№ 160/4944/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/4944/19

адміністративне провадження № К/9901/34466/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у складі головуючого судді Прудника С.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумака С.Ю. у справі №160/4944/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2018/417279 від 22.02.2019.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій урахували відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена позивачем, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом, та дійшли висновку, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно з статтею 54 МК України.

Суди встановили, що митна вартість автомобіля позивача визначена митницею за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару, тобто автомобіль за основними параметрами, які використовуються для порівняння, а саме, маркою та моделлю автомобіля, типом двигуна, роком виготовлення та об`ємом циліндрів повністю відповідає автомобілю, який заявлений для митного оформлення позивачем, у зв`язку з чим суди визнали, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам чинним законодавством.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції звернувся із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини четвертої статті 368 МК України) у подібних правовідносинах та не дослідження зібраних у справі доказів.

Зазначає, що суди не надали оцінки на предмет обгрунтованості та мотивованості оскаржуваного рішення митниці у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України та норм п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості з урахуванням позиції, висловленої Верховним Судом у постановах 25.02.2020 у справі № 260/718/19, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 07.04.2020 у справі № 160/5506/19. Указує, що в рішенні митниці було вказано тільки номер та дата митної декларації (яка була взята за основу для визначення митної вартості), при цьому в оскаржуваному рішенні не містилось пояснення щодо факту наявності у митного органу інформації про митні вартості інших 33 подібних (аналогічних) автомобіля 2015 року виготовлення (відомості про які є в матеріалах справи та були витребувані судами за ініціативою позивача), а також пояснень обрання із подібних (аналогічних) автомобілів автомобіля саме із митною вартістю 12 000 євро (найдешевший у витягу - 6 113 євро, найдорожчий у витягу - 19 340 євро); також рішення не містить відомостей щодо показника одометру (пробіг) взятого за основу автомобіля, хоча даний критерій є одним з визначальних під час ціноутворення на ринку бувших у використанні автомобілів та його реального технічного стану на день митного оформлення.

Уважає, що суди обох інстанцій зосередились виключно на дослідженні поданих позивачем документів для підтвердження заявленої митної вартості, залишивши поза увагою дії митниці з коригування митної вартості (послідовність та процедура обрання джерела цінової інформації для коригування), тобто, не перевірили законність таких дій.

При цьому, на думку позивача, недослідженими залишились наявні в матеріалах справи докази, зокрема, рахунок (інвойс) від 14.02.2019 № 3.024.250, у якому вказано, що автомобіль оплачується до поставки, містить відомості про заявлену ціну у 8 500 євро, про включення до ціни застави у розмірі 1 357, 14 євро, про перебування автомобіля у власності продавця до повної оплати; Лист продавця від 26.02.2019 № б/н про те, що автомобіль придбаний із внесенням застави у розмірі 1 357,14 євро; Акт митного огляду від 16.02.2019, складений Закарпатською митницею ДФС, який містить відомості про технічний стан автомобіля (комплектація, показник одометру, наявність подряпин, сколів та корозії по периметру автомобіля) на момент ввезення його 16.02.2019 на митну територію України, який має вплив на формування ціни бувшого у вжитку автомобіля; Акт митного огляду від 22.12.2018, який містить інформацію щодо автомобіля «Skoda Octavia» (кузов № НОМЕР_1 ), оформленого за митною декларацією № UА206010/2018/417279, яка була використана митницею в якості джерела цінової інформації. Судом апеляційної інстанції не досліджена використана відповідачем митна декларація зміст якої прямо вказує на характеристики, які не можуть піддаватися прямому співставленню, зокрема, країну відправлення, вагу, потужність двигуна, невключення до митної вартості витрат на транспортування (заявлена митна вартість складалась виключно з ціни автомобіля в 12 000 євро, що в перерахунку на валюту України становило 380 569, 66 грн (гр. 46, 47 МД) за курсом 31, 714138 грн/євро (гр. 23 МД), через що комерційні рівні автомобіля та взятого за основу є відмінними, у зв`язку із чим за приписами Правил заповнення рішення про коригування митної вартості митницею мало бути здійснено коригування на відмінності у комерційних умовах.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ОСОБА_1 19.02.2019 до Дніпропетровської митниці ДФС подана митна декларація № UA110150/2019/210398 для оформлення в режимі імпорту для здійснення митного оформлення в режимі імпорту транспортного засобу - «Автомобіль легковий для перевезення людей, що використовувався: марка: SKODA, модель: ОСТАVIA, номер кузова/VIN - НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизель, робочий об`ємом циліндрів - 1598 см3, потужність - 77 кВт; екологічна норма не нижче EURO - 2; показник одометра (згідно акту митного огляду )- 175646 км; дата виготовлення - 10.02.2015; дата першої реєстрації - 24.02.2015; колір - чорний; реєстраційний номер - НОМЕР_6. Торговельна марка: SKODA. Країна походження - Чехія» (далі - Товар). Ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Лужанка-Берегшурань» митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС на підставі попередньої митної декларації від 15.02.2019 №UA110150/2019/209373.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 8600,00 євро, що за курсом на день подання МД відповідає 264 847, 35 грн. Отримувача даного транспортного засобу заявлено позивача.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи:

- рахунок фактура (інвойс) від 14.02.2019 №3.024.250;

- акт про проведення огляду транспортного засобу від 16.02.2019 №UA305260/2019/000960, складений Закарпатською митницею ДФС;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2019 № НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2019 НОМЕР_7;

- договір про надання послуг митного брокера від 15.02.2019 № 342/1;

- паспорт громадянина України від 13.04.1999 № НОМЕР_4 ;

- інформація від 19.02.2019 з мережі інтернет, щодо VIN-коду;

- митна декларація країни відправлення від 15.02.2019 №19DE335600630153E9;

- касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів від 05.02.2019 №0.0.1267686112.1;

- закордонний паспорт від 07.08.2017 № НОМЕР_5 .

22 лютого 2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200052/2, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 8 600 євро до 12 000 євро та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 9 червня 2020 року у справі №1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судами встановлено, що митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 8600,00 євро, що за курсом на день подання МД відповідає 264 847, 35 грн. Отримувача даного транспортного засобу заявлено позивача.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи: рахунок фактура (інвойс) від 14.02.2019 №3.024.250; акт про проведення огляду транспортного засобу від 16.02.2019 №UA305260/2019/000960, складений Закарпатською митницею ДФС; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2019 № НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2019 НОМЕР_7; договір про надання послуг митного брокера від 15.02.2019 № 342/1 (зазначено у графі 44, проте сканкопія даного документу не надана); паспорт громадянина України від 13.04.1999 № НОМЕР_4 ; інформація від 19.02.2019 з мережі інтернет, щодо VIN-коду; митна декларація країни відправлення від 15.02.2019 №19DE335600630153E9; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів від 05.02.2019 №0.0.1267686112.1; закордонний паспорт від 07.08.2017 № НОМЕР_5 .

Суди дійшли висновку, що зовнішньоекономічний договір та платіжні документи (банківських або будь-яких інших), що підтверджують оплату транспортного засобу та витрат до митного кордону України, передбачені ч. 10 ст. 58 МКУ, до митного оформлення не надано, а рахунок-фактуру від 14.02.2019 №3.024.250, було подано без перекладу, тому він не може вважатися документом, що заміщує зовнішньоекономічний договір, оскільки не містить ні умов оплати, ні умов поставки, ні порядок переходу права власності на Товар. Інші документи, перераховані позивачем у позові як подані за ЕМД від 19.02.2019 №UA110150/2019/210398, фактично не подано. Зокрема, не надавались і не зазначались у графі 44 копія листа «MTS AUTOMOBILE GmbH» від 26.02.2019, зазначене підтверджується тим, що лист датований пізніше, ніж подана митна декларація та прийнято оскаржуване рішення.

Посадовою особою відділу контролю митної вартості товару Дніпропетровської митниці ДФС за результатом перевірки ЕМД та документів, митного оформлення також установлено, що відповідно до відомостей графи 45 МД від 19.02.2019 №UA110150/2019/210398 декларантом позивача заявлено митну вартість товару у перерахунку за курсом НБУ 264 847,35 грн, тобто 8600,00 євро. Поряд із зазначеним, рахунок-фактура від 14.02.2019 №3.024.250 містить інформацію про іншу вартість на рівні 8500,00 євро. Тобто, декларантом додано одну зі складових митної вартості на рівні 100 євро, проте, яка саме складова митної вартості складає 100 євро документально не підтверджено.

Судами звернуто увагу, що надана декларантом під час митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 15.02.2019 №MRN 19DE335600630153E9 не містила вартість оцінюваного транспортного засобу. Указано, що Акт митного огляду з кордону від 16.02.2019 №UA305260/2019/000960 містить показник одометру, який відповідає задекларованому показнику одометру у гр. 31 ЕМД UA110150/2019/210398 175646 км, при цьому у вищезазначеному акті вказано, що автомобіль, як товар переміщується своїм ходом.

Ураховуючи те, що декларантом не було надано всіх обов`язкових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару, у Дніпропетровської митниці ДФС при здійсненні митного контролю запитала у позивача відповідні документи, що підтверджують оплату всіх складових заявленої митної вартості. Декларантом (листами від 22.02.2019 №22/02-, №22/05) надано повідомлення про неможливість надання додаткових документів у 10-ти денний термін та прохання завершити митне оформлення.

Таким чином, судами установлено, що декларантом/позивачем не надано під час подання МД від 19.02.2019 №UA110150/2019/210398 для митного оформлення документи на підтвердження числових значень всіх складових митної вартості, з метою зменшення бази оподаткування товару.

Щодо наданого додатково листа «MTS AUTOMOBILE GmbH» від 26.02.2019, то позивачу роз`яснено, що задекларована за МД від 19.02.2019 №UA110150/2019/210398 фактурна вартість (8500,00 євро) статистична - на рівні 8600,00 євро не відповідає вартості як зазначеній у митній декларації країни відправлення від 15.02.2019 № MRN 19DE335600630153E9, так і вартості зазначеній у листі продавця «МТ8 AUTOMOBILE GmbH» від 26.02.2019 на рівні 7 142, 86 євро. Згідно з наданим неофіційним перекладом указаного листа сума 1 357,14 євро була виплачена продавцю як гарантія і відшкодована на банківський рахунок покупця після отримання від митних органів підтвердження про те, що товар покинув митну територію ЄС. Однак, сума повернення депозиту (1 289,64 євро), відображена у доданому до листа руху коштів по картці заявника, не відповідає зазначеній у рахунку та листі продавця сумі застави/депозит/ - 1357, 14 євро.

Судами також зазначено, що копія експертного висновку від 11.04.2019 №т594/19 не надавалась відповідачу ні під час здійснення митного контролю та митного оформлення товару, ні під час дії гарантійних зобов`язань, тому не може вважатися належним доказом заявленої декларантом позивача митної вартості товару.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими твердження позивача про надання відповідачу всіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, зокрема, суди при вирішенні спору встановили відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, а також не подання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.

Неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому Суд уважає, що висновок судів попередніх інстанцій про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів є передчасним з огляду на таке.

За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи питання обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, встановили, що відповідач митну вартість автомобіля позивача визначив за резервним методом на підставі інформації про розмитнення подібного товару.

Суди зазначили, що автомобіль за основними параметрами, які використовуються для порівняння (маркою та моделлю автомобіля, типом двигуна, роком виготовлення та об`ємом циліндрів) повністю відповідає автомобілю, який заявлений для митного оформлення позивачем, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте у спосіб та в межах повноважень.

Водночас, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Упродовж розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивач доводить необґрунтованість числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, та вказує на факти, які вплинули на таке коригування. Зокрема у відповіді на відзив на позовну заяву, в апеляційній скарзі, позивач вказує на відмінність параметрів його автомобіля від автомобіля, митна вартість якого використана митницею при коригуванні, а саме акцентує увагу на різній вазі автомобілів, країні відправлення автомобіля, потужності двигуна, показниках одометру, що очевидно вказує на різницю у комплектаціях автомобілів і відповідно у їх ціні, зазначає про відсутність відомостей щодо модифікації та потужності взятого за основу автомобіля.

Суди попередніх інстанцій не досліджували та не надавали правової оцінки Витягу з модулю «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор», який міститься в матеріалах справи на предмет обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, параметрів автомобіля, які використані митницею при застосуванні резервного методу.

Суд визнає, що ані судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин у справі, ані судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам позивача про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам митного законодавства в частині обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом.

Суд також зазначає, що за змістом частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, суди не перевірили джерела інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованість числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливість застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року скасувати, справу №160/4944/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко