ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21 вересня 2023 року
справа №160/20444/21
адміністративне провадження № К/990/29697/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Гончарової І. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом»
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (судді: Ясенова Т. І., Суховаров А. В., Головко О. В.),
у справі №160/20444/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом»
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
28 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі, скаржник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, другий відповідач у справі), згідно з яким просило визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка полягає у нездійсненні реєстрації 411 податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом», відповідно до Переліку, реєстрація яких зупинена на підставі відповідності Товариства пункту 8 Критерію ризиковості платника податку, після скасування рішення № 29419 від 24 липня 2020 року, зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 411 податкових накладних датою їх первинного подання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу Товариства залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору в розмірі 30 645,00 грн.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в цій справі Товариством об`єднано в одному позові таку кількості вимог, які за своїм змістом, фактично, утворюють самостійні предмети доказування у справі (щодо кожної зі 411 податкових накладних Головне управління ДПС прийняло окреме і самостійне рішення про відмову в її реєстрації, і кожну з яких позивач просить зобов`язати зареєструвати), а підстави вважати, що усі заявлені вимоги є пов`язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами, є основними та похідними, відсутні.
На виконання ухвали суду від 07 червня 2023 року позивач подав заяву, в якій просив прийняти апеляційну скаргу до провадження, вважає, що сума судового збору, яка підлягала сплаті складає 3 405,00 грн та була сплачена позивачем при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року повернуто заявнику.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 31 липня 2023 року Товариство подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду від 31 липня 2023 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що в межах заявлених позовних вимог, Товариством не оскаржуються самі рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації 411 податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних таких податкових накладних.
Порушення законних прав та інтересів Товариства, за позицією позивача, відбулось в зв`язку з прийняттям Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку № 1165, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 16 липня 2020 року, рішення № 29419 від 24 липня 2020 року про відповідність платника податку критеріям ризиковості на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 160/16037/20 визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 29419 від 24 липня 2020 року, зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити Товариство з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Тобто, рішення Комісії регіонального рівня № 29419 від 24 липня 2020 року, на підставі якого позивачу зупинено реєстрацію 411 податкових накладних, скасовано в судовому порядку.
Таким чином, саме в зв`язку з прийняттям відповідачами протиправних рішень від 07 липня 2020 року № 26746 та від 24 липня 2020 року № 29419 позивачу незаконно було зупинено реєстрацію 411 податкових накладних, починаючи з 07 липня 2020 року і до моменту виконання Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі № 160/16037/20, а саме, до 03 червня 2021 року, тобто весь період дії рішень.
Наслідком прийняття протиправних рішень відповідачами стало протиправне зупинення реєстрації в ЄРПН податкових накладних, що призвело до порушення законних інтересів Товариства, а відтак, відбулося незаконне втручання в господарську діяльність Товариства органів державної влади, що в свою чергу, призвело практично до зупинення господарської діяльності та банкрутства позивача.
15 вересня 2023 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - без змін.
ДПС України не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18, 05 червня 2020 року у справі № 280/5161/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/10578/19, 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19, від 02 грудня 2021 року у справі № 280/5145/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 400/6051/21 Верховний Суд сформулював висновок про те, що системний аналіз частини першої статті 6 Закону № 3674-VI, частини другої статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Відповідно у цій справі, вимоги про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо не реєстрації податкової накладної після скасування рішення № 29419 від 24 липня 2020 року та зобов`язання її зареєструвати, Верховний Суд визнає однією вимогою немайнового характеру.
Ключовим у цій справі є питання визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви та відповідно апеляційної скарги, враховуючи те, що бездіяльність контролюючого органу, яка полягає в не реєстрації ПН, та відповідно зобов`язання здійснити реєстрацію ПН, стосується 411 податкових накладних.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) за подання адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється: якщо подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач об`єднав у сукупності 411 вимог до ГУ ДПС і ДПС України, які стосуються 411 накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених за наслідками певних господарських операцій. Досліджуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції в рішенні від 16 лютого 2023 року установив, що відносно 225 податкових накладних Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були винесені рішення про відмову у їх реєстрації. Для встановлення всіх фактичних обставин у справі, суд має дослідити докази щодо кожної податкової накладної, з`ясувати підстави зупинення кожної реєстрації (чи дійсно підставою зупинення по всіх накладних було рішення Комісії регіонального рівня № 29419 від 24 липня 2020 року), підстави відмови в реєстрації тощо.
Обґрунтування підстав об`єднання в одному позові такої кількості вимог, які за своїм змістом, фактично, утворюють самостійні предмети доказування у справі (щодо кожної зі 411 податкових накладних/розрахунку коригування ГУ ДПС приймало окремі і самостійні рішення, і кожну з яких позивач просить зобов`язати зареєструвати).
Товариство зазначає, що всі заявлені вимоги пов`язані між собою підставою виникнення - рішення Комісії регіонального рівня № 29419 від 24 липня 2020 року, проте колегія суддів Верховного Суду зазначає, що без дослідження під час судового розгляду конкретних доказів у справі щодо кожної податкової накладної, у суду відсутні підстави вважати, що заявлені вимоги є пов`язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами, є основними та похідними.
Слід зауважити, що за наслідками скасування в судовому порядку рішення № 29419 від 24 липня 2020 року у відповідача не виникло обов`язку зареєструвати усі податкові накладні, у реєстрації яких було відмовлено з посиланням, зокрема, на вказане рішення, оскільки залишились чинними рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, як такі що були прийняті на час дії цього рішення № 29419 від 24 липня 2020 року. Ця обставина щодо скасування рішення № 29419 від 24 липня 2020 року могла б бути підставою для оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, які обґрунтовані, зокрема, наявністю цього рішення. Штучно виключити із послідовності реалізації податковим органом як суб`єктом владних управлінських функцій своєї компетенції в частині прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язати їх зареєструвати без скасування цих рішень означало б порушення правового порядку у державі.
У цій справі є підстави вважати вимоги до ГУ ДПС щодо бездіяльності у реєстрації конкретної податкової накладної після скасування рішення № 29419 від 24 липня 2020 року і до ДПС України щодо зобов`язання її зареєструвати - однією вимогою з визначеним способом захисту порушеного права, що свідчить про правильність визначення судом апеляційної інстанції кількості заявлених вимог немайнового характеру - 411, а відтак, і правильність здійсненого розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за подання такої апеляційної скарги: 2270 грн (розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2021 року) х 15 = 34050 грн. На користь такого висновку свідчить й те, що суд, вирішуючи вимоги про зобов`язання зареєструвати конкретну податкову накладну, має дослідити порядок її реєстрації: складання і подання податкової накладної до реєстрації, надіслання квитанції про зупинення в реєстрації податкової накладної, підстави зупинення, надання платником податків підтверджуючих документів, прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної тощо. Тобто вимоги щодо реєстрації податкових накладних в цій справі, не пов`язані між собою одними доказами.
Верховний Суд вважає, що об`єднання позивачем у позові декількох вимог немайнового характеру, не може призводити до штучного зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання такої позовної заяви, а порядок розрахунку судового збору у випадку заявлення декількох вимог однозначно визначає частина третя статті 6 Закону №3674-VI.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Абзацом другим частини другої цієї статті передбачено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки на виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, у якій суд правильно визначив розмір судового збору, позивач сплатив лише 3405,00 грн гривень, що на 30 645,00 грн є меншим за розмір судового збору, встановлений законом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною і не підлягає скасуванню, прийнята з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом» залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/20444/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
Л. І. Бившева
І. А. Гончарова