24.08.2024

№ 160/20229/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа №160/20229/22

адміністративне провадження № К/990/36795/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу №160/20229/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета позову - Головне управління Національної гвардії України, про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 (головуючий суддя Добродняк І. Ю., судді Бишевська Н. А., Семененко Я. В.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивачка) звернулися до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), у якому просили зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у зв`язку із загибеллю їх сина ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що вони є батьками загиблого солдата Національної Гвардії України. Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасник бойових дій, стрілець 3 відділення 2 патрульного взводу патрульної роти стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , був вбитий під час виконання ним службових обов`язків під час несення ним служби у воєнний стан в м. Кропивницький. Позивачами було направлено відповідачу заяви про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у зв`язку із загибеллю сина. Так, на рахунки позивачів надійшли кошти у розмірі 930375,00 грн кожному.

На переконання позивачів, Військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату не в повному обсязі, чим порушила право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на отримання одноразової грошової допомоги, яка гарантована державою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 позов задоволено в повному обсязі: зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця - сина ОСОБА_3 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не заперечується право членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 на виплату одноразової грошової допомоги та не заперечується відповідність наданих позивачами необхідних документів.

Суд зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) визначено перелік осіб, у результаті загибелі яких сім`ям цих загиблих осіб виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За висновком суду, єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, та загибель в період дії воєнного стану. Дані факти судом встановлені в ході розгляду адміністративної справи та підтверджуються належними і допустимими доказами і не заперечуються сторонами по справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставне ненарахування Військовою частиною НОМЕР_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідно до наявних у справі доказів установлено, що смерть ОСОБА_3 настала в період проходження військової служби і пов`язана з виконанням обов`язків військової служби: під час несення служби на стаціонарному блокпості на пересічні вул. Бобринецький шлях та Кільцевої дороги при виїзді з міста Кропивницький в напрямку міста Миколаїв, що засвідчено також актом № 72/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим начальником Центрального територіального управління Національної гвардії України 18.07.2022.

Суд зазначив, що вказана територія не визначалась в установленому порядку відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України як район воєнних (бойових) дій.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що на час звернення позивачів із заявами 20.08.2022 про виплату одноразової грошової допомоги до постанови Кабінету Міністрів України № 168 були внесені зміни згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 793 від 07.07.2022, які застосовуються, про що в них вказано, з 24 лютого 2022 року.

Отже, Постанова № 168 підлягає застосуванню в редакції, відповідно до якої пунктом 1 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168 виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 2-1 цієї ж Постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З огляду на викладене апеляційний суд також проаналізував норми Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 № 484.

Пунктом 1 вказаного Порядку )в редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що цей Порядок та умови визначають виплату одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), установленої пунктом 2 Постанови № 168, у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, або які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовців за обставин, не передбачених Постановою № 168, а також у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовцям здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважав, що за наведеного правового регулювання встановлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про наявність у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 Постанови № 168.

За висновком суду, прийняте комісією Головного управління Національної гвардії України, згідно протоколу засідання комісії № 529/975, затвердженого Командувачем Національної гвардії України 22.11.2022, рішення про виплату позивачам як батькам померлого під час виконання обов`язків строкової військової служби солдата ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975, цілком узгоджується з нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2023.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (частини третьої статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка має відсильний характер в період дії воєнного стану на Постанову № 168) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

У відзиві відповідач стверджує, що положення Постанови № 168 та Порядку № 975 між собою не конкурують та не дублюють одне одного, оскільки передбачають різні підстави для виплат, ключовою з яких є поширення дії та відповідних розмірів виплат в залежності від характеру виконання бойових завдань та регіону їх виконання, при цьому саме район/райони бойових дій, визначені наказом Головнокомандуючого Збройних Сил України, та встановлення причинного зв`язку смерті із захистом Батьківщини передбачає застосування Постанови № 168.

Третя особа не реалізувала право подати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.10.2018 № 256 зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види грошового забезпечення солдата ОСОБА_3 (призов 2-2018), призваного на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_5 25.10.2018.

З 13.11.2019 ОСОБА_3 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за контрактом.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 03.04.2022 № 79 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення стрільця 3-го відділення 2-го патрульного взводу патрульної роти стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) старшого солдата за контрактом ОСОБА_3 (Г-049540), у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вказано в цьому наказі, з урахуванням внесених до нього змін наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 02.09.2022 № 218, смерть ОСОБА_3 настала під час проходження військової служби та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Члени сім`ї: батько: ОСОБА_1 , 1966 року народження; мати: ОСОБА_2 , 1969 року народження, брат: ОСОБА_4 , 1991 року народження.

20.08.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Військової частини НОМЕР_1 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 у зв`язку із загибеллю сина - старшого солдата ОСОБА_3 .

01.10.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Військової частини НОМЕР_1 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби їх сина ОСОБА_3

21.10.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 підготовлено висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, в якому зазначено, що відповідно до пункту 13 Порядку № 975 подається висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям ОСОБА_3 , смерть якого настала в період проходження військової служби та пов`язана з виконання обов`язків військової служби. На підставі доданих документів командування вважає, що члени сім`ї, батьки та утриманці, а саме: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , мають право на одержання рівними частини вказаної одноразової грошової допомоги в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у сумі 1860750,00 грн.

26.11.2022 на банківські рахунки позивачів надійшла виплата в сумі 930375,00 грн кожному.

Вважаючи, що відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги не в повному обсязі, позивачі звернулись до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 1 частини другої цієї ж статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-2 Закону № 2011-XII визначено розмір одноразової грошової допомоги. Так, згідно з пунктом а) частини першої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Законом України від 29.07.2022 № 2489-IX статтю 16-2 доповнено пунктом 3 такого змісту: розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (застосовується з 24.02.2022).

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII «Про Національну гвардію України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Статтею 21 цього Закону перебачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Пунктом 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент звернення позивачів із заявами про виплату одноразової грошової допомоги) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами першим, другим та шостим пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Застосовуючи норми Постанови № 168 до спірних правовідносин, колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, які стосуються питання застосування цих же норм.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що аналіз змісту Постанови № 168 показує, що вона установлює 2 види виплат на період дії воєнного стану:

1) додаткову винагороду для різних категорій військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, у разі несення ними служби;

2) одноразову грошову допомогу сім`ям загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168.

Обидва види виплат стосуються одних і тих самих осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168, але в першому випадку вони виплачуються їм безпосередньо, а у другому - їх сім`ям.

Також спільною ознакою передбачених цією постановою виплат є їх обмеженість у часі, оскільки з назви Постанови № 168 слідує, що вона урегульовує лише окремі питання і лише деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям саме під час дії воєнного стану.

На підставі аналізу абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 Суд зробив висновок про те, що в обох зазначених абзацах пункту 2 Постанови № 168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї постанови, в тому числі поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

При цьому, виходячи з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови № 168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.

Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов`язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім`ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:

1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;

2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;

3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;

5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій;

6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.

Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що той факт, що абзац перший пункту 2 Постанови № 168 не визначає таке формулювання причини загибелі поліцейського, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, як "загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів", вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського лише умов воєнного стану.

Крім того, з огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель поліцейського в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Колегія суддів, яка здійснює касаційний перегляд цієї справи, не вбачає підстав для відступу від згаданих висновків.

Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.08.2022 № 484 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2022 за № 940/38276) відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2-1 Постанови № 168 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України (далі - Порядок № 484).

Пунктом 1 Порядку № 484 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, цей Порядок та умови визначають виплату одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, або які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовців за обставин, не передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовцям здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

За такого правового регулювання (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та з урахуванням правового підходу, визначеного в постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім`ї загиблого військовослужбовця Національної гвардії України на одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови № 168, є:

- загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану;

- загибель настала внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- загибель військовослужбовця настала під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- або смерть настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних вище обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Повертаючись до обставин цієї справи, варто зауважити, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що смерть ОСОБА_3 настала в період проходження військової служби і пов`язана з виконанням обов`язків військової служби: під час несення служби на стаціонарному блокпості на пересічні вул. Бобринецький шлях та Кільцевої дороги при виїзді з міста Кропивницький в напрямку міста Миколаїв, що засвідчено також актом № 72/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення), затвердженим начальником Центрального територіального управління Національної гвардії України 18.07.2022.

Згідно з висновком указаного акта: нещасний випадок з старшим солдатом військової служби за контрактом ОСОБА_3 стався в період проходження військової служби при виконанні службових обов`язків.

Крім того апеляційний суд урахував, що вказана територія (місто Кропивницький) не визначалась в установленому порядку відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України як район воєнних (бойових) дій.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що запровадження воєнного стану в Україні та його триваючий характер не ототожнюється із веденням активних бойових дій на всій території держави. У зв`язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Постанова № 1364) визначив механізм формування єдиного для всіх переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф.

Так, Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - Мінреінтеграції) за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; до Переліку включається тимчасово окупована рф територія України, визначена відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; у Переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та інше.

Перелік оновлюється у разі потреби, але не рідше ніж двічі на місяць.

Таким чином, виходячи зі змісту Постанови № 1364, єдиним джерелом інформації про території, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф, є наказ Мінреінтеграції, погоджений з Міноборони та сформований на підставі пропозицій військових адміністрацій.

Так, наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До зазначеного переліку (за жодної його редакції) не було внесено місто Кропивницький (так само як територію Кіровоградської області загалом).

Таким чином, суд апеляційної інстанцій зробив законний та обґрунтований висновок про те, що відповідач правомірно здійснив нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975, оскільки в межах спірних правовідносин відсутні обставини, які зумовлюють нарахування та виплату такої допомоги відповідно до Постанови № 168.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача про безпідставне застосування відповідачем норм Порядку № 484, оскільки на момент прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги цей Порядок був чинний, у зв`язку з чим у відповідача не було правових підстав для неврахування його положень.

Норми Постанови № 168 та Порядку № 975 не конкурують між собою, оскільки регулюють різні правовідносини та застосуються за різних обставин.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

У зв`язку з викладеним, доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, і не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться до помилкового трактування норм матеріального права та незгоди з оцінкою, наданою апеляційним судом повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі № 160/20229/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Тацій С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець