ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 160/3399/19
адміністративне провадження № К/9901/24535/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у складі судді Конєвої С.О. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Чумака С.Ю., Чабаненко С.В., Юрко І.В. у справі № 160/3399/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) в якому просило визнати протиправним та скасувати як таке, що не відповідає чинному законодавству України податкове повідомлення-рішення №0000094606 від 14.01.2019 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника за вересень 2018 року у розмірі 309500 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 154750 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено, зокрема, стягнуто з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6963,75 грн.
10 лютого 2020 року судом видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення про стягнення з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6963,75 грн.
05 травня 2020 року Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва звернулось із заявою, в якій просив замінити боржника у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 160/3399/19 з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) посилаючись на те, що в Управлінні Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» знаходиться на виконанні виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 160/3399/19 про стягнення коштів з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996). За визначеним рахунком за яким необхідно здійснити безспірне списання коштів у Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) кошторисні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» КПКВ 3503010 відсутні, за бюджетною програмою «Заходи з реорганізації Державної фіскальної служби» за КПКВ 3503010 по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби бюджетні асигнування на 2020 рік взагалі не передбачені, а тому з метою виконання судового рішення у даній справі заявник просить замінити боржника у виконавчому листі на підставі ч. 4 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, заяву задоволено та замінено боржника у виконавчому листі з Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) на Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471).
Постановляючи зазначену вище ухвалу суд першої інстанції керувався положеннями статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив про наявність законодавчо визначених підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні.
Суд апеляційної інстанції, погодився із такою позицією суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що Офіс великих платників податків ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДФС.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Офіс великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС) подав касаційну скаргу, в якій просив такі судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судами статті 52 КАС України оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи боржника у виконавчому листі - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в Реєстрі відсутні. Доказів припинення боржника як підстави для правонаступництва заявником не надано. У свою чергу, наявність в Реєстрі запису про перебування його в стані припинення не є підставою для заміни сторони виконавчого провадження та не виключає його обов`язку виконати рішення суду.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що скарга є необґрунтованою, виходячи з такого.
Спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте його управлінські функції передані іншій юридичній особі публічного права.
Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З наведеного нормативного регулювання слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідного процесуального статусу, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені таким статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Згідно з положеннями статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Тобто, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 2 Постанови №1200).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19 червня 2019 року № 537 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.
Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.
Згідно з додатками 1, 2 Постанови № 537 утворено Офіс великих платників податків ДПС. Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби реорганізується шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.
Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», наказу Офісу великих платників податків ДПС від 29 серпня 2019 року №9, розпочато виконання Офісом великих платників податків ДПС функцій і повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що припиняється.
Отже, з 29 серпня 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби втратив повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Офіс великих платників податків ДПС.
Тобто з цього моменту відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Офісу великих платників податків ДПС, а тому факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.
Таким чином, задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права, оскільки Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби втратив повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Офіс великих платників податків ДПС.
Аналогічна позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2020 року справі № 420/5772/18, від 10 жовтня 2020 року №804/958/17 та від 03 грудня 2020 року у справі № 805/2173/16-а.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі № 160/3399/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко