13.09.2024

№ 161/21116/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 161/21116/23

провадження № 61-8781св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія якості «Линник»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2024 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2024 року у складі судді Кихтюка Р.М. та постанову Волинського апеляційного суду

від 15 травня 2024 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія якості «Линник» (далі - ТОВ «Імперія якості «Линник») про зобов`язання звільнити з роботи та стягнення вихідної допомоги.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 серпня 2021 року він прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Імперія якості «Линник» згідно з наказом відповідача від 16 серпня 2021 року № 35-к.

Наказом відповідача від 12 січня 2023 року № 2-к він звільнений з посади

з 11 січня 2023 року за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України.

Разом з тим, постановою Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 161/2526/23 апеляційну скаргу його представника - ОСОБА_2 задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 22 травня 2023 року скасовано, його позов задоволено. Скасовано наказ

ТОВ «Імперія якості «Линник» від 12 січня 2023 року № 2-к про його звільнення з посади водія автотранспортних засобів на підставі статті 38 КЗпП України. Поновлено його на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Імперія якості «Линник». Стягнуто з ТОВ «Імперія якості «Линник» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 61 469,52 грн.

Проте станом на 09 жовтня 2023 року йому не було надіслано наказ про поновлення на роботі та не виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У подальшому, 09 жовтня 2023 року він направив відповідачу заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням товариством рішення суду про поновлення на роботі та невиплатою заробітної плати. Крім того, просив відповідача здійснити виплату йому усіх належних сум, а також надіслати на його адресу копію наказу про звільнення, довідку з відомостями про його роботу.

Вищевказаний лист отримано товариством 20 жовтня 2023 року, разом з тим не виконано його вимог та не надіслано ні рішення про відмову у розірванні трудового договору, ні наказу про звільнення та не виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки відповідач не виконує законодавство про працю у добровільному порядку та не вчиняє дій щодо поданої ним заяви, тому вважав, що слід зобов`язати товариство звільнити його з роботи у судовому порядку. Крім того, відповідачем безпідставно не виплачено йому вихідну допомогу.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ТОВ «Імперія якості «Линник» звільнити його з роботи з 09 жовтня 2023 року за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням товариством законодавства про працю і стягнути з відповідача на його користь 20 490 грн вихідної допомоги.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня

2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з повідомленням

ТОВ «Імперія якості «Линник» від 25 жовтня 2023 року на заяву ОСОБА_1

від 09 жовтня 2023 року товариством було відмовлено в його звільненні із посади водія на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Отже, безпідставними є посилання позивача на порушення ТОВ «Імперія якості «Линник» законодавства про працю, оскільки наказом відповідача від 04 жовтня 2023 року№ 57/1-к на виконання постанови Волинського апеляційного суду

від 03 жовтня 2023 року у справі № 161/2526/23 було поновлено ОСОБА_1 на роботі, відповідачем направлено цей наказ на поштову адресу позивача.

Крім того, у зв`язку із тим, що позивачем не доведено підстав звільнення його із займаної посади у зв`язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення вихідної допомоги.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 08 квітня 2024 року заяву ТОВ «Імперія якості «Линник» про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Імперія якості «Линник» витрати за надання професійної правничої допомоги

у розмірі 2 000 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт понесення витрат на правничу допомогу ТОВ «Імперія якості «Линник» підтверджується договором про надання правової допомоги від 01 січня 2024 року, актами надання послуг від 15 січня 2024 року № 1 та 08 березня 2024 року № 2, згідно з якими адвокатом Огородник О. В. надавалася професійна правнича допомога

ТОВ «Імперія якості «Линник», а саме: подання відзиву на позовну заяву, участь в судових засіданнях, вартість цих послуг складала 10 000 грн. Копіями платіжних інструкцій від 15 січня 2024 року № 5218 та від 11 березня 2024 року № 5409 підтверджено сплату ТОВ «Імперія якості «Линник» на користь адвоката

Огородник О. В. 10 000 грн.

Враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, кількість судових засідань, з урахуванням вимог розумності і справедливості та заперечень позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу і зменшення їх розміру з 10 000 грн до 2 000 грн, які стягнуто з позивача на користь відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2024 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що помилковими є доводи відповідача про невиконання відповідачем вимог трудового законодавства, оскільки ТОВ «Імперія якості «Линник» на виконання постанови Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 161/2526/23 було поновлено ОСОБА_1 на роботі. Проте позивач до роботи не приступив, у зв`язку з чим не довів, що відповідач мав виплачувати йому заробітну плату з 04 жовтня

2023 року.

Апеляційний суд зазначив, що посилання позивача на те, що він не отримував від відповідача листів, оскільки вони надсилалися на невірну адресу (невірний номер квартири), є безпідставними, так як після поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі постанови Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 161/2526/23, якою задоволено його позов, останній зобов`язаний був виходити на роботу, не чекаючи від відповідача наказу.

Крім того, один з листів відповідача, а саме від 31 жовтня 2023 року позивач отримав, хоча він також надісланий на помилкову адресу.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а понесені відповідачем витрати на правову допомогу підтверджуються належними доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності, ґрунтуються на вимогах закону, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 161/21116/23

з Луцького міськрайонного суду Волинської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що після ухвалення постанови Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 161/2526/23 відповідачем

у порушення положень трудового законодавства станом на 09 жовтня 2023 року не було надіслано позивачу копію наказу про поновлення останнього на роботі, що свідчить про порушення вимог частини восьмої статті 235 КЗпП України та не виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що свідчить про порушення частини першої статті 115 КЗпП України.

09 жовтня 2023 року позивач поштою направив відповідачу заяву про звільнення з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України і про виплату усіх належних йому сум. Проте відповідачем не направлено йому ні рішення про відмову у розірванні трудового договору, ні наказу про звільнення та не виплачено середній заробіток, чим порушено його права. Лише 05 грудня 2023 року відповідачем було виплачено позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, невиконанням судового рішення відповідачем позбавлено позивача права на отримання заробітної плати. Позивачем не отримувалися листи від роботодавця, оскільки відповідачем вони направлялися на адресу за якою ОСОБА_1 не проживає, тому останній не знав про існування наказу щодо його поновлення на роботі.

Суди дійшли помилкового висновку про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вони належними доказами не підтверджені.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2024 року ТОВ «Імперія якості «Линник»подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідач 04 жовтня 2023 року направив позивачу на поштову адресу повідомлення про поновлення на роботі та копію наказу про поновлення. Проте таке поштове відправлення повернуто відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання. 25 жовтня 2023 року відповідачем було повторно направлено позивачу відповідні документи. Позивач з 04 жовтня 2023 року не з`являвся на роботі, про що складалися відповідні акти.

Позивач свідомо уникав контакту з відповідачем, як роботодавцем, чим перешкоджав останньому виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у добровільному порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що з 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Імперія якості «Линник» згідно з наказом відповідача від 16 серпня 2021 року № 35-к.

Наказом відповідача від 12 січня 2023 року № 2-к ОСОБА_1 звільнений з роботи з 11 січня 2023 року за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України (а.с. 6).

Постановою Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі

№161/2526/23 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 22 травня 2023 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ ТОВ «Імперія якості «Линник» від 12 січня 2023 року № 2-к про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів на підставі статті 38 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Імперія якості «Линник». Стягнуто з ТОВ «Імперія якості «Линник» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу

у розмірі 61 469,52 грн (а.с. 7-14).

Наказом ТОВ «Імперія якості «Линник» від 04 жовтня 2023 року № 57/1-к на виконання вищевказаного судового рішення ОСОБА_1 поновлено на роботі з 12 січня 2023 року (а.с. 34).

04 жовтня 2023 року ТОВ «Імперія якості «Линник» направило на поштову адресу ОСОБА_1 повідомлення про поновлення його на роботі та копію вказаного наказу про поновлення (а.с. 48, 35).

З 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 не з`являвся на роботі, що підтверджується актами про відсутність працівника на робочому місці (а.с. 56-88). Відповідачем направлялися позивачу повідомлення щодо його обов`язку повідомити причини відсутності на робочому місці (а.с. 35-47).

09 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направив відповідачу заяву про звільнення з 09 жовтня 2023 з роботи за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв`язку із невиконанням товариством законодавства про працю (а.с. 15, 16).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/20243/16-ц (провадження № 61-36489св18) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 681/1629/18 (провадження № 61-14424св18) вказано, що розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору.

Подібних за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 13 вересня 2023 року у справі № 587/1641/21 (провадження № 61-1473св23), від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 (провадження № 61-6175св22).

Отже, умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Тобто при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства з боку роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі

частини третьої статті 38 КЗпП України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що на виконання постанови Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року

у справі № 161/2526/23 ТОВ «Імперія якості «Линник» було видано наказ

від 04 жовтня 2023 року № 57/1-к про поновлено ОСОБА_1 на роботі. Разом з тим позивач до роботи не приступив.

Отже, суди дійшли вірного висновку про відсутність належних та допустимих доказів порушення відповідачем, як роботодавцем, положень трудового законодавства щодо трудових прав позивача, оскільки на виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_1 поновлено на роботі, також відповідачем у відповідь на заяву позивача було відмовлено у його звільненні відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що за обставини цієї справи судовому розгляду підлягають вимоги про поновлення на роботі, а не про звільнення з роботи, чи зобов`язання звільнити, що є компетенцією роботодавця.

Доводи касаційної скарги про те, що після ухвалення постанови Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 161/2526/23 відповідачем

у порушення положень трудового законодавства не надіслано позивачу копію наказу про поновлення останнього на роботі, на увагу не заслуговують, оскільки, по-перше, ОСОБА_1 знав про існування вищевказаного судового рішення, по-друге, позивач отримав лист відповідача від 31 жовтня 2023 року, згідно з яким позивач не з`явився на роботу та не повідомив про причини неявки. Копію вказаного листа ОСОБА_1 було долучено до позовної заяви (а.с. 20).

Посилання касаційної скарги на те, що відповідачем протиправно не було виплачено позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу є обґрунтованими, проте ОСОБА_1 вимоги про стягнення коштів за час затримки виплати середнього заробітку заявлено не було, а відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи касаційного скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення на користь ТОВ «Імперія якості «Линник» витрат на правничу допомогу, на увагу не заслуговують, оскільки товариством належними та допустимими доказами підтверджено факт понесення витрат на правничу допомогу, у тому числі договором про надання правової допомоги від 01 січня 2024 року, актами надання послуг від 15 січня 2024 року № 1 та від 08 березня 2024 року № 2, згідно з якими адвокатом Огородник О. В. надавалася професійна правнича допомога

Огородник О. В. 10 000 грн.

Таким чином, суди, врахувавши фактичний обсяг наданої правничої допомоги, кількість судових засідань, з урахуванням вимог розумності і справедливості та заперечень позивача, дійшли вірного висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 10 000 грн до 2 000 грн, які стягнуто з позивача на користь відповідача.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 березня

2024 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 травня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник