ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2022 року
м. Київ
справа №160/2428/21
адміністративне провадження № К/990/15140/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/2428/21
за позовом ОСОБА_1
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
про визнання протиправними і скасування висновку, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року (головуючий суддя: Чумак С.Ю., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якому просила суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати висновок, затверджений наказом відповідача від 10 грудня 2020 року №4004-к «Про затвердження Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), які займають посади державної служби категорії Б і В у 2020 році» у частині відносно державного службовця ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 14 грудня 2020 року № 4033-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
1.3. поновити її на посаді начальника Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 20 січня 2021 року;
1.4. стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 січня 2021 року до дня прийняття судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що працювала на посаді начальника Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), звідки була звільнена 19 січня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 у зв`язку негативною оцінкою результатів її службової діяльності за 2020 рік.
2.1. Позивачка доводила, що результати оцінювання є необґрунтованими, а звільнення з роботи є незаконним.
2.2. У цьому контексті ОСОБА_1 вказувала, що обґрунтування виставлених їй балів за перше - четверте завдання є неконкретизованим, незрозумілим, а самі бали є заниженими. Стверджувала, що обґрунтування виставлених оцінок не враховує її посадових обов`язків та виконання нею індивідуальної програми професійного розвитку.
2.3. Також ОСОБА_1 зазначала, що оцінювання відбулося без її участі. Стверджувала, що її знаходження на лікарняному та в учбовій відпустці не було перешкодою для проведення оціночної співбесіди в дистанційному режимі. Зауважувала, що для проведення оціночної співбесіди в дистанційному режимі наявність будь-яких заяв від державного службовця не передбачалася.
2.4. Окремо ОСОБА_1 зазначала, що виставлена їй оцінка базується на фактах і висновках, які викладені у довідці від 12 жовтня 2020 року про результати позапланової перевірки роботи очолюваного нею відділу. Позивачка стверджувала, що ця довідка не могла бути покладена в обґрунтування оцінювання, оскільки недоліки, виявлені під час позапланової перевірки, надалі були виправлені й усунуті.
2.5. Зрештою ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги й тим, що з січня до вересня 2020 року відповідач виплачував їй премію за успіхи в роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням від 28 липня 2021 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.
3.1. Суд першої інстанції виходив з того, що наведені ОСОБА_1 доводи стосовно оцінювання відповідачем першого-четвертого завдань державного службовця не дають підстав для висновку про необґрунтованість виставленої їй оцінки. У цьому контексті суд також зазначив, що суб`єкт оцінювання конкретизував підстави для застосування тієї чи іншої оцінки, навів смислові значення на обґрунтування свого рішення. На цій основі суд відхилив доводи позивачки про неконкретизованість та упередженість рішення стосовно неї.
3.2. Аргументи позивачки про те, що обґрунтування оцінки не враховує її посадових обов`язків як начальника відділу, суд відхилив та указав, що із завданнями та ключовими показниками результативності позивачка була ознайомлена 3 січня 2020 року і не висловлювала своєї незгоди з ними, а також не посилалась на їхню некоректність. Суд зауважив, що ці завдання не змінювались впродовж року, а позивачка мала можливість їх переглянути у випадку незгоди із завданнями та ключовими показниками результативності.
3.3. Відхиливши доводи позивачки про те, що недоліки, які викладені у довідці від 12 жовтня 2020 року, усунуті згідно листа від 8 грудня 2020 року, суд указав, що інформація про проведену роботу, спрямовану на усунення виявлених в результаті перевірки недоліків та вжитих заходів, була після проведення оцінювання результатів її діяльності.
3.4. Доводи позивачки про можливість проведення оціночної співбесіди у дистанційному режимі суд відхилив, указавши на те, що подібна можливість передбачена методичними рекомендаціями, які не є нормативно-правовим актом.
3.5. Стосовно доводів позивачки про її преміювання напередодні оцінювання за успіхи у роботі, то суд зазначив, що таке преміювання не нівелює встановлених критеріїв визначення балів та не позбавляє відповідача права виставити їй негативну оцінку у висновку.
3.6. На цій основі суд констатував, що оскаржувані рішення відповідач прийняв на підставі, у межах повноважень та в спосіб, які визначені законодавством, а тому у задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою від 8 лютого 2022 року Третій апеляційний адміністративний суд частково задовольнив апеляційну скарга ОСОБА_1 , скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, відповідного до якого:
4.1. визнано протиправним і скасовано наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14 грудня 2020 року №4033-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
4.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 19 січня 2021 року;
4.3. стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 січня 2021 року до 8 лютого 2022 року в сумі: 149 938,80 грн;
4.4. у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
5. Апеляційний суд виходив з того, що підпис про ознайомлення із посадовою інструкцією начальника відділу та завданнями на 2020 рік замість ОСОБА_1 виконаний невстановленою особою. Натомість позивачка не підписувала, а відповідно й не була ознайомлена з цими документами, за невиконання (неналежне виконання) яких отримала негативну оцінку.
5.1. Ці висновки апеляційний суд зробив на основі почеркознавчих експертиз, які були проведені у рамках кримінального провадження №12021046650000410 від 18 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України. Суд указав, що не має підстав ставити під сумнів висновки експертів, оскільки вони підтверджені двома експертизами, одна з яких була повторною, тобто призначеною з метою достовірно перевірити висновки попередньої.
5.2. У цьому контексті апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягала, що дійсно підписувала й ознайомлювалася з посадовою інструкцією начальника відділу і завданнями для оцінювання на 2020 рік, але не з тими, які відповідач надав до суду. Документи, які надав відповідач, їй невідомі і з ними її не ознайомлювали.
5.3. На основі цього апеляційний суд дійшов висновку, що державний службовець не може бути негативно оцінений за невиконання або неналежне виконання завдань, з якими він не був ознайомлений і які він не отримував. Оскільки оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 проводилось стосовно завдань, які вона не отримувала, то остання не може нести відповідальність за їхнє невиконання. Тож суд констатував відсутність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», для припинення державної служби ОСОБА_1 .
5.4. Одночасно з цим, суд вважав надлишковим дослідження законності проведення перевірки, а також її результатів у частині правомірності виставлення ОСОБА_1 балів, оскільки встановлення факту її звільнення із-за невиконання завдань, які їй не доручались, є самостійною і достатньою підставою для висновку про незаконність звільнення і необхідність її поновлення на державній службі.
5.5. Зрештою суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання протиправним і скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 , мотивувавши тим, що сам по собі висновок негативних наслідків для неї не тягне, її права порушені саме наказом про звільнення, скасування якого є достатнім для поновлення прав та інтересів позивачки.
Короткий зміст касаційної скарги та відзиву
6. У червні 2022 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року в повному обсязі і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року.
7. В обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач послався на пункти 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України і на цій основі відкрите касаційне провадження.
8. Скаржник стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував частину першу статті 2 КАС України, помилково розтлумачив пункт 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», недотримався частини першої статті 303, частини четвертої, п`ятої статі 308 КАС України.
9. У цьому контексті скаржник відстоює думку, що ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту, оскільки не оскаржувала наказ про затвердження висновку про результати оцінювання її службової діяльності. Вважає, що це є самостійною підставою для відмови у позові. Також стверджує, що ухвалена постанова не забезпечила ефективний захист прав, оскільки ОСОБА_1 залишається такою, яка отримала негативну оцінку за результатами оцінювання її службової діяльності, що вдруге може породжувати для неї наслідки у виді звільнення.
10. Крім цього, скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції допустився помилки, коли прийняв нові докази від позивачки. Вважає, що нові докази були прийняті з пропуском установленого строку, без оцінки поважності причини запізнілого їх подання і не стосувалися підстав позову.
11. Окремо скаржник стверджує, що апеляційний суд порушив частину першу статті 102 КАС України, коли відмовив у задоволенні його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, і через це не були встановлені обставини щодо підпису й ознайомлення позивачки із завданнями для оцінювання на 2020 рік.
12. Зрештою скаржник стверджує, що апеляційний суд установив обставини, які стосуються підпису й ознайомлення із указаними завданнями, на підставі недопустимих доказів, а саме: висновку судової почеркознавчої експертизи від 17 вересня 2021 року і висновку повторної судової почеркознавчої експертизи від 9 листопада 2021 року. На переконання скаржника, указані висновки є недопустимими доказами, оскільки вони були долучені до справи з порушенням установленого порядку.
13. У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні цієї скарги та залишити постанову апеляційного суду без змін.
14. ОСОБА_1 не погоджується з доводами скаржника і її позиція полягає в тому, що суд апеляційної інстанції ухвалив законну й обґрунтовану постанову.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. У момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працювала на посаді начальника Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
16. На основі Завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» (далі також «Завдання»), на 2020 рік ОСОБА_1 як державному службовцю, який займає посаду державної служби категорії «Б», встановлено п`ять завдань, а саме:
16.1. планування роботи відділу, забезпечення належного та своєчасного виконання запланованих заходів;
16.2. забезпечення державної реєстрації актів цивільного стану, видача свідоцтв, внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян;
16.3. облік і звітність про використання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, а також їх зберігання;
16.4. організація та контроль за роботою працівників підпорядкованого відділу;
16.5. реалізація запроваджених пілотних проектів Міністерства юстиції України.
17. На третьому аркуші Завдань є підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з ними 3 січня 2020 року.
18. У матеріалах справи також міститься копія посадової інструкції начальника відділу Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
19. На виконання наказу відповідача від 24 вересня 2020 року №765/8 «Про проведення позапланової перевірки роботи Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)», протягом 25, 28 - 29 вересня 2020 року була проведена перевірка вказаного відділу за період його роботи з серпня 2019 року до 25 вересня 2020 року.
20. 12 жовтня 2020 року комісія, яка проводила цю перевірку, склала довідку, згідно з якою організація роботи відділу визнана незадовільною.
21. 12 жовтня 2020 відповідач видав наказ №3205-к «Про визначення результатів виконання завдань», яким затвердив список державних службовців, які підлягали оцінюванню у 2020 році, та графіки проведення визначення результатів виконання завдань державними службовцями. Згідно з цим наказом оцінювання ОСОБА_1 мало відбутися у період з 2 до 5 листопада 2020 року.
22. Листом від 4 листопада 2020 року №10-64/5445 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що враховуючи положення пункту 37 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640, а також її тимчасову непрацездатність (перебування на лікарняному), визначення результатів виконання завдань відбудеться без її присутності.
23. У додатках до цього листа зазначений наказ від 12 жовтня 2020 року №3205-к «Про визначення результатів виконання завдань».
24. Лист від 4 листопада 2020 року №10-64/5445 був доведений до відома ОСОБА_1 4 листопада 2020 року о 20 годині 27 хвилин за допомогою телефонного додатку «Telegram», що підтверджується протоколом №1 від 4 листопада 2020 року про доведення інформації або документів до відома державного службовця.
25. 5 листопада 2020 року безпосередній керівник та керівник самостійного структурного підрозділу за відсутності ОСОБА_1 провели визначення результатів виконання її завдань, про що була заповнена форма Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2020 рік (далі також - «Результати виконання завдань»).
26. У кінцевому підсумку оцінювання результатів службової діяльності позивачці виставлена негативна оцінка. Ця оцінка обґрунтована тим, що низка поставлених завдань не виконані, є такі що виконані частково, або виконані з порушенням вимог законодавства; до виконання завдань позивачка підійшла формально, вбачається недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів.
27. У зв`язку із виставленням негативної оцінки виконуюча обов`язки начальника Управління персоналу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Олена Моргун склала доповідну записку на ім`я начальника указаного міжрегіонального управління та передала йому матеріали оцінювання ОСОБА_1 . До них було включено Завдання на 2020 рік, Результати виконання завдань та пояснення виконуючої обов`язки заступника начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_2 .
28. Відповідач склав лист від 9 листопада 2020 року №10-64/5531 про направлення ОСОБА_1 для ознайомлення Результатів виконання завдань. Указаний лист не був їй вручений і повернувся до відповідача «за закінченням термінів зберігання».
29. Надалі відповідач склав лист від 3 грудня 2020 року №10-64/5988 на адресу ОСОБА_1 , яким повідомляв про необхідність ознайомлення з Результатами виконання завдань. Цей лист не був вручений позивачці та повернувся до відповідача «за закінченням термінів зберігання».
30. 8 грудня 2020 року виконуюча обов`язки начальника Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Яна Ільїна підготовила інформацію про проведену роботу, спрямовану на усунення виявлених в результаті перевірки недоліків та вжитих заходів.
31. 10 грудня 2020 року відповідач видав наказ №4004-к, яким затвердив Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) категорії «Б» і «В» у 2020 році. Згідно з витягом з цього наказу, позивачка отримала негативну оцінку.
32. Наказом від 14 грудня 2020 року №4033-к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідач звільнив ОСОБА_1 , начальника Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби, 16 грудня 2020 року, що є першим робочим днем після закінчення учбової відпустки.
33. Підставою для винесення цього наказу є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
34. 6 січня 2021 року до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла скарга ОСОБА_1 , подана в порядку статті 11 Закону України «Про державну службу». У скарзі просила скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності в частині ОСОБА_1 , що затверджений наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10 грудня 2020 року №4004-к.
35. У результаті розгляду цієї скарги відповідач листом від 25 січня 2021 року №Л-50-10 надав відповідь, згідно з якою дійшов висновку про правомірність оцінювання результатів службової діяльності позивачки за 2020 рік.
36. Наказом від 19 січня 2021 року №138-к відповідач визначив днем звільнення позивачки 19 січня 2021 року і до вказаної дати включно з провів з нею остаточний розрахунок.
37. Наказами відповідача від 28 січня 2020 року №04/12.3-03, 26 лютого 2020 року №11/12.3-03, 30 березня 2020 року №19/12.3-03, 28 квітня 2020 року №25/12.3-03, 27 травня 2020 року №32/12.3-03, 25 червня 2020 року № 39/12.3-03, 27 липня 2020 року №62/12.3-03, 26 серпня 2020 року №88/12.3-03, 28 вересня 2020 року №97/12.3-03, 27 жовтня 2020 року №127/12.3-03, 24 листопада 2020 року №138/12.3-03 з січня до листопада 2020 року ОСОБА_1 , як начальнику Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), була встановлена премія у розмірі: 20% до посадового окладу.
38. Суд апеляційної інстанції також установив, що 18 червня 2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12021046650000410 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.
39. Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 17 вересня 2021 року, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у межах зазначеного кримінального провадження:
39.1. підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Ознайомлення державного службовця» у завданні, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на ім`я ОСОБА_1 за 2020 рік виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнім підписам ОСОБА_1 ;
39.2. рукописні цифрові записи « 03.01….20» в графі «Ознайомлення державного службовця» у завданні, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на ім`я ОСОБА_1 за 2020 рік виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.
40. Указаний висновок підтверджений висновком повторної судової почеркознавчої експертизи від 9 листопада 2021 року, проведеної Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.
41. Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 16 вересня 2021 року, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України:
41.1. підпис від імені ОСОБА_1 в графі «З посадовою інструкцією ознайомлений(на)» посадової інструкції державного службовця ОСОБА_1 від 28 грудня 2019 року виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнім підписам ОСОБА_1 ;
41.2. рукописні цифрові записи « 28.12.2019» у графі «З посадовою інструкцією ознайомлений(на)» посадової інструкції державного службовця ОСОБА_1 від 28 грудня 2019 року виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.
42. Цей висновок підтверджений висновком повторної судової почеркознавчої експертизи від 5 листопада 2021 року, проведеної Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
43. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Спір виник у зв`язку із незгодою ОСОБА_1 із висновком, затвердженим наказом відповідача від 10 грудня 2020 року №4004-к, у частині, яка стосується виставлення їй негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності за 2020 рік, та наказом про її звільнення з державної служби від 14 грудня 2020 року №4033-к.
45. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржувані рішення на підставі, у межах повноважень та в спосіб, визначені законом.
46. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов і визнаючи незаконним наказ про звільнення, опирався на висновки почеркознавчих експертиз, згідно з якими ОСОБА_1 не підписувала посадову інструкцію і завдання на 2020 рік, та вважав, що позивачка не може нести відповідальність за невиконання завдань, з якими вона не знайомилася та які вона не отримувала.
47. Доводи касаційної скарги зосереджені на питанні належного й ефективного способу захисту прав позивачки та мотивах порушення судом норм процесуального права.
48. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходячи з меж касаційного перегляду, у контексті доводів скаржника Суд звертає увагу на таке.
49. Порядок проходження державної служби врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, що покладають на громадян, які перебувають на такій службі, обов`язки щодо належного виконання завдань державної служби. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців передбачене статтею 44 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі також - «Закон №889-VIII»).
50. Так, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.
51. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
52. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу.
53. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.
54. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.
55. Також пунктом 10 частини першої статті 7 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець має право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.
56. Частиною сьомою статті 44 Закону України «Про державну службу» встановлено, що висновок, який містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
57. Згідно з пунктом 47 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №640 від 23 серпня 2017 року (далі також - «Типовий порядок», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем.
58. Відповідно до пункту 49 Типового порядку висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.
59. Також згідно з частиною шостою статті 44 Закону України «Про державну службу» у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
60. За приписами пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.
61. Системний спосіб тлумачення пункту 10 частини першої статті 7, частини сьомої статті 44, пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пунктів 47, 49 Типового порядку указує на те, що висновок, який містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, породжує права й обов`язки для державного службовця, слугує підставою для його звільнення з державної служби і може бути предметом оскарження в судовому порядку.
62. Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
63. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
64. Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав, за висновками Великої Палати Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
65. Ці висновки на тлі змісту позовної заяви ОСОБА_1 не дають Суду можливості погодитися з доводами скаржника про те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав. Опираючись на ці ж міркування, Суд вважає помилковими доводи скаржника про те, що заявлений ОСОБА_1 спосіб захисту був самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
66. Стосовно способу захисту, який застосував суд апеляційної інстанції для захисту прав ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.
67. Апеляційний суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 за 2020 рік. Це рішення суд обґрунтував тим, що сам по собі висновок оцінювання не спричиняє негативних наслідків для позивачки, а її права порушені саме наказом про звільнення, скасування якого є достатнім для поновлення її прав та інтересів.
68. У межах доводів касаційної скарги відповідач указує на те, що застосований апеляційним судом спосіб захисту прав ОСОБА_1 є недостатнім та неефективним, оскільки після поновлення на посаді позивачку можна звільнити вдруге на основі пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
69. Верховний Суд вважає, що в цих доводах скаржник має рацію. Позиція суду апеляційної інстанції щодо оцінки правової природи висновку, який містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця, є помилковою, оскільки не враховує наведені норми матеріального права, якими прямо передбачена можливість оскарження відповідного висновку.
70. Крім цього, у схожих правовідносинах Суд уже зазначав, що висновок який містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця, може бути предметом оскарження в судовому порядку (пункт 54 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19).
71. Тож суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого умовиводу про те, що висновок оцінювання не спричиняє негативних наслідків для позивачки. Натомість часткове задоволення позову у спосіб скасування наказу про звільнення без скасування висновку оцінювання не здатне ефективно поновити права особи і повністю вирішити подібний спір. Тому у цій частині постанова апеляційного суду не є законною й обґрунтованою.
72. Стосовно доводів касаційної скарги, які побудовані на мотивах порушення апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на таке.
73. Аналіз матеріалів справи свідчить, що у позовній заяві, серед інших доводів, ОСОБА_1 посилалася на те, що за правилами статті 44 Закону України «Про державну службу» оцінювання результатів службової діяльності здійснюється з урахуванням посадових обов`язків державного службовця.
74. У додатках до позову та після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 заявляла клопотання про витребування оригіналу посадової інструкції за посадою, на якій вона працювала, та копій посадових інструкцій решти працівників відділу, і зазначала, що вона не підписувала інструкцію в редакції, яку відповідач подав до суду. Також під час провадження у суді першої інстанції ОСОБА_1 подавала клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, про зупинення провадження до вирішення кримінального провадження №12021046650000410 від 18 червня 2021 року за ознаками правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України. Указані клопотання суд відхилив.
75. Рішення по суті спору окружний суд ухвалив 28 липня 2021 року, повний текст склав 30 липня 2021 року і 11 серпня 2021 року його копія вручена позивачці. Подавши апеляційну скаргу 10 вересня 2021 року, ОСОБА_1 долучила до неї докази щодо призначення у кримінальному провадженні №12021046650000410 почеркознавчих експертиз на основі постанов дізнавача від 9 вересня 2021 року та зазначала, що про неможливість їхнього подання раніше з поважних причин.
76. 30 вересня 2021 року позивачка подала клопотання про приєднання до справи, зокрема, висновку експерта від 16 вересня 2021 року стосовно посадової інструкції і висновку експерта від 17 вересня 2021 року щодо завдань на 2020 рік. У судовому засіданні 2 грудня 2021 року апеляційний суд долучив указані висновки до справи.
77. Надалі за клопотанням відповідача та з метою офіційного з`ясування усіх обставин справи суд апеляційної інстанції ухвалою від 21 грудня 2021 року витребував, серед іншого, належним чином засвідчені копії висновків основних і повторних почеркознавчих експертиз, які проводилися стосовно підпису посадової інструкції та завдань на оцінювання. Ці докази згодом були долучені до справи.
78. Наведене свідчить про те, що питання достовірності підписів ставилося позивачкою від початку ініційованого нею провадження, це питання лежало на поверхні спору й потребувало відповіді для встановлення усіх істотних обставин справи.
79. Суд першої інстанції вважав недоцільним призначення почеркознавчої експертизи. Натомість у суді апеляційної інстанції первинні й повторні висновки почеркознавчих експертиз, отримані у рамках кримінального провадження, були долучені до цієї справи на основі задоволення клопотань обох сторін.
80. У касаційній скарзі відповідач не ставить під сумнів можливість використання висновку експерта, отриманого у кримінальному провадженні, як доказу в адміністративній справі. Також відповідач не оспорює висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 не могла бути негативно оцінена за виконання завдань за посадовими обов`язками у зв`язку з непідписанням і неознайомленням з посадовою інструкцією та завданнями на 2020 рік.
81. На основі цих обставин і міркувань колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції забезпечив належну дію принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи і не допустився помилки, яка б порушувала справедливість усього провадження.
82. Стосовно аргументів скаржника про встановлення апеляційним судом фактичних обставин на основі недопустимих доказів, то колегія суддів виходить з того, що недопустимість доказів пов`язується з порушенням закону під час їхнього збирання й оформлення, а не під час подання до суду.
83. Доводи про недопустимість доказів скаржник мотивує незгодою з прийняттям і оцінкою апеляційним судом висновку почеркознавчої експертизи від 17 вересня 2021 року та висновку повторної почеркознавчої експертизи від 9 листопада 2021 року, однак дотримання закону під час одержання й оформлення цих висновків скаржник під сумнів не ставить. Разом з цим, висновок повторної почеркознавчої експертизи від 9 листопада 2021 року був витребуваний судом і долучений до справи на основі клопотання самого ж відповідача. За таких обставин і міркувань, указані аргументи скарги належить відхилити як необґрунтовані.
84. Доводи скаржника стосовно безпідставного відхилення апеляційним судом клопотання про призначення почеркознавчої експертизи колегія суддів не приймає, оскільки відмова у задоволенні цього клопотання не призвела до невстановлення фактичних обставин щодо підпису й ознайомлення позивачки із посадовою інструкцією та завданнями для оцінювання.
85. Отже, перевірка доводів касаційної скарги засвідчила їхню часткову обґрунтованість.
86. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
87. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
88. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частини перша - третя статті 351 КАС України).
89. На основі цього Суд констатує, що суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи, але допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування висновку, затвердженого наказом відповідача, стосовно оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у частині відносно державного службовця ОСОБА_1 .
90. Водночас за наслідками правової оцінки встановлених обставин суд касаційної інстанції може ухвалити нове рішення в цій частині. З урахуванням характерних обставин цієї справи, які полягають у непідписанні позивачкою посадової інструкції та завдань на щорічне оцінювання, наявні підстави для задоволення указаної позовної вимоги.
91. У іншій частині підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови відсутні.
92. За таких обставин і міркувань касаційну скаргу належить задовольнити частково.
93. З огляду на результат касаційного розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування висновку, затвердженого наказом відповідача, щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у частині відносно державного службовця ОСОБА_1 .
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати висновок, затверджений наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10 грудня 2020 року №4004-к «Про затвердження Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), які займають посади державної служби категорії Б і В у 2020 році» у частині відносно державного службовця ОСОБА_1 .
У іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………………
…………………………………
…………………………………
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду