ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 160/15934/21
касаційне провадження № К/990/3766/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - позивач, Управління) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 37840,41 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 21.10.2021 позов задовольнив частково, стягнув податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 19 972,45 грн на користь держави. В решті позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Управління звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга підписана Ольгою Михайленко, як представником Управління, проте в апеляційній скарзі та доданих до неї документах не зазначено посадове становище Михайленко Ольги Ігорівни, матеріали справи не містять відомостей щодо посадового становища особи, яка підписала апеляційну скаргу, на підтвердження повноважень представника Управління був наданий лише Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформований відносно юридичної особи - ДПС України, код ЄДРПОУ 43005393, відповідно до якого Михайленко Ольга Ігорівна має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що представництво органів держаної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 здійснюється виключно прокурором або адвокатом відповідно до змін, внесених до Конституції України Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Управління подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №280/3901/19 просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Управління посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку повноваженням представника Михайленко О.І. в порядку самопредставництва, які засвідчені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з офіційного сайту Міністерства юстиції України, відповідно до якого Михайленко О.І. має повноваження та є особою, що може вчиняти дії від імені юридичної особи - діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг.
Скаржник вважає, що зазначені відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження повноважень підписанта є достатнім та належним доказом, така інформація є доступною і у разі сумніву щодо процесуальної дієздатності Михайленко О.І. суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом про надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.05.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 24.01.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Управління та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
При цьому, за змістом частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.
Частинами другою та третьою статті 21-1 Закону України від 17.03.2011 №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За змістом пункту 41.5 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів, зокрема, податкових органів, визначаються цим Кодексом та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова №893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Управління).
Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Пунктом 2 постанови №893 передбачено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Згідно з наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), зокрема, Управління.
Згідно з наказом Державної податкової служби України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 30.09.2020 №529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), зокрема Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Відповідно до наказу Державної податкової служби від 08.10.2020 №556 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС.
У наказі Державної податкової служби від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» визначено розпочати з 1 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893.
Отже, Управління є територіальним органом, утвореним без статусу юридичної особи на правах відокремленого підрозділу ДПС України.
Матеріалами справи підтверджується, що Управління звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку підписала представник Управління - Ольга Михайленко, яка, за висновком суду апеляційної інстанції не має повноважень подавати та підписувати апеляційну скаргу від імені відокремленого підрозділу (Управління).
На підтвердження своїх повноважень представником Управління було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ДПС України, яка має ідентифікаційний код в реєстрі: 43005393.
Згідно наданого витягу Михайленко Ольга Ігорівна має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана від імені Управління, яке є відокремленим підрозділом ДПС України, а також з урахуванням того, що ДПС України, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надано право Михайленко О.І. брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва Управління, як відокремленого підрозділу ДПС України, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційну скаргу було підписано особою, яка не має право її підписувати.
Крім того, вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.
Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта апеляційної скарги (у порядку самопредставництва) суд апеляційної інстанції не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відтак доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, а висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги заявнику - передчасним.
Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова