ПОСТАНОВА
Іменем України
04 липня 2024 року
Київ
справа №160/14527/23
адміністративне провадження №К/990/13278/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 160/14527/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (головуючий суддя Круговий О. О., судді: Баранник Н. П., Шлай А. В.),-
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 21 листопада 2023 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення від 30 червня 2022 року № 1825487-2417-0483, № 1825497-2417-0483, № 1825477-2417-0483, № 1825499-2417-0483, № 1825489-2417-0483, № 1825479-2417-0483, від 05 травня 2023 року № 0300342-2417-0486, № 0300341-2417-0486. Повний текст судового рішення складено 01 грудня 2023 року (том 2 а. с. 30-32).
Копія вказаного судового рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) 03 січня 2024 року о 20:23, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 2 а. с. 34).
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції апеляційного суду 30 січня 2024 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ГУ ДПС, яке, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, просило його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. За змістом апеляційної скарги апелянт вказав, що повний текст оскаржуваного рішення отримав 04 січня 2024 року, на підтвердження чого долучив копію сторінки вказаного рішення із вхідним номером 772/5 від 04 січня 2024 року. З огляду на зазначене ГУ ДПС вважало, що подає апеляційну скаргу з дотриманням встановлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строків. Вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ГУ ДПС не заявляло (матеріали апеляційного оскарження а. с.1-2).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 4047,44 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (матеріали апеляційного оскарження а. с. 4-5).
Ухвала суду, серед іншого, мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийняте ще 21 листопада 2023 року, натомість, апеляційну скаргу подано лише 30 січня 2024 року, тобто, із пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження. З приводу посилань апелянта на те, що копію рішення суду першої інстанції він отримав 03 січня 2024 року, апеляційний суд зауважив, що правила частини другої статті 295 КАС України передбачають, що у такому випадку питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має ініціативний характер та розглядається судом виключно за клопотанням зацікавленої особи.
Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 02 лютого 2024 року о 15:35 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження а. с. 6).
15 лютого 2024 року до суду апеляційної інстанції від ГУ ДПС надійшло клопотання на виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, до якого апелянт долучив платіжну інструкцію № 196 від 05 лютого 2024 року про сплату судового збору у розмірі 5847,68 грн (матеріали апеляційного оскарження а. с. 7-8).
Ухвалою від 08 березня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (матеріали апеляційного оскарження а.с. 11).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт так і не усунув недоліки апеляційної скарги в частині подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
За змістом уточненої касаційної скарги скаржник наполягає на тому, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції він отримав 04 січня 2024 року, строк на апеляційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) сплинув 05 лютого 2024 року. За таких обставин звернення до апеляційного суду із скаргою 30 січня 2024 року відбулось без порушень строків, передбачених статтею 295 КАС України, що помилково не врахував суд апеляційної інстанції. Вважає, що виходячи з наявних у суду відомостей про дату складання повного тексту рішення суду першої інстанції, отримання його копії та направлення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції міг застосувати норму частини другої статті 121 КАС України за власною ініціативою. Скаржник також зазначає, що пропуск строку на апеляційне оскарження в цьому випадку не обумовлений його поведінкою та не залежав від його волевиявлення. Просить врахувати висновки, що викладені Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 199/1175/22, а також підходи, що застосовуються Європейським судом з прав людини у питанні суворості тлумачення норм процесуального права.
Ухвалою від 03 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - адвокат Ребров Д.М. заперечує проти задоволення апеляційної скарги, а ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження просить залишити без змін як законну та обґрунтовану. Наголошує, що із спливом тридцяти днів із дати складення повного тексту судового рішення відповідач відповідно до частини другої статті 295 КАС України мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження лише у випадку ініціювання такого питання шляхом подання відповідного клопотання. Проте, відповідач таке клопотання не подав. В подальшому ГУ ДПС проігнорувало і пропозицію апеляційного суду на подання такої заяви, викладену в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху. З огляду на викладене представник позивача вважає правомірним висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. Зазначає, що твердження відповідача, що строк на апеляційне оскарження слід обраховувати з 04 січня 2024 року не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, реалізація даного права кореспондує із обов`язком апелянта дотриматись вимог процесуального законодавства, зокрема, в частині форми і змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 640/16820/21 Верховний Суд за результатами аналізу статті 295 КАС України дійшов наступних висновків. За загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми. Сам по собі факт не отримання копії судового рішення стороною у справі не означає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення не розпочався.
Питання процесуальних наслідків невиконання апелянтом передбаченого частиною другою статті 295 КАС України обов`язку із подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження також вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Так, зокрема, але не виключно у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 280/5079/19, від 20 травня 2021 року у справах № 420/499/20, № 640/11518/20, від 20 грудня 2021 року у справі № 640/6212/19, від 11 квітня 2024 року у справі № 540/4229/20, Верховний Суд вказав, що частина друга статті 295 КАС України чітко встановлює момент початку відліку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повний текст якого був складений поза межами судового засідання, а саме - день складення повного судового рішення. Момент фактичного отримання сторонами повного тексту рішення суду першої інстанції є обставиною, що наділяє таких осіб правом на поновлення строку апеляційного оскарження такого рішення у разі звернення до апеляційного суду поза межами тридцяти днів з дня складання його повного тексту. При цьому, реалізація передбаченого частиною 2 статті 295 КАС України права на поновлення строку на звернення до суду апеляційної інстанції не можлива без подання апелянтом відповідної заяви про поновлення пропущеного строку.
Колегія суддів у цій справі в повній мірі погоджується із такими висновками і не вбачає підстав для відступу від них.
Отже, вирішуючи питання про дотримання/пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження суд першочергово має з`ясувати дату складення повного судового рішення, про оскарження якого подано скаргу.
Із матеріалів цієї справи слідує, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд 21 листопада 2023 року проголосив у відкритому судовому засіданні у присутності представників сторін вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову. Повне судове рішення у справі № 160/14527/23 було виготовлено 01 грудня 2023 року (том 2 а. с. 32), що скаржником не оспорюється. Відповідно, тридцятиденний строк на апеляційне оскарження у спірному випадку сплинув 01 січня 2024 року (з урахуванням вихідних днів).
Таким чином, за правилами, встановленими частиною першою статті 295 КАС України, подання апеляційної скарги у строк з 02 грудня 2023 року по 01 січня 2024 року включно не свідчило б про пропуск строку на апеляційне оскарження та не передбачало б у такому випадку додаткового подання клопотання про поновлення пропущеного строку.
У спірному ж випадку ГУ ДПС отримало копію повного тексту рішення суду першої інстанції 03 січня 2024 року о 20:23. З урахуванням правил, встановлених абзацом сьомим частини шостої статті 251 КАС України, вважається, що копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 160/14527/23 була вручена ГУ ДПС 04 січня 2024 року. Відповідно, за правилами частини другої статті 295 КАС України у такому випадку апелянт мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження у разі дотримання сукупності наступних умов: 1) подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (тобто, до 05 лютого 2024 року включно [з урахуванням вихідних днів]); 2) подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
З матеріалів адміністративної справи слідує, і це не спростовує скаржник, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ним було подано 30 січня 2024 року, але окрему заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження до апеляційної скарги не долучено, як і не заявлено про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження за змістом апеляційної скарги. За таких обставин суд апеляційної інстанції цілком правомірно постановив ухвалу від 02 лютого 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, запропонувавши апелянту подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи слідує, що ГУ ДПС проігнорувало вимоги ухвали апеляційного суду в частині подання означеної заяви, усунувши недоліки апеляційної скарги лише в частині сплати судового збору. Ці обставини і стали підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 299 КАС України.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції приписів частини другої статті 121 КАС України за власною ініціативою є незмістовними, оскільки вказана норма передбачає право, а не обов`язок суду на продовження встановленого судом процесуального строку.
Поряд з цим частина друга статті 44 КАС України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, зацікавлена у поданні апеляційної скарги особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
У касаційній скарзі скаржник не наводить аргументів на обґрунтування того, які саме обставини перешкодили йому скласти та подати суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження як того вимагає частина друга статті 295 КАС України разом з апеляційною скаргою. Крім того, окремої уваги заслуговує той факт, що відповідна заява не була подана скаржником і на пропозицію апеляційного суду, викладену в ухвалі від 02.02.2024. Поважних причин невиконання вимог суду скаржник не наводить, тому такий прояв його процесуальної поведінки не може бути визнаний добросовісним.
Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 199/1175/22, не може бути застосований у цій справі, оскільки вказане рішення ухвалене у неподібних до цієї справи правовідносинах. Так, у вказаній справі Верховний Суд перевіряв законність та обґрунтованість прийняття судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги у зв`язку із неусуненням апелянтом недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору у встановлені судом строки.
Посилання скаржника на незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягають відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що апелянт не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко