 років, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Ковельської міської ради на касаційну скаргу мотивований тим, що Програма поширюється на осіб віком до 23 років на момент її виконання.
Позивачці було відомо про про те, що Програма на неї не поширюється у 2018 році, тому до її вимоги застосовується позовна давність.
Відповідь ОСОБА_1 на відзив Ковельської міської ради мотивований тим, що вимога щодо застосування позовної давності є безпідставною.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд переглядає справу в частині відмови у позові про визнання незаконними дій Ковельської міської ради щодо неохоплення ОСОБА_1 . Програмою.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 , 1980 року народження, є особою з інвалідністю І-ої групи з дитинства та дитиною-сиротою, оскільки її мати - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку із смертю матері позивачку було виключено зі списку черговості для отримання житлової площі (наказ від 04 вересня1986 року № 120).
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2016 року зобов`язано Виконавчий комітет ради поновити ОСОБА_1 : з 28 квітня 1983 року - на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов з правом першочергового отримання житла, з 29 серпня 1986 року - з правом на позачергове отримання житла як дитину-сироту.
Рішенням Виконавчого комітету ради від 18 серпня 2016 року № 278 позивачку поновлено на квартирному обліку: з 28 квітня 1983 року з правом першочергового отримання житла, з 29 серпня 1986 року - з правом на позачергове отримання житла, як дитину-сироту.
Рішенням Ковельської міської ради від 24 листопада 2016 року № 16/7 затверджено Програму.
Перебуваючи на позачерговому квартирному обліку, позивачка житла не отримала.
Відповідно до розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 08 вересня 2021 року № 544 «Про розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проєктні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа у 2021 році» ОСОБА_1 включено до списків на отримання грошової компенсації. Її було викликано для написання заяви про надання згоди на отримання відповідної компенсації.
Рішенням від 12 жовтня 2021 року № 393 «Про виплату грошової компенсації особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» Виконавчий комітет ради зобов`язав Управління соціального захисту населення виплатити позивачці грошову компенсацію у розмірі 165 988,50 грн для придбання житла. Вказана сума отримана як субвенція з Державного бюджету України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 47 Конституції України громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 52 Конституції України, зокрема, утримання та виховання дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про охорону дитинства» діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.
Згідно з абзацом четвертим частини третьої статті 4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон) державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо житлового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи
Відповідно до частин п`ятої - восьмої статті 33 Закону після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом. Порядок забезпечення соціальним житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа затверджується Кабінетом Міністрів України. Соціальне житло, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа для проживання, має відповідати санітарним і технічним вимогам. Забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа впорядкованим житлом або, за їхнім бажанням, - грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 23 років не втрачають право на позачергове отримання благоустроєного жилого приміщення або соціального житла до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання або, за їхнім бажанням, - грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови перебування у встановленому порядку на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або соціальному квартирному обліку на момент досягнення 23-річного віку (частина дев`ята статті 33 Закону, частина шоста статті 25 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з пунктами 14, 15 Порядку виплат компенсацій придбання житла для осіб на умовах співфінансування з державного, місцевих бюджетів та/або інших джерел, не заборонених законодавством, здійснюється залежно від віку особи: для осіб від 23 років до 35 років - 70 відсотків граничної вартості житла з подальшим зменшенням частки державного бюджету на 10 відсотків щороку, до 50 відсотків - у 2023 році та наступних роках; для осіб старше 35 років - 30 відсотків граничної вартості житла компенсується з державного бюджету, у 2022 році та наступних роках грошова компенсація у розмірі граничної вартості житла здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Решта відсотків сплачується за рахунок місцевих бюджетів та/або інших джерел, не заборонених законодавством. Придбання житла для осіб до досягнення ними 23-річного віку здійснюється за рахунок державного бюджету в розмірі 100 відсотків граничної вартості житла.
Згідно з матеріалами справи 28 грудня 2021 року Виконавчий комітет відповідно до Порядку виплати компенсації перерахував ОСОБА_1 як особі старше 35 років з урахуванням інвалідності кошти (30 відсотків граничної вартості житла) у розмірі 171 794,10 грн державної грошової компенсації, виділеної на придбання житла.
Відповідно до постанови суду апеляційної інстанції, яка в частині задоволення позову про зобов`язання вчинити дії, набрала законної сили, зобов`язано Виконавчий комітет виплатити позивачці 70 відсотків граничної вартості житла.
Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення лише в частині відмови у визнанні незаконними дій Ковельської міської ради щодо неохоплення ОСОБА_1 . Програмою.
Згідно зі змістом Програми вона спрямована на вирішення пріоритетних завдань державної політики у сфері забезпечення житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і осіб з їх числа. Програма фінансується в рівних частинах з обласного та міського бюджету. Відповідно до Програми діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, і особи з їх числа забезпечуються лише упорядкованим соціальним житлом, відповідно до черговості та віку, а саме до 23 років. Для її реалізації було заплановано всього 3 500 000,00 грн, зокрема: в рівних частинах з обласного та міського бюджетів - по 1 750 000,00 грн, зокрема на 2021 рік - 700 000,00 грн, тобто по 350 000,00 грн.
Відповідно до матеріалів справи на час затвердження Програми позивачці виповнилось 36 років.
ОСОБА_1 обґрунтовує вимогу щодо визнання незаконними дій Ковельської міської ради тим, що Програма безпосередньо не поширюється на неї.
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів, включають індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів, розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) містить індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права, адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулює конкретну життєву ситуацію та закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Враховуючи вказане, Програма не є актом індивідуальної дії щодо позивачки, на момент її затвердження не встановлює для ОСОБА_1 прав та обов`язків, тому її не застосування органом місцевого самоврядування до позивачки, не свідчить про протиправність дій міської ради щодо позивачки, отже і порушення її прав.
Верховний Суд зазначає, що застосування неоднакового порядку та умов виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення з огляду на досягнення певного віку (від 16 до 23 років, від 23 до 35 років, старші 35 років) на момент фактичного нарахування такої компенсації не може розцінюватися як звуження змісту або порушення права особи на житло.
Посилання заявниці на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування Закону до осіб віком старше 23 років, якщо їхнє право було порушено до досягнення ними 23 років, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, висновків судів попередніх інстанцій не спростовує.
Закон регулює різні питання соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, зокрема статтею 33 Закону врегульовано питання забезпечення житлом вказаних категорій осіб. Водночас норми цієї статті не звужують їхніх прав на позачергове отримання благоустроєного житлового приміщення або грошової компенсації незалежно від їх віку - до досягнення ними 23 років чи після 23 років.
З огляду на доводи касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що право особи на оскарження судового рішення є однією із складових права на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України. Водночас згідно з цивільним процесуальним законом оскарження судового рішення в суді касаційної інстанції вимагає від заявника належного обґрунтування касаційної скарги.
Лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах без належного обґрунтування підстави касаційного оскарження та конкретної норми не впливає на вирішення вказаного спору по суті та не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що немає правових підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними дій Ковельської міської ради щодо неохоплення ОСОБА_1 Програмою. Позивачка не довела порушення її прав у зв`язку із затвердженням Програми та необхідність їх захисту в обраний нею спосіб.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваний судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко