ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2024 року
Київ
справа №160/24752/23
адміністративне провадження №К/990/2112/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/24752/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року про відмову у забезпеченні позову (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.),-
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (далі - позивач, ТОВ «АБК Дніпро») звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Східне МУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Східного МУ ДПС від 25 вересня 2023 року №16270 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати відповідача виключити ТОВ «АБК Дніпро» з переліку ризикових платників податків.
09 жовтня 2023 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення рішення Комісії Східного МУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 вересня 2023 року №16270 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «АБК Дніпро» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду (матеріали оскарження ухвали а.с.19-29).
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що оскаржуване рішення несе виключно негативні наслідки для його господарської діяльності, оскільки тягне за собою зупинення реєстрації усіх без виключення податкових накладних/розрахунків коригування, поданих платником. Це призводить до покладення на підприємство додаткового обов`язку із надання податковому органу пояснень і додаткових документів, неможливості сформувати податковий кредит за відповідною податковою накладною. Такі обставини, в свою чергу, можуть призвести до припинення господарських відносин між підприємством та його контрагентами, погіршення ділової репутації, неотримання прибутку, неможливості виплатити заробітну плату та сплатити податки, а також до припинення господарської діяльності взагалі. Просив суд врахувати, що наразі позивачем укладено договори поставки продукції з такими контрагентами як ТОВ «АРІТЕЙЛ», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Метро», ТОВ «АТБ». Незупинення оскаржуваного рішення до вирішення спору судом призведе до неможливості виконати зобов`язання перед указаними контрагентами. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не зумовлює фактичного вирішення спору та має наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Заявник також вважав, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення, оскільки останнє не містить жодної належної інформації, яка б дозволяла ідентифікувати підставу для віднесення позивача до ризикових підприємств. Просив врахувати, що Східне МУ ДПС вже приймало рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості від 21 липня 2023 року №12754. Наразі воно оскаржено ТОВ «АБК Дніпро» в судовому порядку і у межах справи №160/19014/23 рішення суду ще не прийняте. Відтак, приймаючи оскаржуване у цій справі рішення відповідач залишив поза увагою те, що на даний час попереднє рішення №12754 не скасоване, що суперечить вимогам Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), який не передбачає наявності одночасно двох рішень про відповідність платника податків критеріям ризиковості.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 жовтня 2023 року заяву ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення позову задовольнив. Зупинив дію рішення комісії Східного МУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 вересня 2023 року №16270 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість ТОВ «АБК Дніпро» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду у цій справі (матеріали оскарження ухвали а.с.109-117).
Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність підприємства можлива лише за наявності можливості складання та подання відповідної податкової звітності та сплати обов`язкових податків. Наслідком включення позивача до переліку ризикових платників податків відповідно до Порядку №1165 є зупинення реєстрації усіх поданих ним податкових накладних, строк реєстрації кожної з яких значно збільшується, а сам факт такого включення покладає на платника податків додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. При цьому зупинення таких податкових накладних стосується не тільки господарських операцій з контрагентами, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, але й усіх інших господарських операцій заявника.
Суд дослідив надані позивачем документи на підтвердження наявності штату робітників, копії витягів щодо стану розрахунків платника з бюджетом за цільовими фондами, довідку про відсутність заборгованості з платежів та виснував, що відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову призведе до втрати державним бюджетом України сплачуваних позивачем податків, позбавлення працівників роботи і, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану, повного зупинення господарської діяльності підприємства у зв`язку з відсутністю прибутку від подальшої реалізації товарів (робіт, послуг). На переконання суду, внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб йому буде заподіяна набагато більша шкода, оскільки внаслідок відмови контрагентів від співпраці подальше відновлення ділових зв`язків та нормалізація ведення господарської діяльності з урахуванням введення в Україні воєнного стану потребуватиме значних зусиль та витрат. Суд першої інстанції також зауважив, що вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи судом.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд за результатами аналізу положень Порядку №1165 дійшов висновку про відсутність законодавчих підстав вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування унеможливлює подальшу реєстрацію цих документів податкової звітності. При цьому перевірка на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що висновок суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності позивача, не підтверджений оцінкою судом будь-яких доказів.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, ТОВ «АБК Дніпро» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та залишити в силі ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року.
На переконання скаржника, апеляційний суд не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27 вересня 2023 року (справа №420/10012/22), від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21).
Скаржник наголошує, що оскаржуване рішення призводить до блокування реєстрації податкових накладних і, як наслідок, позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва спирту коньячного та алкогольних напоїв та оптової торгівлі алкогольними напоями. При цьому таке блокування стосується усіх без виключення контрагентів, а не лише тих, господарські операції з якими слугували підставою для прийняття спірного рішення. Невиконання зобов`язань, взятими на себе перед контрагентами, зокрема з реєстрації податкових накладних, призведе до нездійснення оплати за поставлений товар та застосування до позивача штрафних санкцій.
Спірне рішення впливає і на контрагентів, які не можуть сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена. У питанні існування майнового інтересу покупця товарів/послуг при збільшенні податкового кредиту скаржник просив врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21). Це призводить до погіршення ділової репутації та, як наслідок, до можливого розірвання ділових відносин з контрагентами у зв`язку з тим, що всі вчинені до того часу господарські операції та контрагенти будуть дискредитовані, оскільки останні фактично мали взаємовідносини з ризиковим платником податку на додану вартість. Більше того, згідно із Довідником кодів податкової інформації, яка є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 11 січня 2023 року № 17, взаємовідносини із позивачем є також прямою підставою для включення контрагентів позивача до переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості.
Скаржник звертає увагу на те, що забезпечує роботою значну кількість працівників та є сумлінним платником податків, незважаючи на введення в Україні воєнного стану. Про важливість діяльності підприємства позивача для економіки держави також свідчить той факт, що розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 14 грудня 2023 року №457/0/527-23 ТОВ «АБК Дніпро» було визначено, серед іншого, таким, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Це підтверджується листом Департаменту економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 18 грудня 2023 року №3375/0/31-23.
На підтвердження факту настання негативних наслідків від рішення від 25 вересня 2023 року №16270 скаржник долучив до касаційної скарги витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), відповідно до якого за підприємством рахується 1183 податкових накладних на загальну суму 56250419,70 грн, реєстрація яких зупинена.
Про очевидну протиправність оскаржуваного рішення свідчить відсутність його обґрунтованості, підстав і причин віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості. Наголосив, що щодо ТОВ «АБК Дніпро» Східне МУ ДПС вже приймало аналогічне рішення від 21 липня 2023 року №12754, яке станом на час прийняття спірного у цій справі рішення було чинним.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 31 січня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Східне МУ ДПС подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Наголосило на тому, що віднесення ТОВ «АБК Дніпро» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, жодним чином не вплинуло на можливість складання і реєстрації останнім податкових накладних. Так, згідно із даними ЄРПН у період з 25 вересня 2023 року по 11 жовтня 2023 року включно позивач зареєстрував 1190 податкових накладних, при цьому із статусом «реєстрацію зупинено» податкові накладні відсутні. Ні в ході розгляду справи судами, ні в касаційній скарзі скаржник не наводить будь-яких змістовних (конкретних) економічних чи інших обґрунтувань, які б свідчило, що підприємство зазнало негативних наслідків як-от скорочення обсягів виробництва та реалізації, відмови контрагентів від співпраці. Натомість, усі доводи позивача ґрунтуються на припущеннях.
Копія ухвали про відкриття касаційного провадження була доставлена в Електронний кабінет Східного МУ ДПС 31 січня 2024 року о 19:41 год, про що складено довідку про доставку електронного листа. Десятиденний строк на подання відзиву на касаційну скаргу сплинув 12 лютого 2024 року. За таких обставин, доводи, викладені в додаткових поясненнях, які надійшли від відповідача 13 і 14 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд», судом касаційної інстанції не розглядаються.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Під час вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справах щодо оскарження рішень податкового органу про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості підлягають врахуванню також наступне правове регулювання означеного питання.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Дійсно, за правилами пункту 6 Порядку №1165 (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).
В свою чергу, абзацами восьмим-дев`ятим пункту 9 Порядку №520 (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.
Таким чином, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Порядку №1165, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.
При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Отже, як правильно вказав суд апеляційної інстанції перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Суд касаційної інстанції наголошує, що питання щодо наявності/відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у кожному конкретному випадку вирішується на підставі наданих заявником належних і допустимих доказів, які підтверджують викладені ним доводи у заяві про забезпечення позову.
Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано вказав на те, що не підтверджений оцінкою судом будь-яких доказів є висновок суду першої інстанції про настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача.
Слід зазначити, що належні та допустимі докази в розумінні статей 150 151 КАС України заявник взагалі не долучав до матеріалів заяви про забезпечення позову. Копія штатного розпису ТОВ «АБК Дніпро» від 15 червня 2023 року, витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 24 липня 2023 року, договори поставки від 03 жовтня 2019 року №723/19-ПТ, від 01 січня 2023 року №П 6949, від 11 лютого 2021 року №13860, від 02 січня 2019 року №27446, від 01 січня 2021 року №Р81841, укладені з ТОВ «АРІТЕЙЛ», ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ», ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» відповідно (матеріали оскарження ухвали про забезпечення позову а.с.33-94), самі по собі не можуть бути свідченням того, що станом на момент звернення до суду заявник має обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову у запропонований ним спосіб настануть такі наслідки, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За правилами, встановленими частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуального права досліджувати й надавати правову оцінку долученим позивачем до касаційної скарги копіям витягу з ЄРПН, листів Департаменту економічного розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації №3375/0/31-23 від 18 грудня 2023 року, Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 02 січня 2024 року №26/0/526-24, розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 14 грудня 2023 року №457/0/527-23, довідок Царичанської селищної ради №91-23 від 12 липня 2023 року, Східного МУ ДПС від 17 серпня 2023 року №4646/6/32-00-004-004-02-02, від 18 серпня 2023 року №4674/6/32-00-19-02-07, від 14 липня 2023 року №298/АП-32-00-13-06. При цьому ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції такі докази позивач не подавав, з огляду на що судові рішення ухвалювались судами саме на підставі оцінки тих доказів, що були надані позивачем станом на час розгляду заяви про забезпечення позову.
У світлі викладеного підлягають відхиленню і посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 27 вересня 2023 року (справа №420/10012/22). У межах наведеної ТОВ «АБК Дніпро» справи суди зазначали про доведеність існування загрози завдання шкоди, а також факту зупинення реєстрації всіх без виключення податкових накладних та розрахунків коригування заявника. Існування цих обставин підтверджувалось дослідженими доказами, а не ґрунтувалось на припущеннях ймовірного настання наслідків у майбутньому. Саме це було визначальним для висновку судів про дійсну необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Водночас, у межах цієї справи відповідних доказів позивач не надав, а самого лише твердження про можливе настання негативних наслідків для суб`єкта господарювання недостатньо. Отже, обставини у справі, що розглядається, та у наведеній скаржником не є повністю подібними.
Помилковими є і посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21). Так, предметом судового розгляду у межах зазначеної справи було стягнення з податкового органу збитків, які поніс позивач внаслідок протиправного зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Велика Палата Верховного Суду дійсно вказала, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, реалізація якого залежить від продавця, який має визначений законом обов`язок із реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення таких дій. В той же час, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі не означає, що така обставина становить достатню причину для визнання того, що така сплата знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів. У межах справи №925/556/21 Суд дійшов висновку, що оскарживши в судовому порядку рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної, яке в подальшому було визнане протиправним та скасоване судом, платник податків запобіг заподіянню збитків своєму контрагенту. Відтак, підстави для стягнення таких збитків з податкового органу були відсутні, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове про відмову в позові.
Враховуючи викладене, наявні підстави вважати, що справа №925/556/21 ухвалена у неподібних до обставин цієї справи правовідносинах.
З приводу посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), від 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21) суд касаційної інстанції зауважує, що предметом розгляду у межах наведених справ було розпорядження про анулювання платнику податку ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним. Саме з огляду на специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, а також за результатами дослідження доказів, наданих заявником на підтвердження факту необхідності застосування заходів забезпечення позову, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення відповідної заяви.
Отже, зміст рішень судів попередніх інстанцій у цій справі та наведених скаржником рішень суду касаційної інстанції свідчить, що викладені у них висновки ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Суд касаційної інстанції визнає слушними доводи Східного МУ ДПС, викладені у відзиві на касаційну скаргу, що ТОВ «АБК Дніпро» у межах цієї справи наводить лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для господарської діяльності підприємства позивача, проте, жодної конкретної аргументації (до прикладу, відомостей щодо показників щодо зниження обсягів виробництва, вивільнення працівників чи зменшення їх заробітної плати, розірвання укладених договорів чи повідомлення від контрагентів про намір їх розірвати тощо) скаржник ні судам попередніх інстанцій, ні касаційному суду не наводить.
Поряд з цим усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб`єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При цьому суд касаційної інстанції також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.
З приводу посилань скаржника на те, що прийняття оскаржуваного у цій справі рішення відбулось за умов чинності аналогічного рішення від 21 липня 2023 року №12754, суд касаційної інстанції зауважує, що ухвалою від 31 липня 2023 року у справі №160/19014/23, яка була залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив заяву ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення позову і зупинив дію означеного рішення. За правилами частини першої статті 156 КАС України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Вказані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду були скасовані постановою Верховного Суду лише 08 лютого 2024 року.
Слід також зазначити, що рішенням від 29 вересня 2023 року у справі №№160/19014/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував рішення від 21 липня 2023 року №12754. Отже, відсутні підстави вважати, що станом на 25 вересня 2023 року (день прийняття оскаржуваного у цій справі рішення Східним МУ ДПС) попередньо прийняте рішення податкового органу підлягало виконанню.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
В той же час, скаржник наводить доводи, які є ідентичними підставам позову, зокрема, в частині обов`язку суб`єкта владних повноважень належним чином конкретизувати та обґрунтувати прийняте ним рішення. Проте, самі по собі такі доводи не можуть розцінюватись як такі, що свідчать про очевидну протиправність прийнятого відповідачем рішення та мають бути оцінені судом під час розгляду справи по суті. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
Отже, скаржник не спростував обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про те, що необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України у цій справі не доведена, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АБК Дніпро» про забезпечення адміністративного позову. Таким чином, постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, а в задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.В. Хохуляк