Постанова
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 161/18200/15-ц
провадження № 61-15006св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_7 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2018 року у складі судді Присяжнюк Л. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі суддів: Матвійчук Л. В., Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю. у справі за заявою ОСОБА_8 про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2016 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення з квартири та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення з квартири,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У серпні 2018 року ОСОБА_8 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами у справі № 161/18200/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення з квартири та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення з квартири.
Заява мотивована тим, що вищевказаним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення з квартири відмовлено. Також відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 про виселення з квартири.
Вона вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2018 року у справі № 161/1734/18 визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_8 , як « Дарувальником », та ОСОБА_2 , як « ОСОБА_10 », посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Спіріною І. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1672.
Зазначає, що рішення суду набрало законної сили і є нововиявленою обставиною та підставою для перегляду рішення суду від 07 квітня 2016 року в справі № 161/18200/15-ц.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2016 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 161/18200/15-ц відмовлено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2016 року залишено в силі.
Судове рішення мотивовано тим, що обставини, встановлені рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2018 року у справі № 161/1734/18 про визнання договору дарування недійсним є новими обставинами, а не нововиявленими, тому вплинути на висновки суду при ухваленні рішення суду від 07 квітня 2016 року у справі № 161/18200/15-ц про виселення не могли.
Постановою Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2018 року залишена без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що заявником не наведено жодних обставин, із наявністю яких закон пов`язує необхідність перегляду та скасування судового рішення від 07 квітня 2016 року в справі № 161/18200/15-ц. При цьому, ОСОБА_8 була обізнана, як «Дарувальник», про існування договору дарування Ѕ частини зазначеної квартири та могла звернутися до суду з вимогою про визнання договору дарування недійсним у процесі вирішення судами справи про виселення з квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_8 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для нового розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2018 року в справі № 161/1734/18 визнано вказаний договір дарування недійсним та це рішення набрало законної сили, тому вказана обставина є нововиявленою для справи № 161/18200/15-ц.
Проте, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що зазначена обставина є новою обставиною, а не нововиявленою, чим порушується стаття 9 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 листопада 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення з квартири. На підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2016 року до спільного розгляду із вказаною справою прийнято позовні вимоги третьої особи ОСОБА_8 про виселення. Позивач вказувала, що ОСОБА_2 та інші особи реєструвались в спірній квартирі у незаконний спосіб без дозволу усіх осіб, які проживали у ній, тобто незаконно і самоправно, а тому вони підлягають виселенню.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 квітня 2016 року у справі № 161/18200/15-ц відмовлено у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_8 про виселення. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2018 року у справі № 161/1734/18 визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_8 , як « Дарувальником », та ОСОБА_2 , як « ОСОБА_10 », посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Спіріною І. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1672.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Перелік підстав, визначених статтею 423 ЦПК України для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, встановивши, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні вказаних вимог закону, тобто немає підстав для перегляду та скасування судового рішення від 07 квітня 2016 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 листопада 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська