Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 161/12528/21
провадження № 61-8553св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В. (з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 липня 2022 року про відкриття апеляційного провадження),
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 10 жовтня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року.
ОСОБА_2 є матір`ю їх неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначав, що син перебуває на його утриманні, відповідачка, яка має іншу сім`ю, участі у його вихованні не приймає, а, будучи здоровою, працездатною особою й спроможною надавати матеріальну допомогу на дитину, такої допомоги не надає.
Посилаючись на наведене, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходу і заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року у складі судді Ковтуненко В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів її доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення аліментів, оскільки відповідачка у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на сина, який проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 372 грн.
Виходячи з того, що позивачем не доведено факт проживання неповнолітньої дитини разом із ним, апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Василюк І. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 липня 2022 року (про відкриття апеляційного провадження) та постанову Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, направити справу до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 28 листопада 2021 року в справі № 147/78/19, від 04 серпня 2021 року в справі № 200/15210/18, від 25 березня 2020 в справі № 219/10482/16, від 30 листопада 2021 року в справі № 908/1689/19, від 25 січня 2022 року в справі № 915/148/20, від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме застосування частини третьої статті 181 СК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Апеляційний суд безпідставно ототожнив поняття місця реєстрації із місцем, де фактично проживає дитина. Зокрема, факт реєстрації місця проживання дитини за адресою одного з батьків не є беззаперечним доказом фактичного проживання дитини за вказаною адресою. Та, навпаки, спільне проживання дитини з одним із батьків не завжди обумовлено таким юридичним фактом, як реєстрація місця проживання за єдиною адресою.
Окрім того, апеляційний суд безпідставно поновив відповідачці строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скарну не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 161/12528/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Зупинено виконання постанови Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 372,00 грн до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу № 161/12528/21 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 2009 року, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року.
Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходу і заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що дитина проживає разом із ним та знаходиться на його утриманні.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження у цій справі постанови Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року є посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 28 листопада 2021 року в справі № 147/78/19, від 04 серпня 2021 року в справі № 200/15210/18, від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16, від 30 листопада 2021 року в справі № 908/1689/19, від 25 січня 2022 року в справі № 915/148/20, від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме застосування частини третьої статті 181 СК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); Також, порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, апеляційний суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до запису будинкової книги А № 112485 ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою своєї матері ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 . Місце проживання неповнолітньої дитини сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано також за зазначеною адресою.
Наявний у матеріалах справи лист загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Рованці Луцького району Волинськоїобласті від 25 червня 2021 року свідчить про те, що неповнолітній ОСОБА_4 відвідує школу за адресою зареєстрованого місця проживання у с. Рованці Луцького району Волинської області.
Згідно з зазначеним листом, зокрема супровід дитини до навчального закладу здійснює батько; умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти забезпечує батько.
У відповіді на адвокатський запит від 05 липня 2021 року Громадська організація «Луцький спортивний клуб Гарт», де в секції кікбоксингу навчається неповнолітній ОСОБА_4 , повідомила, що за весь період навчання (з вересня 2019 року) батько ОСОБА_1 особисто приводив і забирав сина з тренувань; часто залишається з сином на тренуваннях, підтримуючи його, та допомагає оволодіти складними технічними вправами.
У листі від 02 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально-консалтингова компанія «ПРОФІ-ЦЕНТР», заняття з англійської мови в якій відвідує неповнолітній ОСОБА_4 , повідомило, що в навчальному процесі сина й супроводі до місця навчання беруть участь батько ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_6 .
Звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення, відповідачка зазначала, що зареєстрована разом із сином у будинку матері в с. Рованці Луцького району Волинської області, що підтверджується копією будинкової книги.
На аналогічні обставини ОСОБА_2 посилалась і в апеляційний скарзі й суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, з цим погодився. Відмовляючи у задоволенні прозову про стягнення аліментів на утримання дитини, апеляційний суд виходив насамперед із того, що малолітня дитина зареєстрована за адресою місця проживання матері відповідачки.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на недоведеність останнім факту проживання малолітнього сина разом із ним та перебування на його утриманні, апеляційний суд, при цьому, не врахував, що відповідно до статті 29 ЦК України місце фактичного проживання особи не ставиться в залежність від місця її реєстрації.
Водночас, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що мати неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_2 .
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Станом на момент розгляду справи спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини вирішено не було.
ОСОБА_4 у позові про стягнення аліментів указав, що син проживає з ним та перебуває на його утриманні. Відповідачем, у свою чергу, вказані обставини не спростовані.
Не з`ясувавши належним чином всіх фактичних обставин справи щодо заявлених вимог та не встановивши, з ким із батьків проживає неповнолітній син сторін, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову ОСОБА_4 у позові.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
У касаційній скарзі містяться доводи про необґрунтованість ухвали Волинського апеляційного суду від 13 липня 2022 року в частині поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає необґрунтованими аргументи касаційної скарги в цій частині.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Питання строків на апеляційне оскарження регулює стаття 354 ЦПК України
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року, ОСОБА_2 вказувала, що не була присутня при розгляді справи в суді першої інстанції та під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Отримавши копію судового рішення, пропустила строк на апеляційне його оскарження через початок бойових дій на території України.
Апеляційний суд, врахувавши доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та установивши наявність поважних причин для поновлення цього строку, ухвалою від 13 липня 2022 року поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року та відкрив апеляційне провадження у справі.
Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного оскарження постановлена без додержання норм процесуального права, підстави для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 липня 2022 року залишити без змін.
Постанову Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов