ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 160/24736/21
адміністративне провадження № К/990/27571/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу №160/24736/21
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Шальєвої В.А., суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач, Уповноважений з прав людини), де просив визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу не проведення об`єктивної та всебічної перевірки його звернення від 01 березня 2021 року.
2. В обґрунтування позову позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, який, на його думку, не забезпечив об`єктивну та всебічну перевірку його звернення від 01 березня 2021 року та не вжив заходів щодо поновлення порушених прав позивача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог у цій справі відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважений з прав людини вжив усіх необхідних засобів з метою перевірки додержання вимог законодавства України з окреслених позивачем у зверненні питань. Сам же факт відсутності очікуваного результату та фактично незгода зі змістом спірної відповіді не може бути підставою для визнання протиправної бездіяльності відповідача.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.
4.1. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі № 160/24736/21 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального законодавства в частині сплати судового збору. Запропоновано апелянту протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду належні докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
4.2. У зв`язку із неусуненням в установлений судом строк визначених судом недоліків апеляційної скарги, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргу позивача повернуто на підставі частини другої статті 298 КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду (далі - Суд) 12 жовтня 2022 року надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного Суду від 19 вересня 2022 року у справі № 160/24736/21 та повернути справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
5.1. Підставою подання касаційної скарги є оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, зазначеної у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
5.2. Скаржник зазначає, що суд необґрунтовано обмежив йому доступ до правосуддя чим порушив вимоги частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5.3. Скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала не містить оцінки доказів, які були долучені до апеляційної скарги на підтвердження неспроможності сплатити судовий збір, а також в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху судом не зазначено, які документи скаржник може додатково надати на підтвердження відсутності доходів для сплати судового збору.
5.4. Скаржник указує, що апеляційний суд лише вказав на відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, хоча, подаючи відповідне клопотання, позивач легітимно очікував, що останнє буде належно розглянуто та вирішено судом з огляду на подання ним всіх необхідних підтверджуючих документів стосовно відсутності доходів для сплати судового збору.
6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження №К/990/27571/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 листопада 2022 року закінчено підготовчі дії за касаційним провадженням №К/990/27571/22 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
8. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано Уповноваженим з прав людини 28 жовтня 2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102937199780. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанйції в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
10. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини другої статті 298 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
11. У цій справі повертаючи апеляційну скаргу позивача на підставі частини другої статті 298 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, недоліки апеляційної скарги не усунуто, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено.
12. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить із такого.
13. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.
14. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
15. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
16. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
17. Згідно із частиною шостою вказаної статті якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
18. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
19. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
20. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
21. При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.
22. Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
23. Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
24. Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
25. Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
26. При цьому, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої скарги та встановити спосіб і строк їх усунення.
27. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
28. У разі подання апелянтом клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих заявником доказів на його обґрунтування та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
29. Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 328 КАС України.
30. Разом з тим суд апеляційної інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статтей 169 298 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв`язку з чим апеляційні скарги безпідставно залишати без руху та повертати їх.
31. Колегія суддів зазначає, що правомірність застосування до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції статтей 169 298 КАС України та залишенні її без руху перевіряється судом касаційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС України.
32. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.
33. Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі від 09 серпня 2022 року Третього апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається Судом під час касаційного перегляду справи на ухвалу про повернення апеляційної скарги.
34. З матеріалів справи слідує, що одночасно із апеляційною скаргою позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із неспроможністю його сплати та на підтвердження вказаного надав суду наступні документи: довідку, видану Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про те, що позивач не є отримувачем пенсії та не перебуває на обліку; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 квартала 2021 року по 4 квартал 2021 року, з 1 кварталу 2022 року по 02 квартал 2022 року.
35. Окрім того, позивач зазначив, що у разі якщо суд прийде до висновку щодо необхідності подання додаткових підтверджуючих документів незадовільного майнового стану, які будуть необхідні суду для вирішення його клопотання, то такі будуть надані суду.
36. Надаючи оцінку заявленому клопотанню ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору в ухвалі від 09 серпня 2022 року апеляційний суд із посиланням на положення частини першої-другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» констатував, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору, а тому у суду відсутні підстави для задоволення поданого клопотання та звільнення від сплати судового збору.
37. За змістом резолютивної частини ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі №160/24736/21 залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати суду належні докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі за позовом немайнового характеру.
38. При цьому, в резолютивній частині вказаної ухвали Третій апеляційний адміністративний суд у задоволенні цього клопотання апелянту не відмовив.
39. Надалі ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику з мотивів неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.
40. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції та вважає його передчасним з огляду на таке.
41. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
42. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
43. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
44. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
45. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
46. При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
47. Частинами першою та другою статті 8 Закону № 3674-VI визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
48. Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
49. Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
50. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19 та від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 і підстави для відступлення від них відсутні.
51. Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
52. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
53. Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
54. При цьому, процесуальні норми КАС України покладають на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
55. Водночас посилаючись на відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд не надав оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження незадовільного майнового стану, не навів мотивів з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, а обмежився лише цитуванням частини другої статті 8 Закону № 3674-VI.
56. Разом з тим, поза увагою суду залишилося положення пункту 1 частини другої статті 8 Закону № 3674-VI згідно якого суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
57. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
58. Однак, апеляційний суд при вирішенні клопотання позивача не встановив наявності чи відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та не перевірив чи встановлений законом обов`язок сплати судового збору, з врахуванням матеріального становища позивача та обставин справи, не призведе до порушення його права на доступ до правосуддя.
59. Суд апеляційної інстанції, не дослідивши обставин, зазначених скаржником, і формально пославшись на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану мав надати ОСОБА_1 , ураховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
60. При цьому, у разі недостатності доказів, поданих позивачем на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір, суд мав запропонувати позивачу подати докази, яких, на його думку, не вистачало для вирішення його клопотання.
61. Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 серпня 2021 року у справі № 580/1672/19 питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
62. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, за встановлених обставин цієї справи, дійшов передчасних висновків щодо наявності підстав, визначених частиною другою статті 298 КАС України, для повернення апеляційної скарги.
63. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
64. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
65. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з направленням справи до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого суду необхідно надати оцінку наданим скаржником доказам майнового стану та навести мотиви щодо можливості/неможливості застосування до нього такого виду пільг у сплаті судового збору, про який він ставить питання.
66. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у справі № 160/24736/21 скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов