№ 160/1434/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 160/1434/19

адміністративне провадження № К/9901/12845/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Берназюка Я.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 160/1434/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

12 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Владіс Груп» (далі також позивач або ТОВ «Владіс Груп» звернулося до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), у якому просило суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03 січня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 335 070,00 гривень.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28 березня 2019 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 23 травня 2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову.

Визнав протиправною та скасував постанову № ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03 січня 2019 року, винесену уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу на ТОВ «Владіс Груп» у розмірі 335 070,00 гривень.

15 травня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, надіслана 14 травня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Колегія суддів підкреслює, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Висновки щодо застосування норм права такого змісту наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21, висловлюючи яку, Судом було враховано й правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Пономарьов проти України" (рішення від 03.04.2008, заява №3236/03, п. 41), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14.10.2003).

При цьому, колегія суддів наголошує, що згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 цього ж Кодексу учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Висновки щодо застосування таких норм права висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постанові від 09.02.2023 у справі № 295/14365/19, де колегія суддів зауважувала, що учасники справи, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень (у тому випадку в апеляційному порядку), у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.

У вищевказаній постанові Верховного Суду також підкреслено, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у пункті 35 рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain, заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявити особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі "Сухорубченко проти Росії" (Sukhorubchenko v. Russia), заява №69315/01, пункт 48, від 10.02.2005; ухвала щодо прийнятності у справі "Гуржій проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03 від 01.04.2008).

Відкриваючи касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд встановив строк для надання відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії ухвали та роз`яснив, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала про відкриття касаційного провадження разом з матеріалами касаційної скарги була надіслана засобами поштового зв`язку на вказану позивачем та останню відому суду поштову адресу.

Проте повідомлення про вручення поштового відправлення не повернулося на адресу суду.

03 серпня 2023 року ухвала про відкриття касаційного провадження разом з матеріалами касаційної скарги повторно була надіслана засобами поштового зв`язку на вказану позивачем та останню відому суду поштову адресу, а також на адресу представника позивача.

На адресу суду повернулися конверти з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Отже, Верховним Судом вживалися заходи щодо повторного повідомлення позивача про відкриття касаційного провадження у цій справі.

Відсутні відомості й про те, що позивач є користувачем підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд".

Частиною ж четвертою статті 338 КАС України встановлено, що відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, надісланого листом Управління Служби Безпеки України у Дніпропетровській області (вх. № 18395 від 30 листопада 2018 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) та відповідно до положень Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі також Порядок № 295), відповідачем по справі згідно внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця за № ДН-2296 було винесено наказ «Про проведення інспекційного відвідування» № 1109-1 від 07 грудня 2018 року, яким головним державним інспекторам Драган Яні Анатоліївні, Аладіній Олені Геннадіївні Константиновій Ірині Ігорівні було доручено у період з 07 грудня 2018 року по 10 грудня 2018 року провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ «Владіс Груп» за юридичною адресою: 49000 м. Дніпро, вул. Старокозацька, будинок 48, оф. 102, код ЄДРПОУ 38984104, за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: м.Дніпро, вул. Осіння, будинок 4; м. Дніпро, вул. Троїцька, будинок 4; м.Дніпро, вул. Солідарна, будинок 4; м. Дніпро, площа Троїцька, будинок 4.

На підставі вказаного наказу, 07 грудня 2018 року на посадових осіб, визначених у цьому наказі № 1109-1 від 07 грудня 2018 року, було виписано направлення на проведення інспекційного відвідування № 460 у термін з 07 грудня 2018 року по 10 грудня 2018 року, в якому зазначено, що під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю у ТОВ «Владіс Груп» з питань оформлення трудових відносин в період з 07 грудня 2018 року по 10 грудня 2018 року.

07 грудня 2018 року відповідачем було винесено вимогу про надання документів № ДН2269/964/НД, зі змісту якої вбачається, що директора ТОВ «Владіс Груп» Стрілець А.М. відповідно до підпункту 2 пункту 11 та пунктів 12, 18 Порядку № 295 було зобов`язано у строк до 09 год. 00 хв. 10 грудня 2018 року надати відповідні документи для проведення інспекційного відвідування.

Ця вимога про надання документів № ДН2269/964/ДН від 07 грудня 2018 року була направлена на адресу товариства рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

10 грудня 2018 року посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Владіс Груп», за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН2246/964/АВ від 10 грудня 2018 року (далі також акт інспекційного відвідування).

Згідно висновків акта інспекційного відвідування № ДН2246/964/АВ від 10 грудня 2018 року відповідачем було встановлено порушення позивачем частин 1,3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), а саме допущення до роботи працівників, без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власником або уповноваженим ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в поярку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

18 грудня 2018 року ТОВ «Владіс Груп» подало заперечення вх. № 19640 на акт інспекційного відвідування № ДН2246/964/АВ від 10 грудня 2018 року, в якому зазначено, що дії інспектора під час здійснення інспекційного відвідування суперечать Порядку № 295 та нівелюють низку прав суб`єкта господарювання, дотримання яких могло призвести до зупинення проведення перевірки або інших висновків інспектора за результатами її проведення ніж ті, що викладені в акті.

За результатами розгляду, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було відмовлено у задоволенні вказаних заперечень, що підтверджується змістом листа № 2734-1/4.1-4 від 21 грудня 2018 року.

З метою усунення виявлених порушень, на підставі акта перевірки відповідачем було винесено припис № ДН2246/964/АВ/П від 10 грудня 2018 року про усунення виявлених порушень законодавства про працю та зобов`язано товариство усунути порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України у термін до 20 грудня 2018 року.

20 грудня 2018 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою на припис про усунення виявлених порушень № ДН2246/964/АВ/П від 10 грудня 2018 року.

Рішенням Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 10 грудня 2018 року № ДН2246/964/АВ/П скаргу товариства на припис від 10 грудня 2018 року № ДН2246/964/АВ/П було залишено без задоволення.

Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 20 грудня 2018 року № ДН2246/964/АВ/ТД, в якому повідомляється про призначення на 09.00 год. 03 січня 2019 року, було направлено позивачу, проте не вручено з приміткою «з інших причин».

03 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову № ДН2246/964/АВ/ТД-ФС-06 про накладення на ТОВ «Владіс Груп» штрафу в сумі 335 070,00 гривень на підставі частин 1,3 статті 24 КЗпП України.

Позивач вважає вказану постанову про накладення штрафу необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням чинного законодавства, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано штрафну санкцію, оскільки її винесено на підставі необґрунтованих висновків, які були складені за наслідками перевірки порушення законодавства про працю. Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу № ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03 січня 2019 року є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнята на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки.

В свою чергу відповідач вважає, що оскаржувана постанова № ДН2246/964/АВ/ТД-ФС/06 від 03 січня 2019 року є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для її скасування відсутні.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини між ТОВ «Владіс Груп» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 носять ознаки притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманими працівниками, а дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору шляхом його укладення порушують вимоги частин 1, 3 статті 24 КЗпП України та перешкоджають реалізації працівником його права на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції оцінюючи зміст укладених між позивачем та фізичними особами договорів і додаткових угод та актів встановив, що предметом цих цивільно-правових договорів є кінцевий результат, а не сам процес праці; обсяг виконуваної фізичними особами робіт збігається з описаним в цивільно-правових договорах, а їх обов`язки не збігаються з колом обов`язків за відповідними посадами; фізичні особи під час виконання робіт за цивільно-правовими договорами не керувалися внутрішніми положеннями суб`єкта господарювання, не ознайомлювалися з будь-якими посадовими інструкціями, а в судовому засіданні апеляційного суду наполягали на тимчасовості виконання ними конкретно визначених робіт; вказані фізичні особи не отримували матеріальну допомогу та щомісячні виплати, їх час роботи не зазначався в табелі обліку робочого часу і не передавалися до керівництва товариства трудові книжки, оскільки їх робота тривала у конкретно визначений період. Спір щодо правомірності укладених цивільних договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не ініціювався і у судовому порядку за позовом вказаних осіб (чиї права могли би бути порушеними) - не вирішувався.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що правовідносини між ТОВ «Владіс Груп» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають ознак трудових.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наполягає на допущенні позивачем трьох фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору.

За позицією відповідача, у разі якщо робота, яка виконувалась особою на користь суб`єкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Стверджує, що за цивільно-правовими договорами фізичні особи виконували певні функції, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлюватися актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. В цьому випадку предметом цивільно-правового договору, який укладений суб`єктом господарювання з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обов`язків у відповідності до обраного саме позивачем виду господарської діяльності на об`єктах здійснення фактичної діяльності позивачем. Праця за цими угодами не є юридично самостійною.

Звертає увагу, що зазначені особи після проведення інспекційного відвідування були оформленні на посади різноробочого та продовжують виконувати роботу вже за трудовим договорами, тобто йдеться про підміну трудових договорів цивільно-правовими.

В обґрунтування своєї позиції скаржник покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. За вказаною нормо договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а та від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18.

Характерними ж ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року, від 09 липня 2020 року (справа №821/851/17), від 02 лютого 2021 року (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 Кодексу Законів про працю України.

При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.

Ці підходи є застосовними і до справи, що розглядається.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновків акта перевірки № ДН2246/964/АВ від 10.12.2018 посадовими особами відповідача було встановлено, що у присутності співробітників СБУ у Дніпропетровській області 07.12.2018 об 10.45 год. за адресою: 49000, м. Дніпро, вул.Троїцька, 4 зафіксовано фактичне виконання будівельно-монтажних робіт трьома працівниками, які були вдягнуті у спецодяг. Разом із тим, був встановлений вантажопідйомний автомобіль із краном (засобом для підняття) та підготовлені інструменти для виконання робіт.

З особистих письмових пояснень отриманих 07.12.2018 о 11.00 год від ОСОБА_2 в присутності співробітників СБУ у Дніпропетровській області, було з`ясовано, що він працює на посаді монтажника у ТОВ «Владіс Груп» на об`єкті площа Троїцька, 4 з режимом роботи з 09.00 год до 17.00 годин.

Керівництвом підприємства під час вибіркової перевірки було надано наказ № 04-к від 06.12.2018 про прийняття ОСОБА_2 до ТОВ «Владіс Груп» на посаду різноробочого з 07.12.2018.

Повідомлення про прийняття гр. ОСОБА_2 на роботу до товариства в ДПІ в Шевченківському району в м. Дніпрі спрямовано 07.12.2018 (за інформацією ДПІ Шевченківського району м. Дніпра о 13:34 год), тобто після фактичного допуску працівника до роботи та надання пояснень, що свідчить, як зазначає відповідач про недотримання роботодавцем порядку прийняття на роботу працівника, тобто працівника гр. ОСОБА_2 фактично було допущено до роботи з 07.12.2018 без повідомлення територіального органу ДФС у Дніпропетровській області.

Також відповідач зазначає, про те, що з особистих письмових пояснень отриманих 07.12.2018 об 11.00 год. від гр. ОСОБА_1 в присутності співробітників Управління СБУ у Дніпропетровській області, контролюючим органом було з`ясовано, що гр. ОСОБА_1 працює на посаді монтажника у ТОВ «Владіс Груп» на об`єкті площа Троїцька, 4, з режимом роботи з 09.00 год. до 17.00 годин.

ТОВ «Владіс Груп» під час вибіркової перевірки було надано наказ № 04-к від 06.12.2018 року, про прийняття на роботу гр. ОСОБА_1 до ТОВ «Владіс Груп» на посаду різноробочого з 07.12.2018 року.

Повідомлення про прийняття гр. ОСОБА_1 на роботу до товариства в ДПІ в Шевченківському району в м. Дніпрі спрямовано 07.12.2018 року (за інформацією ДПІ Шевченківського району м. Дніпра о 13:34 год), тобто після фактичного допуску працівника до роботи та надання пояснень.

З особистих письмових пояснень отриманих 07.12.2018 о 11.00 год. від гр. ОСОБА_3 в присутності співробітників Управління СБУ у Дніпропетровській області, контролюючими особами відповідача було з`ясовано, що ОСОБА_3 стажується перший день на посаді монтажника у ТОВ «Владіс Груп» на об`єкті площа Троїцька, 4, з режимом роботи з 09.00 год. до 17.00 години.

Так, з акту перевірки вбачається, що керівництвом підприємства 10.12.2018 № б/н, були надані письмові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_3 не є працівником товариства, жодні договори підприємство не укладало, до роботи він не допускався та її не проводив.

Отже, на підставі вищезазначеного та на підставі висновків акта інспекційного відвідування, відповідачем було встановлено, що позивачем ТОВ «Владіс Груп» фактично було допущено до роботи працівників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги статті 24 КЗпП України, та пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої роботодавцям заборонено застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

10.12.2018 ОСОБА_4 - директор ТОВ «Владіс Груп» на виконання вимоги № ДН2269/964/НД від 07.12.2018 надав пояснення відносно виконавців робіт за договором цивільно-правового характеру.

За змістом письмових пояснень директора товариства вбачається, що у ТОВ «ВЛАДІС ГРУП» періодично виникає необхідність в одночасному виконанні зобов`язань за підрядними договорами при неможливості задіяння лише штатних працівників через їх зайнятість у систематичній роботі підприємства. Враховуючи це, у ТОВ «ВЛАДІС ГРУП» як замовника періодично виникає необхідність в укладенні цивільно - правових договорів на виконання конкретно визначеного об`єму робіт за певний строк власними силами виконавця та з застосуванням їх власної техніки та матеріалів.

Необхідність у виконанні конкретної частини робіт обмежується об`ємом робіт визначеним у цивільно-правовому договорі та вичерпується в момент підписання сторонами акту приймання -передачі виконаних робіт.

Так, керівник ТОВ «Владіс Груп» зазначає, що з 01.01.2018 по 07.12.2018 виникла необхідність в укладенні шести договорів на виконання робіт з додатками та доповненнями, а саме: договір про виконання робіт № 1605/1 від 16 травня 2018 року укладений з ОСОБА_5 , договір про виконання робіт № 1605/2 від 16 травня 2018 року укладений з ОСОБА_6 , договір про виконання робіт № 1605/3 від 16 травня 2018 року укладений з ОСОБА_7 , договір про виконання робіт № 1605/4 від 16 травня 2018 року укладений з ОСОБА_8 , договір про виконання робіт № 0111/1 від 01 листопада 2018 року укладений з ОСОБА_1 , Договір про виконання робіт № 0111/2 від 01 листопада 2018 року укладений з ОСОБА_2 .

На підставі договору підряду № 143/18 від 27 листопада 2018 року, укладеного між Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради як замовником та ТОВ «ВЛАДІС ГРУП», як підрядником на виконання поточного ремонту фасаду будинків за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька, 4 та м. Дніпро, площ. Троїцька, 4 .

На виконання частини вказаних вище робіт з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір про виконання робіт №0111/1 від 01 листопада 2018 року та Договір про виконання робіт № 0111/2 від 01 листопада 2018 року. 20 листопада 2018 року до вищевказаних договорів було внесено зміни шляхом укладання додаткових угод № 1 та № 2, на підставі, яких було внесено зміни до вищевказаних договорів про виконання робіт від 01 листопада 2018 року.

06 грудня 2018 року товариством було видано наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на посади різноробочих з 07 грудня 2018 року з окладом, згідно штатного розкладу, підстава - заява ОСОБА_1 від 06 грудня 2018 року, заява ОСОБА_2 від 06 грудня 2018 року.

Згідно повідомлення про прийняття гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на роботу до товариства в ДПІ в Шевченківському району в м. Дніпрі спрямовано 07.12.2018 (за інформацією ДПІ Шевченківського району м. Дніпра о 13:34 год), тобто після фактичного допуску працівників до роботи.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.1 розділу 1. «Предмет договору» з врахуванням змін, внесених додатковими угодами від 20 листопада 2018 року та 06 грудня 2018 року, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконувати поточний ремонт фасаду за адресою вул. Троїцька, 4, площа буд. 4 у м. Дніпро.

Водночас, у пункті 1.2 розділу 1. «Предмет договору» зазначено, що у разі виробничої необхідності за вказівкою замовника виконавець надає послуги в нічний час, у вихідні, святкові та неробочі дні.

У відповідно до Відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) основним видом діяльності ТОВ «Владіс Груп» є код КВЕД: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

В якості основного виду діяльності код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Судом першої інстанції акцентовано увагу на тому, що в укладених договорах про виконання послуг від 01.11.2018 із гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 взагалі не було визначено обсяг виконуваної роботи, а лише обумовлено у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), що вказує на те, що предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.

Також у договорах не було зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання.

Крім того, в укладених договорах не містяться і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, не встановлено строку виконання робіт.

Додатковими угодами № 1 від 20.11.2018 та № 2 від 06.12.2018 було встановлено обсяг виконання підрядниками гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 робіт, згідно яких, сторони дійшли згоди викласти п.1 Договору у такій редакції:

« 1.1.Замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання самостійно та на власний ризик виконати роботи, по об`єкту, який знаходиться за адресою: вул. Троїцька, буд.4 пл. Троїцька, буд.4 у м. Дніпро ».

Пунктом 2.1., пункту 2.3. Договору визначено порядок приймання - передач виконаних робіт за договором - за Актом приймання - передачі виконаних робіт.

Актом приймання-передачі виконаних робіт до Договору від 07.12.2018 року встановлено обсяг конкретно виконаних робіт за Договором.

Додаткової угодою № 1 від 20.11.2018 до договору про виконання робіт від 01.11.2018 року сторони дійшли згоди викласти п.2.1 Договору в наступній редакції: « 2.1. За виконання робіт визначених п.1.1. даного Договору Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю винагороду у розмірі 1300,00 грн. на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт».

Згідно Додаткової угоди № 2 від 06.12.2018 до договору про виконання робіт від 01.11.2018 року сторони дійшли згоди викласти п.2.1 Договору в наступній редакції: « 2.1. За виконання робіт визначених п.1.1. даного Договору Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю винагороду у розмірі 1500,00 грн. на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт».

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачем були надані та долучені до матеріалів справи копії видаткових касових ордерів від 07.12.2018, виписані ТОВ «Владіс Груп» на суму сплати гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 по 1207,50 гривень кожному окремо, із зазначенням підстави виплати - винагорода за договором ЦПХ № 0111/2 від 01.11.2018 року та винагорода за договором № 0111/1 від 01.11.2018 року. Проте під час проведення інспекційного відвідування ці видаткові ордери від 07.12.2018 посадовим особам відповідача надані не були.

Беручи до уваги, що особи за цивільно-правовими договорами виконували роботи в межах основного виду діяльності товариства на об`єкті, на якому виконувались підрядні роботи ТОВ «ВЛАДІС ГРУП» за замовленням Дніпровської міської ради, а саме поточний ремонт фасаду будинків за адресою: м. Дніпро, вул. Троїцька, 4 , Верховний Суд критично оцінює позицію суду апеляційної інстанції про відсутність підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, оскільки зазначені особи не мали можливості та підстав самостійно організовувати таку роботу та на власний ризик виконувати у зручний час на об`єктах третіх осіб.

За змістом статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Верховний Суд критично оцінює доводи позивача про те, що у даному спірному випадку залучення осіб до виконання підрядних робіт на умовах цивільно - правових договорів було обумовлено саме з метою своєчасного виконання робіт, оскільки обов`язок щодо своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань щодо виконання підрядних робіт покладається саме на офіційно оформлених працівників товариства, а не шляхом залучення інших фізичних осіб на підставі цивільно-правих догорів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що предметом цих договорів є процес праці в межах основної діяльності та на виконання зобов`язань товариства з поточного ремонту фасаду, що є ознакою трудових відносин з товариством та суперечить природі договору цивільно-правового характеру. Натомість, уклавши цивільно-правові договори з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27 липня 2023 року у справі № 824/1061/19-а.

Також колегія суддів зауважує, що положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №815/5427/17, від 11 березня 2021 року у справі № 2340/3415/18, від 22 лютого 2022 року у справі № 420/6582/18.

Згідно пояснень гр. ОСОБА_3 , які наявні у матеріалах справи та надані під час інспекційного відвідування, останній стажується перший день на посаді монтажника у ТОВ «Владіс Груп» на об`єкті площа Троїцька, 4, з режимом роботи з 09.00 год. до 17.00 години.

Проте вимогами КЗпП України не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладання трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких.

Стажування в рамках професійного навчання зареєстрованих безробітних (професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок) в цілях придбання практичних навиків, необхідних для виконання посадових обов`язків, може бути організоване за наявності відповідного договору між роботодавцем, претендентом на посаду (безробітним) і державним центром зайнятості (стаття 35 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI).

Відповідно до статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Проте в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Верховний Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивачем було допущено працівника, а саме гр. ОСОБА_3 без належного оформлення, що в свою чергу тягне за собою порушення товариством трудового законодавства.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд першої інстанції, здійснивши безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження доказів у цій справі дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем законодавства про працю.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345 352 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 160/1434/19 скасувати.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

А.А. Єзеров