ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/11129/21
адміністративне провадження № К/990/2473/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 (Суддя: Кучугурна Н.В.),
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 року (Судді: Головко О.В., Ясенова Т.І., Суховаров А.В.),
у справі №160/11129/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ»
до Дніпровської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
07.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
- визнати протиправним та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про визначення (коригування) митної вартості товарів від 05.01.2021 за № UА110130/2021/000002/1, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА110130/2021/00008;
- визнати протиправним та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про визначення (коригування) митної вартості товарів від 12.03.2021 за № UА110130/2021/000029/1, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА110130/2021/00094;
- визнати протиправним та скасувати прийняті Дніпровською митницею Держмитслужби рішення про визначення (коригування) митної вартості товарів від 07.04.2021 за № UА110130/2021/000038/1, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА110130/2021/00144 (т. 1 а.с. 1-50, т. 3 а.с. 70-119).
Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року та від 17.12.2021 року позовна заява поверталася позивачу у зв`язку із не усуненням її недоліків, встановлених ухвалами суду про залишення позовної заяви без руху, зокрема, від 12.07.2021 року з підстав: необхідності подання уточненого адміністративного позову з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (тобто оригінали оспорюваних індивідуальних актів або копій, а у разі відсутності таких у позивача клопотання про витребування), а також копії для направлення відповідачу, доплатити судовий збір; та від 15.11.2021 року у зв`язку із не наданням МД UА110130/2021/000146, МД UА110130/2021/006497, МД UА110130/2021/009403, розрахунку різниці між сумами платежів та у випадку відхилення від суми зазначеної в заяві від 28.07.2021, надати документи про сплату судового збору; уточнену позовну заяву з додатками для відповідача. За наслідками апеляційного перегляду ухвал суду першої інстанції від 27.07.2021 року та від 17.12.2021 року, останні скасовані постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 року та від 15.07.2022 року і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 52-53, 57-58, 208-209, т. 2 а.с. 14-15, т. 3 а.с 48-49).
Після усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 10.08.2022 року (т.3 а.с. 62), а також, із посиланням на те, що з матеріалів позовної заяви не встановлено порушень строків, передбачених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (т. 4 а.с. 124-125).
17.10.2022 року на адресу суду першої інстанції від Дніпровської митниці через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.01.2021 №UА110130/2021/000002/1 та картки відмови від 05.01.2021 №UА110130/2021/00008, у зв`язку із пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України (т. 4 а.с. 129-138).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, на підставі вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих Дніпровською митницею Держмитслужби: рішення про визначення (коригування) митної вартості товарів від 05.01.2021 № UА110130/2021/000002/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110130/2021/00008 (т. 4 а.с. 201-203, т. 5 а.с. 27-28).
Залишаючи позовну заяву без розгляду в наведеній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений передбачений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом на 2 дні, враховуючи дату звернення із позовом 07.07.2021. За висновками судів попередніх інстанцій, жодних належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом позивач до суду не надав, відповідно судами не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк. Судом апеляційної інстанції також були враховані правові висновки Верховного Суду щодо строків звернення до суду, викладені у постановах від 26.04.2021 у справі №160/4657/20, від 07.06.2018 у справі №813/1276/16, від 18.06.2020 у справі № 805/1536/17-а, від 18.02.2021 у справі № 826/14826/16, від 25.05.2021 у справі № 826/13159/17.
20.01.2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №160/11129/21. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржником вказано, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано частину 2 статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.04.2021 у справі №160/4657/20, від 07.06.2018 у справі №813/1276/16, від 18.06.2020 у справі №805/1536/17-а, від 18.02.2021 у справі №826/14826/16, від 25.05.2021 у справі №826/13159/17, оскільки в межах спірних правовідносин мали бути застосовані положення статті 102 Податкового кодексу України, якими передбачено строк звернення до суду 1095 днів, що підтверджено правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №815/2541/17, від 04.09.2018 у справі №826/19630/16, від 09.02.2021 у справі №826/17509/16.
Також, обґрунтовуючи неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, позивач зазначає, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.11.2022 року у справі № 380/9929/21 (адміністративне провадження № К/990/9426/22) залишення судом позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності. Впротеріч викладеного, станом на час відкриття провадження у справі, судом першої інстанції взагалі не ставилося питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а на виконання вимог статті 123 КАС України, суд першої інстанції не надав можливості позивачу реалізувати своє право, шляхом звернення із заявою про поновлення строку звернення до суду або вказати інші підстави для поновлення строку (який пропущений на 2 дні), що свідчить про передчасність висновків щодо відсутності поважності підстав пропуску звернення до суду та про залишення позову без розгляду. Враховуючи викладене, просив скасувати судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Крім того, 20.01.2023 року на адресу суду надійшло клопотання про передачу даної справи у відповідності до вимог ч. 5 статті 346 КАС України на розгляд Великої Палати Верховного Суду, наводячи приклади висновків, викладених у постановах Верховного Суду, які на його думку свідчать про наявність двох протилежних правових позицій щодо строків звернення до суду про оскарження рішень митного органу.
14.02.2023 року на адресу Верховного Суду від представника Дніпровської митниці надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій про залишення позовної заяви (в частині) без розгляду, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.01.2021 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110130/2021/000002/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА110130/2021/00008.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду в частині оскарження вищенаведених рішень митного органу на підставі частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що, останнім днем строку звернення до суду з цими позовними вимогами є 05.07.2021 року, тоді як позивач звернувся до суду 07.07.2021 року, тобто із пропуском двох днів.
Вирішуючи питання правомірності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із приписами статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 9.2. статті 9 Податкового кодексу України відносини, пов`язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Приписами частин першої та другої статті 24 Митного кодексу України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність - невиконання митними органами, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.
Разом з тим, у порядку, встановленому Податковим кодексом України, можуть бути оскаржені податкові повідомлення-рішень митних органів (частина п`ята статті 24 МК України).
У відповідності до статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Враховуючи, що позивач в даній справі оскаржує рішення митного органу, яке прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 Митного кодексу України строк його оскарження визначається згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновок у подібних правовідносинах вже викладався в постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі №813/1276/16, від 18 червня 2020 року у справі № 805/1536/17-а, 18 лютого 2021 року у справі № 826/14826/16, від 25 травня 2021 року у справі № 826/13159/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 380/8425/21, від 03 листопада 2022 року у справі № 380/9929/21, від 09 травня 2023 року у справі № 320/6121/21, але не виключно.
Таким чином, у категорії справ про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом сформована правозастосовча практика, що свідчить про відсутність передбачених частиною 5 статті 346 КАС України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 380/8425/21 (адміністративне провадження № К/9901/48506/21).
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували до даних правовідносин строки звернення до суду із вимогами про оскарження рішень митного органу, передбачені вимогами частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України, пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, не звернувши увагу на наступні вимоги процесуального законодавства.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За змістом частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, наведені норми у сукупності та взаємозв`язку визначають, що залишення судом позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 380/9929/21.
Згідно із частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Як наголошено в постанові Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі № 320/6121/21, позовну заяву може бути залишено без розгляду у разі, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними. При цьому зміст вказаних процесуальних норм вказує, що у разі якщо позивач при поданні позовної заяви не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, то суд має залишити позов без руху та надати позивачу строк на звернення до суду з заявою про поновлення строку.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не заявляв про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 зазначив, що із матеріалів позовної заяви не встановлено порушень строків, передбачених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із тим, суд першої інстанції, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження у цій справі і дійшовши висновку про не подання суду жодних належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, не надав позивачу процесуальної можливості скористатися правом на подання заяви про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, що є порушенням вимог процесуального закону, передбачених статтями 121 123 КАС України.
Тобто суд першої інстанції після відкриття провадження у цій справі, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, мав залишити позов без руху та надати право позивачу звернутись до суду з заявою про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, а не відразу застосовувати приписи частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та залишати позов без розгляду.
Судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи вказаного процесуального порушення суду першої інстанції не виправлено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме положень частин першої та третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на не надання можливості скаржнику звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, що свідчить про передчасність висновків про наявність підстав для залишення позову (в частині) без розгляду.
Відповідно до частини першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
У зв`яку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відмовити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 року у справі №160/11129/21 скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Судді: І.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко