№ 160/1139/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №160/1139/19

адміністративне провадження №К/9901/26931/19

№К/9901/26932/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2016, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 у складі судді Верби І.О. та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 у складі колегії суддів: Малиш Н.І., Білак С.В., Шальєвої В. А. у справі № 160/1139/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним рішення, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 10.10.2000 №203о/с заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області полковника міліції Перова О.О. в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 10.10.2000 з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду у запас Збройних Сил за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);

- визнати протиправним рішення Голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області Баранника П. Д. від 29.12.2018 про відмову в поновленні лейтенанта міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ;

- поновити лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області зарахувати час, протягом якого лейтенант міліції ОСОБА_1 не працював у зв`язку з незаконним звільненням зі служби (посади), як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу;

- визнати недійсним зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1 запис про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10.10.2000 у запас Збройних Сил за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області видати лейтенанту міліції ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без запису про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10 жовтня 2000 року у запас Збройних Сил за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області щодо розгляду заяви, поданої 10.12.2018 лейтенантом міліції ОСОБА_1 про перехід у встановленому порядку на роботу (службу) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області розглянути заяву подану 10.12.2018 лейтенантом міліції ОСОБА_1 про перехід у встановленому порядку на роботу (службу) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у зв`язку із виявленням бажання проходити службу в поліції;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо розгляду кандидатури лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та залишено без розгляду позовні вимоги в частині:

- визнання протиправним та скасування наказу від 10.10.2000 №203о/с заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області полковника міліції Перова О. О. в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з 10.10.2000 з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду, у запас Збройних Сил за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);

- поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду;

- зобов`язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області зарахувати час, протягом якого лейтенант міліції ОСОБА_1 не працював у зв`язку з незаконним звільненням зі служби (посади), як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу;

- визнання недійсним зробленого у трудовій книжці ОСОБА_1 запису про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10.10.2000 у запас Збройних Сил за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);

- зобов`язання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області видати лейтенанту міліції ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без запису про звільнення його з посади оперуповноваженого 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління в групі щодо встановлення осіб невпізнаних трупів, осіб, безвісти зниклих, а також осіб, які сховалися від слідства і суду з 10.10.2000 у запас Збройних Сил за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням);

- визнання протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо розгляду кандидатури лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру лейтенанта міліції ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

2.1. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 апеляційні скарги позивача на рішення та ухвалу суду першої інстанції залишено без задоволення, вказані судові рішення - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 10.10.2000 №203 о/с «По особовому складу» згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено в запас Збройних Сил по пункту 64 «ж» (за власним бажанням) лейтенанта міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженим 1-го відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу Дніпропетровського міського управління, з 10.10.2000.

3.2. Дніпропетровським міським управлінням Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області проводилось службове розслідування, висновки якого від 18.11.2000 затверджені 24.11.2000, направлені для долучення до кримінальної справи № 36001130.

3.3. Вироком Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 11.11.2002 визнано винним, зокрема, ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною четвертою статтею 189 Кримінального кодексу України (надалі - КК України) у редакції 2001 року та призначено покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна усього майна, яке є їх особистою власністю.

3.4. Постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25.05.2004 у справі №1-41/2004 кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_2 за статтями 148-4 частини другої, 144 частини другої КК України 1960 року, статті 189 частини четвертої КК України 2001 року, ОСОБА_3 за статтею 189 частини четвертої КК України 2001 року, ОСОБА_1 за статтею 189 частини четвертоїКК України 2001 року, ОСОБА_4 за статтею 143 частини другої КК України 1960 року повернуто прокурору Дніпропетровської області для проведення додаткового досудового слідства.

3.5. У подальшому, постановою старшого слідчого від 26.04.2006 кримінальну справу по відношенню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 провадженням припинено за недоведеністю їх вини у скоєнні злочинів, передбачених статтями148-4 частини другої, 144 частини другої КК України 1960 року, статті 189 частини четвертої КК України 2001 року, статтею 189 частини четвертої КК України 2001 року, статтею 143 частини другої КК України 1960 року.

3.6. Позивач 10.12.2018 звернувся до Амур-нижньодніпровського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про надання колишній роботи звільненому з роботи (посади) у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, в обґрунтування заяви позивач посилається на право поновлення на роботі (посаді) в порядку статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

3.7. Заяву позивача від 10.12.2018 подану до Амур-нижньодніпровського відділення поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області скеровано для розгляду Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

3.8. Листом «Про надання відповіді» від 29.12.2018 вих. № 19470/лн Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що відповідно до поданого ОСОБА_1 від 09.10.2000 рапорту на звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 10.10.2000 № 203 о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 10.10.2000, отже враховуючи, що звільнення було ініційоване позивачем, правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ не має.

3.9. Крім того, оскільки лист позивача містив інформацію про бажання подальшого проходження служби в Національній поліції України, відповідачем запропоновано останньому прийняти участь у конкурсному доборі на вакантні посади в підрозділах Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області.

3.10. Вважаючи, що дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

4. Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем не були наведені поважні підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки в матеріалах справи містяться докази того, що позивач мав можливість звернутись до суду у визначений законодавством строк. Судами було досліджено копію трудової книжки позивача, обхідного листа та інші докази, з яких було встановлено, що позивач був обізнаний про звільнення з органів внутрішніх справ з моменту видання оскаржуваного наказу. Стосовно частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено, судами попередніх інстанцій зазначено, що підставою для звільнення позивача з посади вказано пункт 64 «ж» (за власним бажанням), а доводи ОСОБА_1 про те, що його було звільнено у зв`язку з незаконним засудженнямне підтверджені матеріалами справи.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачем подано касаційні скарги, в яких він просить скасувати ухвалу суду першої та рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог залишених без розгляду. Також позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

5.1. Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки його доводам про незаконність засудження, як основної підстави неможливості вчасного звернення до суду. Крім того, скаржник зазначає про неправильність висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для поновлення його на посаді, оскільки заява про звільнення була написана під тиском. Серед іншого, позивач посилається на рішення суду, яким кримінальну справу по звинуваченню його в злочині повернуто прокурору для додаткового досудового слідства.

6. Відповідачем подано відзиви на касаційні скаргі, в яких орган державної влади просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017, надалі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

9. Положеннями статті 122 КАС України визначено право особи звернутись до адміністративного суду в межах строк, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

10. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

11. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

12. Крім того, статтею 123 КАС України визначено, що наслідками пропущення строків звернення до адміністративного суду є:

- залишення без руху - у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку;

- повернення позовної заяви - у разі, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними;

- залишення заяви без розгляду - у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними; якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

13. Крім того, статтею 99 КАС України (в редакції, яка діяла 15.12.2017) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

14. Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав трудову книжку 16.11.2000, а тому є підстави вважати, що з цього часу не був обмежений у праві та можливості судового оскарження наказу про звільнення, однак, вказаних дій на захист порушеного права не вчиняв до грудня 2018 року.

16. Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

18. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані».

19. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд погоджується з висновками про те, що перебіг строку для звернення до адміністративного суду у даному спорі розпочався ще у листопаді 2000 року, натомість, адміністративний позов до суду першої інстанції було подано у лютому 2019 року, що свідчить про пропуск установленого, як нормами законодавства на час виникнення правовідносин так і нормами КАС України строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

20. Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано інформацію відображену в обхідному листі спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, оскільки саме на підставі зазначеного документа, а також з інформації викладеної в трудовій книжці було встановлено час, з якого позивач був обізнаний про звільнення.

21. За таких обставин, касаційна скарга на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог залишених без розгляду не підлягає задоволенню.

22. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію України» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

24. Закон України «Про Національну поліцію України» було опубліковано в газеті Голос України 06.08.2015 та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, пунктів 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

25. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

26. Пункти 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію України» передбачають, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

27. Крім того, Законом України «Про Національну поліцію України» передбачена альтернативна можливість вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

28. Касаційна скарга, серед іншого, мотивована тим, що в обґрунтування зави від 10.12.2018 позивач посилається на право поновлення на роботі (посаді) в порядку статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі - Закон № 266/94-ВР) у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

29. Підстави і порядок визначення розміру шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду, врегульовано положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду» та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду», затвердженимспільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/41 (надалі - Положення №6/5/3/41).

30. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі статті 1 Закону №266/94-ВР.

31. Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №266/94-ВР встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

32. У наведених у статті 1 Закону №266/94-ВР випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Таке відшкодування провадиться за рахунок коштів державного бюджету (пункт 1 статті 3, частина перша статті 4 Закону №266/94-ВР).

33. Тобто, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду.

34. Разом з тим, підставою звільнення позивача наказом від 10.10.2000 №203 о/с визначено пункт 64 «ж» (за власним бажанням).

35. Всупереч твердженню скаржника, матеріалами справи не підтверджено, а судами не встановлено обставин звільнення позивача з посади у зв`язку з незаконним засудженням, або його відсторонення від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

36. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в цій частині.

37. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

38. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень при їх ухваленні.

39. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на наведене, касаційні скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

42. Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

43. Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

44. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2016, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 у справі № 160/1139/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним рішення, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без змін.

45. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді Ж.М. Мельник-Томенко

О.О. Шишов