ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2020 року
Київ
справа №161/11159/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33370/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Інспектора патрульної поліції 1 роти Управління патрульної поліції у м. Луцьку капітана поліції Либика Сергія Миколайовича на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року (головуючий суддя - Корецька В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі №161/11159/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора патрульної поліції 1 роти Управління патрульної поліції у м. Луцьку капітана поліції Либика Сергія Миколайовича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Луцьк ДПП капітана поліції Либика Сергія Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №845252 від 17.08.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на вимогу працівника поліції ним були пред`явлені документи, крім полісу страхування, оскільки, як вказував позивач, такий поліс у нього був наявний у автомобілі, однак пред`явити його для огляду він не вважав за необхідне, так як підставою для зупинки був не страховий випадок, а правил дорожнього руху ним не було порушено. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови уповноваженою особою, інспектором поліції Либиком С.М., не встановлено всіх обставин справи, не дотримано вимог КУпАП та порушено процес розгляду справи.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП капітана поліції Либика Сергія Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено.
Визнано протиправними дії інспектора роти №1 батальйону УПП в м. Луцьк капітана поліції Либика Сергія Миколайовича, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №845252 від 17.08.2016 року, винесену інспектором роти №1 батальйону УПП в м. Луцьку ДПП капітаном поліції Либиком Сергієм Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Стягнуто з Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що інспектором роти №1 батальйону УПП в м. Луцьку капітаном поліції Либиком С.М., який виносив оскаржувану постанову, не було вказано ОСОБА_1 . яких порушень ПДР він допустив, матеріали оформлення ДТП відсутні, окрім того, також не було запропоновано ОСОБА_1. пред`явити поліс страхування. Отже, суди дійшли висновку про порушення інспектором поліції капітаном Либиком С.М. процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП України, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, що слугувало підставою для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №845252 від 17.08.2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
27 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління патрульної поліції у м. Луцьку капітана поліції Либика Сергія Миколайовича на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що позивачем не виконано законну вимогу поліцейського та не пред`явлено страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушено вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується відповідним відеозаписом. Вказує, що Правила дорожнього руху України не містять застережень щодо необхідності здійснення поліцейськими контролю за наявністю у водія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виключно при складенні протоколів щодо порушень Правил дорожнього руху України та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Також посилається на дотримання ним процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 17.08.2016, перебуваючи в м. Луцьк, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz», рухаючись по вул. Глушець здійснив поворот на вул. Данила Галицького, після чого побачив, що за ним рухається автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками, та почув вимогу про зупинку транспортного засобу. Після зупинки до нього підійшов інспектор поліції Штурма Д.В. , який повідомив, що ОСОБА_1 здійснив зупинку ближче ніж за 10 м до пішохідного переходу по вул. Сенаторки Левчанівської, чим порушив ПДР.
В подальшому інспектор поліції Штурма Д.В. попросив позивача пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також поліс обов`язкового страхування. На вимогу вищевказані документи були пред`явлені інспектору поліції, крім полісу страхування. ОСОБА_1 зазначав, що страховий поліс в нього був і в даний час також є, а не пред`явив він його інспектору поліції Штурмі Д.В., оскільки вважає, що зазначений страховий поліс пред`являється лише у випадку ДТП та при порушенні правил дорожнього руху.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ПС2 № 845252 від 17.08.2016, ОСОБА_1., 17.08.2016 об 11 год 50 хв керуючи автомобілем не пред`явив поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4 (а) ПДР України.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної боді камери ДМ 4165 судами попередніх інстанцій становлено, що інспектором роти №1 батальйону УПП в м. Луцьку капітаном поліції Либиком С.М., який виносив вищевказану оскаржувану постанову, не було вказано позивачу, яких порушень ПДР він допустив, матеріали оформлення ДТП відсутні.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України), на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Пунктом 2.1 (г) ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП України) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами частин 1-4 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п`ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Як вбачається із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 21.2 та п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач в обґрунтування позовних вимог вказував на те, що на момент його зупинки працівниками поліції він мав в наявності поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак не визнав за необхідне його пред`явити на вимогу поліцейського, оскільки вважав, що для цього не існувало правових підстав, адже підставою для зупинки його автомобіля був не страховий випадок. Таким чином, факт непред`явлення страхового поліса для перевірки на вимогу працівника поліції не заперечувався самим позивачем.
Проте, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення не враховано, що положеннями статті 53 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.
Отже, позивачем не виконано вимоги вищенаведеного законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при ухваленні рішень у справі судами вказано на порушення відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, проте не наведено, в чому саме полягають такі порушення. Зазначені судові рішення не містять жодного обґрунтування щодо цих обставин, в них не вказано, в чому конкретно полягає недотримання відповідачем вимог щодо своєчасного, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень КУпАП, що призвело до неправильного вирішення вказаного спору.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Згідно ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 139 341 345 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Інспектора патрульної поліції 1 роти Управління патрульної поліції у м. Луцьку капітана поліції Либика Сергія Миколайовича задовольнити.
Постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 1 роти Управління патрульної поліції у м. Луцьку капітана поліції Либика Сергія Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова