№ 160/8709/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 160/8709/18

адміністративне провадження № К/9901/20918/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Гончарової І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 (суддя: Турлакова Н.В.)

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 (судді: Ясенова Т.І., Головко О.В., Суховаров А.В,)

у справі № 160/8709/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Донбаська насосна компанія», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 24.10.2018 № 6087-п.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваного наказу, оскільки в такому наказі визначено період проведення перевірки, за який податковим органом вже проводилась перевірка.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки є правомірним та таким, що прийнятий за наявності правових підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки предмет такої перевірки не є тотожним та відрізняється від кола питань, які були предметом попередньої перевірки, проведеної на підставі наказу від 05.07.2017 № 3458-п.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 160/3688/19 відкрито провадження за позовом ТОВ «Донбаська насосна компанія» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі оскаржуваного наказу, у зв`язку з чим, позивач наголошує, що судове рішення у справі № 160/3688/19 у повній мірі залежить від розгляду даної справи.

Разом з тим, скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій помилково не взято до уваги те, що оскаржуваним наказом від 24.10.2018 № 6087-п було призначено та проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Донбаська насосна компанія» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Бліц Профіт», тоді як наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 № 3458-п було проведено планову перевірку позивача за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 з питань дотримання податкового законодавства.

Відтак, за переконанням скаржника період проведення перевірки, визначений наказом від 05.07.2017 № 3458-п повністю охоплює період повторної перевірки, проведеної на підставі наказу від 24.10.2018 № 6087-п.

Позивач також зауважує, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували вимоги абз. 2 п. 78.2 ст. 78 ПК України (щодо заборони повторної проведення перевірки у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків) до спірних правовідносин, на відмінну від колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 14.01.2020 у справі № 160/5369/19 за апеляційною скаргою ТОВ «Донбаська насосна компанія» щодо оскарження наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.05.2019 № 3049-п, яку було задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ № 3049-п.

Позивач також наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що предмет проведеної попередньої перевірки не є тотожним та відрізняється від кола питань, які підлягали перевірці згідно оспорюваного наказу, оскільки під час проведення попередньої планової виїзної перевірки податковий орган мав повну можливість і прямий обов`язок перевірити та перевірив питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача по всім контрагентам, у тому числі з ТОВ «Бліц Профіт». Додає, що той факт, що питання цих правовідносин не були відображені у висновках акту перевірки, свідчить лише про відсутність, тобто не виявлення відповідачем будь-яких порушень податкового законодавства по цим взаємовідносинам.

Відзиву на касаційну скаргу до Суду від відповідача не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом з 24.07.2017 по 11.08.2017 було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017., з питань єдиного внеску на загально-обов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 18.08.2017 № 9360/04-36-14-19/36104221, яким, встановлено порушення вимог:

1) п/п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся (з 01.01.2014 до 31.03.2017), на загальну суму 521 459 грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 39 123 грн.; за 2016 рік на суму 464 742 грн.; за І кв. 2017 року на суму 17 594 грн.;

2) п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся (з 01.01.2014 до 31.03.2017), на загальну суму 579 399 грн., у тому числі: за грудень 2015 року на суму 43 470 грн.; за листопад 2016 року на суму 311 523 грн.; за травень 2016 року на суму 43 350 грн.; за червень 2016 року на суму 150 287 грн.; за грудень 2016 року на суму 11 220 грн.; за січень 2017 року на суму 19 549 грн.

На підставі акту перевірки від 18.08.2017 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 21.09.2017 № 0014981419 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств на загальну суму 642 043,00 грн. та від 21.09.2017 № 0014961419 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість на загальну суму 724 248,75 грн., які були визнані протиправними та скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі № 804/6508/17, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018.

В подальшому ГУ ДФС у Дніпропетровській області було отримано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 у справі № 757/76592/17-к, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України. З вказаної ухвали, зокрема, слідує, що ОСОБА_1 створив за винагороду ТОВ «Бліц Профіт» з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі п/п. 19-1.1 ст. 19-1 п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п/п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п/п. 78.1.1, п/п. 78.1.4 п. 78.1, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 24.10.2018 № 6087-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бліц Профіт».

У зв`язку з виданням наказу від 24.10.2018 № 6087-п позивачу відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України повідомленням від 24.10.2018 № 2480 поставлено в обов`язок забезпечити надання у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме: регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку.

У відповідь позивач листом від 14.11.2018 № 11-418/17 відмовив податковому органу у наданні витребуваних документів та повідомив відповідача про оскарження наказу від 24.10.2018 № 6087-п про проведення перевірки у судовому порядку.

Відтак, вважаючи наказ від 24.10.2018 № 6087-п протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п/п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За правилами абз. 4 п/п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п/п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У відповідності до п. 78.2 ст. 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження. Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами 1-4 п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів.

Направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З наведеного слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому згідно з абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Відтак, зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: 1) непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами 2-4 п. 81.1 ст. 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); 2) оформлення документів, вказаних в абзацах 2-3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 804/3951/16.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у ч. 1 ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сліз зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Водночас, в зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15.03.2025 у справі № 520/24380/24.

Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, а також у постанові від 15.03.2025 у справі № 520/24380/24, колегія суддів у цій справі не знаходить.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

У постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та дійшла висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

ВПВС також звернула увагу, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 24.10.2018 № 6087-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донбаська насосна компанія» за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2015 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бліц Профіт» (т. 1 а.с. 14).

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 29.11.2018 № 69159/04-36-14-21/36104221 (т. 1 а.с. 75), яким встановлено порушення позивачем вимог: 1) п/п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 201 808 грн.; 2)п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 224 231 грн., у тому числі: за серпень 2015 року в сумі 438 грн., за вересень 2015 року в сумі 74285 грн., за жовтень 2015 року в сумі 42258 грн., за листопад 2015 року в сумі 107260 грн.

На підставі акту перевірки від 29.11.2018 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2018: 1) № 035341421 про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств на загальну суму 201 808,00 грн. та 2) № 0035351421 про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на додану вартість на загальну суму 134 075,00 грн., які є предметом судового розгляду у справі № 160/3688/19 за позовом ТОВ «Донбаська насосна компанія» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Таким чином, враховуючи допуск позивачем представників податкового органу до проведення перевірки, про що також зазначено позивачем у касаційній скарзі та, за результатами такого допуску податковим органом було проведено перевірку та прийнято податкові повідомлення-рішення, оскаржуваний у даній справі наказ від 24.10.2018 № 6087-п, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту.

Разом з тим, позивач не позбавлений права в межах справи № 160/3688/19 посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Підсумовуючи викладене, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі № 160/8709/18 підлягають скасуванню, а провадження у даній справі слід закрити, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238 345 341 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі № 160/8709/18 скасувати.

Провадження у справі № 160/8709/18 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді І.А. Гончарова

В.П. Юрченко