ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №161/11454/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21883/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону УПП у м. Луцьк ДПП лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (головуючий суддя - Багрій В.М., судді - Мікула О.І., Старунський Д.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №4 батальйону УПП у м. Луцьк ДПП лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 4 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП лейтенанта поліції Коваля С.Л. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, дії лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича при винесенні зазначеної постанови є протиправними, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 150297 від 26 серпня 2016 року підлягає скасуванню, провадження у справі - закриттю.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону УПП у м.Луцьку ДПП лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що посилання позивача на те, що він не порушував Правил дорожнього руху, спростовується наведеними в судовому засіданні доказами обставин вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, постановою про адміністративне правопорушення та допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Доказів, які б свідчили про неправомірність дій інспектора роти № 4 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича в судовому засіданні не здобуто.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2016 року по справі № 161/11454/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії інспектора роти №4 батальйону УПП у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Коваля Сергія Леонідовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 150297 від 26.08.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 грн скасовано.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є предметом оскарження, тому доказом в справі бути не може. Пояснення свідка ОСОБА_3 суд визнав такими, що не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення зазначений свідок був присутній на місці як службова особа - інспектор роти № 4 БУПП у м. Луцьку ДПП. А щодо пояснень свідка ОСОБА_4 , який був пасажиром в автомобілі позивача, то останній стверджував про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтвердженням чого є звукозапис судового засідання суду першої інстанції від 23.11.2016, тому ці пояснення колегія суддів визнала такими, що не підтверджують правомірності дій відповідача та прийняття ним оскаржуваної постанови. Суд врахував, що оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних схем, таблиць, фотоматеріалів, тощо, а також пояснень свідків, що свідчило би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні порушення п.11.4 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
20 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Інспектора роти №4 батальйону УПП у м. Луцьк ДПП лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України виноситься на місці вчинення правопорушення без складання відповідного протоколу. Вказує, що позивач 26 серпня 2016 року, близько 10 год 50 хв, керуючи транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.11.4 Привал дорожнього руху України. Зазначає, що судом першої інстанції було надано належну оцінку поясненням свідка ОСОБА_3 , який бачив обставини скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а те, що вказана особа не може бути свідком в цій справі, законодавством не передбачено. Посилання суду на відсутність схем, таблиць, фотоматеріалів скаржник вважає безпідставним, оскільки такі відомості вносяться відповідно до наказу МВС №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». З огляду на наведене скаржник вважає, що суд першої інстанцій прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Позивачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в якому останній посилається на безпідставність викладених в ній доводів. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою інспектора роти №4 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича відносно позивача 26 серпня 2016 року було винесену постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 150297, з якої вбачається, що 26 серпня 2016 року, близько 10 год 50 хв, керуючи транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим порушив п.11.4 Привал дорожнього руху України.
Як вбачається із зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши в суді, що 26.08.2016 він дійсно керував автомобілем MERSEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі в м. Луцьку по вул. Глушець у напрямку від с. Рованці до вул. Карпенка-Карого. Проїхавши міст через річку Стир, готуючись до повороту ліворуч (на продовження вул. Глушець з двостороннім рухом та з однією смугою для руху в кожному напрямку), їдучи по крайній лівій смузі, він увімкнув лівий показник повороту, та доїхавши до частини дороги, де дорожня горизонтальна розмітка має вигляд двох переривчастих ліній, дотримуючись ПДР, здійснив маневр повороту ліворуч. Закінчуючи маневр повороту ліворуч, помітив, що один з поліцейських, які стояли біля поліцейського автомобіля, припаркованого далі по вулиці Глушець (по тій частині, де дорога з двостороннім рухом має дві смуги для руху в кожному напрямку), швидко йдучи в його бік, махав рукою, показуючи, щоб він зупинився негайно. Виконуючи таку вказівку поліцейського, позивач змушений був зупинитися на ділянці дороги, яка знаходиться на самому повороті, чим міг створити перешкоди для руху інших автомобілів.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Як встановлено частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України).
Пунктом 11.4 ПДР України зазначено, що на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних схем, таблиць, фотоматеріалів, тощо, а також пояснень свідків, що свідчило би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Враховуючи те, що відповідачем не було надано до судів попередніх інстанцій жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірної у цій справі постанови.
Посилання скаржника на те, що відсутність необхідності додавання до спірної постанови схем, таблиць, фотоматеріалів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, є зафіксованим в автоматичному режимі.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції необґрунтовано не враховано при розгляді цієї справи пояснення свідка ОСОБА_4 , який був пасажиром в автомобілі позивача, і який в своїх свідченнях посилався на невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтвердженням чого є, як зазначив апеляційний суд, звукозапис судового засідання суду першої інстанції від 23.11.2016.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону УПП у м. Луцьк ДПП лейтенанта поліції Коваля Сергія Леонідовича залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді М.І. Смокович
Н.В. Шевцова