№ 160/12979/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 160/12979/21

адміністративне провадження № К/990/7441/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 (суддя - Турова О.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 (судді - Білак С.В., Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.)

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

30.07.2021 ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН3229/510/АВ-ФС/94 від 19.05.2021 у сумі 540000,00грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 09.01.2001 та здійснює такі види діяльності: 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» (основний), 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 85.60 «Допоміжна діяльність у сфері освіти», 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у».

Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 18.03.2021 №351-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю)» на підставі звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, №ГА-12158640 від 28.02.2021 (вхід.№275/ГА-12158640 від 02.03.2021 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області), за №ДН-3229 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наказано провести у період з 19.03.2021 по 01.04.2021 позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 , ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

На підставі наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 18.03.2021 №351-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю)» відповідачем 18.03.2021 також видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 18.03.2021 №194-Н на вказаних у наказі головних державних інспекторів, в якому, зокрема, зазначено, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування у період з 19.03.2021 по 01.04.2021 буде перевірено ФОП ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Відповідно до наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 18.03.2021 №351-П та на підставі направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 18.03.2021 №194-Н головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 22.03.2021 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин за фактичною адресою здійснення позивачем господарської діяльності: АДРЕСА_2 , ресторан-готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатами якого складено акт від 01.04.2021 №ДН3229/510/АВ.

Відповідно до акта від 01.04.2021 №ДН3229/510/АВ, за наслідками інспекційного відвідування позивача встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 фактично допущено до виконання робіт 9 (дев`ять) осіб, а саме: гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , гр. ОСОБА_11 (ім`я та по батькові не відомі), гр. ОСОБА_12 (ім`я та по батькові не відомі), гр. ОСОБА_13 (ім`я та по батькові не відомі) та гр. ОСОБА_14 (ім`я та по батькові не відомі) на об`єкті ресторану-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою здійснення господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24, ч.ч. 1, 2 ст. 26 КЗпП України та постанови КМУ №413 від 17.06.2015.

Вказані висновки акта інспекційного відвідування від 01.04.2021 №ДН3229/510/АВ обґрунтовані тим, що інспекторами праці під час проведення інспекційного відвідування зафіксовано виконання робіт ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (ім`я та по батькові не відомі), ОСОБА_12 (ім`я та по батькові не відомі), ОСОБА_13 (ім`я та по батькові не відомі) та ОСОБА_14 (ім`я та по батькові не відомі) і відібрано у частини з них усні пояснення, що зафіксовано на відеозапис, який є додатком до акта. Так, ОСОБА_6 підтвердив факт роботи на ФОП ОСОБА_1 та повідомив, що працює у неї поваром. ОСОБА_7 пояснила, що стажується на посаду адміністратора у ФОП ОСОБА_1 , а ОСОБА_8 пояснила, що стажується приблизно місяць на посаду хостеса у ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, чинним законодавством не передбачено укладання між суб`єктом господарювання та найманим працівником договору на стажування та прийняття працівника на стажування, а згідно зі ст. 26 КЗпП України умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття цього працівника на роботу, в той же час, стажування у розумінні ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» проходять у вільний від навчання час студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, при цьому, запис про стажування вноситься до трудової книжки таких осіб; також стажування можуть проходити громадяни, які мають офіційний статус безробітного, і проходять стажування - професійне навчання працівників на виробництві, на тому чи іншому підприємстві, після закінчення якого підприємство зобов`язується працевлаштувати такого працівника.

В усіх інших випадках роботодавець зобов`язаний оформити працівника на роботу в установленому порядку - з першого дня виконання ним трудової функції.

Щодо наданих 26.03.2021 представником позивача договорів про надання послуг з навчання технологіям управління ресторанним бізнесом та барній майстерності ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем, замовникам - ОСОБА_7 (договір №7 від 29.01.2021) та ОСОБА_8 (договорі №8 від 29.01.2021), то, предмет цих договорів не відповідає фактично виконуваній ОСОБА_7 та ОСОБА_8 роботі на умовах стажування, встановлених з усних пояснень останніх, наданих під час інспекційного відвідування. ОСОБА_9 , яка також 22.03.2021 знаходилася на об`єкті ресторану-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виконувала роботу офіціанта та надала усні пояснення, що працює офіціантом у ФОП ОСОБА_1 , однак, наказ про прийом на роботу та повідомлення органу ДПС про прийняття її на роботу надано не було. ОСОБА_10 також 22.03.2021 знаходився на об`єкті ресторану-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та виконував роботу охоронника, з усних пояснень встановлено, що він стажується з 06.03.2021 на посаду охоронника, при цьому, на посту охорони знаходилась Посадова інструкція Охоронника ресторану-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно з якою директором охоронників є ОСОБА_15 .

Також на посту охорони знаходився Графік роботи охорони на березень 2021 року, згідно з яким було визначено чергування наступних охоронників у березні 2021 року: ОСОБА_11 (ім`я та по батькові невідомі), ОСОБА_12 (ім`я та по батькові невідомі), ОСОБА_13 (ім`я та по батькові невідомі), ОСОБА_14 (ім`я та по батькові невідомі) та ОСОБА_10 . Тобто пост охорони складався з 5 охоронників та керівництво здійснює директор ОСОБА_1 , однак, трудових договорів з цими особами, а також повідомлень про їх прийняття на роботу до контролюючих органів, надано не було. Надані працівниками пояснення щодо характеру виконуваної ними роботи, режиму роботи свідчать про те, що вони фактично мали трудові відносини з ФОП ОСОБА_1 , при цьому, відповідних трудових договорів та повідомлень про прийняття працівників на роботу ФОП ОСОБА_1 надано не було, тому такі документи вважаються відсутніми.

Під час інспекційного відвідування інспекторами праці було складено вимогу про надання документів від 23.03.2021 №ДН-3229/510/НД, яка отримана ФОП ОСОБА_1 23.03.2022, що підтверджується особистим підписом останньої на цій вимозі, якою позивача зобов`язано надати, зокрема, трудові договори, накази та заяви про прийом на роботу, журнал обліку наказів за період 2020-2021р.р.; повідомлення ДФС про прийом на роботу працівників та квитанції до них за період 2020-2021р.р.

26.03.2021 позивачем, на виконання вищевказаної вимоги про надання документів від 23.03.2021 №ДН-3229/510/НД, зокрема, надано договори про надання послуг з навчання технологіям управління ресторанним бізнесом та барній майстерності, укладені ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем, з замовниками - ОСОБА_7 (договір №7 від 29.01.2021) та ОСОБА_8 (договорі №8 від 29.01.2021).

02.04.2021 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено припис №ДН-3229/510/АВ/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю, згідно з яким строк усунення порушення було встановлено до 12.04.2021, а також попередження від 02.04.2021 №ДН3229/510/АВ/П/ПП про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Матеріали інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 направлено уповноваженій особі ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, про що позивача повідомлено листом про одержання уповноваженою посадовою особою акта від 01.04.2021 №ДН3229/510/АВ.

За результатами розгляду матеріалів інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН3229/510/АВ-ФС/94 від 19.05.2021 у сумі 540000,00 грн., якою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_1 за фактичний допуск 9 (дев`яти) працівників, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до роботи на об`єкті ресторан-готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» без оформлення трудових договорів (контрактів) з цими особами накладено штраф у розмірі 540000,00 грн.

Незгода позивача з вищевказаною постановою про накладення штрафу стала підставою для звернення до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН3229/510/АВ-ФС/94 від 19.05.2021 в частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 300000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд (в частині, що була предметом апеляційного перегляду), виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру призначення, проведення інспекційного відвідування та прийняття за його наслідками оскаржуваного рішення.

Зокрема, суди виходили з того, що:

- інспекційне відвідування позивача відбулось з підстав, передбачених п.п. 2 п. 5 Порядку №823, а саме на підставі звернення фізичної особи;

- порядок призначення і проведення заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, що мало місце у даному випадку, визначається саме Порядком №823, нормами якого не передбачено отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю), або відповідним державним колегіальним органом, або Держпрацею України;

- нормами чинного законодавства, в тому числі Порядку №823, не передбачено обов`язку інспектора надавати звернення фізичної особи, яке стало підставою для позапланового заходу;

- спірна постанова винесена відповідно до вимог Порядку №509 уповноваженою на те особою;

- положеннями Порядку №509 не передбачено здійснення повідомлення суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, про дату її розгляду, а також здійснення такого розгляду за участі цього суб`єкта, водночас, п. 3 Порядку №509 визначено лише обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноваженою посадовою особою не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання, що і було у даному випадку зроблено відповідачем, і позивачем факт такого повідомлення не заперечується.

Надавши оцінку підставам прийняття оскаржуваної постанови, суди дійшли висновку, що в ході розгляду справи знайшло своє підтвердження факт допуску ФОП ОСОБА_1 чотирьох працівників ( ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) до роботи без укладення трудових договорів, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідальність за що передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді накладення штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Зокрема, дослідивши надані позивачем копії цивільно-правових договорів, укладених ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з ФОП ОСОБА_17 (№32 від 05.12.2020 та №01/о від 19.03.2021), суди дійшли висновку, що такі не спростовують факт праці зазначених осіб у ФОП ОСОБА_1 , оскільки зазначені особи взагалі не зазначали, що працюють на ФОП ОСОБА_17 та про наявність укладених з нею цивільно-правових договорів. Натомість, ОСОБА_6 чітко вказав, що працює саме на ОСОБА_1 понад 6 місяців на посаді кухаря, а ОСОБА_10 зазначив про проходження стажування саме на посаді охоронця. Крім того, ОСОБА_10 особисто перебував на посту охорони ресторану-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а його прізвище було зазначено у наявному на цьому пості графіку чергування охорони на березень 2021 року, водночас, з наявної на посту охорони Посадової інструкції Охоронника ресторану-готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено, що директором охоронників є саме ОСОБА_15 , що позивачем жодним чином не спростовано.

Що стосується договорів про надання послуг з навчання технологіям управління ресторанним бізнесом та барній майстерності, укладених між ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем, та замовниками - ОСОБА_7 (договір №7 від 29.01.2021) та ОСОБА_8 (договорі №8 від 29.01.2021), то дослідивши такі, суди дійшли висновку, що вказані договори не спростовують факт допуску позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до роботи без укладення трудового договору, оскільки предмет цих договорів не відповідає фактично виконуваній ОСОБА_7 та ОСОБА_8 роботі на умовах стажування, встановлених з усних пояснень останніх, наданих під час інспекційного відвідування. Крім того, ні під час інспекційного відвідування, ні під час розгляду справи позивачем не було надано доказів укладання між нею та вказаними особами ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) договору стажування, чи підтвердження того, що вказані особи є студентами вищих професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Разом з тим, що стосується висновку відповідача про допуск до роботи без оформлення трудового договору працівників ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , то такі судами визнано безпідставними, оскільки, як було встановлено судами, з ОСОБА_9 . ФОП ОСОБА_1 було укладено трудовий договір від 09.03.2019, а також надіслано повідомлення про прийняття цього працівника на роботу від 07.03.2019.

Що стосується ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , то такі були відсутні під час проведення інспекційного відвідування, їх опитування не проводилося, імен та по батькові встановлено не було (виключно прізвища), а виявлений на посту охорони графік чергування охорони на березень 2021 року, в якому були вказані вищезазначені прізвища, не свідчить про те, що ці особи дійсно працювали на об`єкті ресторан-готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і саме на ФОП ОСОБА_1 . Крім того, як слідує з відеозапису інспекційного відвідування, прізвище ОСОБА_14 взагалі було викреслено з цього графіку, а сам графік (його копія) ані до матеріалів інспекційного відвідування, ані до матеріалів справи відповідачем взагалі долучено не було.

Враховуючи вкладене, суди дійшли висновку про відсутність належних, допустимих, достовірних та беззаперечних доказів щодо здійснення позивачем допуску вищевказаних осіб до роботи без укладання з ними трудових договорів, а зроблений відповідачем висновок ґрунтується виключно на припущеннях, що є неприпустимим.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Покликається на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема не досліджено наданих позивачем письмових, нотаріально посвідчених пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , та не надано оцінки таким доказам. На переконання позивача, без оцінки таких доказів, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про наявність в її діях порушень вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Також покликається на те, що судами поверхнево досліджено відеозапис інспекційного відвідування, який є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не зазначений в додатках до акту інспекційного відвідування.

Покликається на те, що відповідачем не надано належних доказів, що зафіксовані на відеозаписі особи виконували певні трудові функції та перебували у трудових чи цивільно-правових відносинах саме з позивачем.

Також покликається на те, що інспекційне відвідування проведено за її відсутності та відсутності її уповноваженого представника, чим порушено її право реалізувати свої права, визначені Законом №877 та Порядком №823, зокрема щодо надання пояснень, зауважень або заперечень до акта, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Також покликається на те, що судами належним чином не досліджено укладені з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 цивільно-правові договори про надання послуг NєNє 7, 8 від 29.01.2021, №32 від 05.12.2020 та №01/о від 19.03.2021.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №813/2549/18, від 29.10.2021 у справі №824/203/19-а, від 28.01.2021 у справі №380/1116/20.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оскільки касаційна скарга подана на рішення судів попередніх інстанцій лише позивачем і лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, касаційний перегляд судового рішення проводиться в межах вимог касаційної скарги.

Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У питанні розмежування трудового і цивільно-правового договору Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 08.06.2021 у справі №360/1947/19 сформував наступні підходи:

"……..Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт."

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» КЗпП України.

У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24.06.2021 у справі №200/5877/19-а та від 28.09.2021 у справі №520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пунктів 2, 3 цього Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Відповідно до пункту 5 Порядку №823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). (п.8 Порядку №823).

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.(п. 10 Порядку №823).

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. (п. 11 Порядку №823).

За правилами пунктів 13, 16, 20, 24, 25 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов`язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Таким чином інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень Управління Держпраці та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначено Порядком №509.

Згідно з п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються на підставі, зокрема, акту, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктом 3 Порядку №509 визначено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-тиденний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абз.3-7 п. 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абз. 3-7 п.2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абз.3-7 п.2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2024 у справі №280/2236/21 дійшов наступних висновків:

«За приписами пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах 3 - 7 пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3-7 пункту 2 цього Порядку уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Своєю чергою, пункти 6, 7 Порядку №509 з вимогами про необхідність повідомлення суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, були виключені станом на дату прийняття спірної постанови на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України №823.

Тобто, Порядок №509 у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, не визначав обов`язок відповідача завчасно повідомляти суб`єкта господарювання про розгляд справи про притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України.».

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час інспекційного відвідування відповідачем було встановлено використання позивачем найманої праці та фактичний допуск чотирьох працівників до роботи без оформлення трудових договорів, що відповідно до частини другої статті 265 КЗпП є підставою для притягнення до відповідальності та накладення штрафу.

Також судами попередніх інстанцій встановлено дотримання відповідачем процедури призначення та проведення інспекційного відвідування з питань дотримання позивачем вимог законодавства про працю.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача про застосування щодо позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та постановили рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що інспекційне відвідування проведено за її відсутності та відсутності її уповноваженого представника є безпідставним і не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки з такими обставинами позивач не пов?язувала підстави позову, які розглядав суд першої інстанції.

Наявність таких доводів в апеляційній скарзі і не вирішення їх апеляційним судом не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, оскільки за правилами частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема не досліджено наданих позивачем письмових, нотаріально посвідчених пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , є безпідставним, оскільки такі пояснення було надано вже після проведення інспекційного відвідування та постановлення судом першої інстанції судового рішення і позивачем не доведено неможливість надання таких пояснень як під час інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови, так і під час розгляду справи судом першої інстанції.

Також безпідставним є покликання позивача на те, що судами не було надано належної оцінки укладеним з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 цивільно-правовим договорам про надання послуг NєNє 7, 8 від 29.01.2021, №32 від 05.12.2020 та №01/о від 19.03.2021, оскільки зі змісту судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій надано оцінку таким договорам, а доводи позивача в цій частині зводяться до незгоди з нею.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що наданий відповідачем відеозапис проведення перевірки не є належним та допустимим доказом також є безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що наданий відеозапис інспекційного відвідування позивача є додатком до акта інспекційного відвідування від 01.04.2021 №ДН3229/510/АВ, який містить інформацію щодо проведеної перевірки.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга не містить доводів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу, відтак, в силу приписів частини першої статті 341 КАС України, в цій частині судові рішення не переглядаються.

Покликання позивача як на підставу касаційного оскарження на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №813/2549/18, від 29.10.2021 у справі №824/203/19-а, від 28.01.2021 у справі №380/1116/20 є безпідставним, оскільки фактичні обставини справи та правовідносини у цих справах не є подібними до тих, які мають місце у справі, яка розглядається.

Зокрема, у справі №813/2549/18 правовідносини виникли у зв?язку з порушенням вимог містобудівного законодавства, а у справах №824/203/19-а та №380/1116/20 судами попередніх інстанцій не було встановлено наявності трудових відносин, що зумовило постановлення протилежного рішення.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук