Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 161/4728/19
провадження № 61-21399св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Лікувально-профілактичний заклад «Волинський обласний онкологічний диспансер»,
третя особа - Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Лікувально-профілактичного закладу «Волинський обласний онкологічний диспансер», третя особа - Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що з 01 листопада 1983 року по даний час вона працює у Лікувально-профілактичному закладі «Волинський обласний онкологічний диспансер» (далі - ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер»), куди її було прийнято на посаду санітарки рентгенівського кабінету, який у 1984 році було перейменовано на рентгендіагостичне відділення.
З 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року вона працювала на цій посаді повний робочий день, а наказом від 10 квітня 1998 року № 397 посаду санітарки змінено на посаду молодшої медичної сестри рентгенкабінету.
19 листопада 2006 року їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак при обрахунку пенсії їй не було врахованого до пільгового стажу роботи період з 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року, оскільки відповідними документами не підтверджений факт безпосередньої зайнятості у шкідливих умовах протягом повного робочого дня. Робота на вказаних посадах дає їй право на отримання пенсії на пільгових умовах відповідно до Списків №№ 1, 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.
З урахуванням наведеного просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт її безпосередньої зайнятості у шкідливих умовах протягом повного робочого дня в період з 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року на посаді санітарки рентгенівського кабінету у ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2019 року позовну заяву задоволено.
Встановлено факт безпосередньої зайнятості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шкідливих умовах, протягом повного робочого дня, у період з 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року, на посаді санітарки рентгенівського кабінету у ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер».
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем на підставі належних, достовірних та допустимих доказів підтверджено та доведено її безпосередню зайнятість у шкідливих умовах протягом повного робочого дня у період з 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року на посаді санітарки рентгенівського кабінету у ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер».
Постановою Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, задоволено частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про закриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у цій справі відсутній спір із відповідачем ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер», а фактично наявний спір із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, який має розглядатися у позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що спору із третьою особою у даному не має, оскільки вона просить встановити факт, який вбачається із трудового законодавства, що підтверджується саме нормами трудового права, на які вона посилалася у самій заяві.
Апеляційний суд посилається на судову практику, зокрема на цивільну справу № 198/623/18 від 04 вересня 2019 року, проте у цій справі та у справі, на яку посилається апеляційний суд встановлені різні фактичні обставини справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, оскільки у цій справі відсутній спір із відповідачем, а фактично наявний спір із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії, який має розглядатися у позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційним судом правильно встановлено, що приймаючи до розгляду заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції всупереч нормам ЦПК України неправильно визначив суб`єктний склад учасників справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
11 січня 2020 року справа № 161/4728/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 листопада 1983 року по час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 працює у ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер» на посаді санітарки рентгенівського кабінету та молодшої медичної сестри рентгенівського кабінету.
Наказом головного лікаря ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер» від 23 липня 1985 року № 30 до категорії А віднесено, зокрема працівників рентгенологічного відділення, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелом іонізуючих випромінювань/ДІВ/ основні НРБ-76. До працівників вказаних відділень, які мають право на додаткову відпустку, скорочений робочий день та пільгову пенсію, належать, зокрема, санітарки кабінетів променевих установок, санітарки рентгенологічного відділення, санітарки кабінету закритих ДІВ тощо.
Протоколом № 3 атестаційної комісії ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер» з атестації робочих місць рентгедіагностичного кабінету підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення ОСОБА_1 .
Згідно із довідкою Волинського обласного онкологічного диспансеру № 1/7-5047 від 03 грудня 2007 року, що ОСОБА_1 працювала на посаді санітарки рентгенівського кабінету ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер» з 1983 року до 1992 року. У зазначений період роботи ОСОБА_1 користувалася наступними пільгами за роботу в шкідливих умовах праці: скорочений робочий день про 6-ти денному робочому тижні - 5 годин; додаткова відпустка 18 робочих днів; надбавка до заробітної плати в розмірі 15 %.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частини перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судами встановлено, що на вимогу позивача Волинський обласний онкологічний диспансер надав 03 грудня 2007 року довідку № 1/7-5047, згідно з якою ОСОБА_1 працювала на посаді санітарки рентгенівського кабінету ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер» з 1983 року до 1992 року. У зазначений період роботи ОСОБА_1 користувалася слідуючими пільгами за роботу в шкідливих умовах праці: скорочений робочий день про 6-ти денному робочому тижні - 5 годин; додаткова відпустка 18 робочих днів; надбавка до заробітної плати в розмірі 15 %.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Луцького управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зарахування їй періоду роботи з 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за роботу в особливо шкідливих умовах праці, однак третя особа заперечувала факт роботи повний робочий день у шкідливих умовах.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення факту роботи у шкідливих умовах протягом повного робочого дня їй необхідно для зарахування періоду роботи з 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року до пільгового стажу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
На підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції встановив факт безпосередньої зайнятості ОСОБА_1 у шкідливих умовах, протягом повного робочого дня, у період з 01 листопада 1983 року до 01 січня 1992 року, на посаді санітарки рентгенівського кабінету у ЛПЗ «Волинський обласний онкологічний диспансер».
Скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі апеляційний суд дійшов висновку про те, що встановлення факту щодо відповідного трудового стажу ОСОБА_1 необхідно для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач зверталася до відповідного органу ПФУ, проте останній фактично не визнав її право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Отримавши відмову органу, який призначає пенсії, ОСОБА_1 її в установленому законом порядку не оскаржила, а звернулася до суду із позовом про встановлення факту вказаного трудового стажу.
Встановлений законом порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає також встановлення органом ПФУ факту наявності відповідного трудового стажу, а рішення вказаного органу щодо призначення чи не призначення такої пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За положеннями частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд неодноразово вказував, що не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу. Відмова ПФУ у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа № 401/2020/17-ц, провадження № 14-362цс18, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18, провадження № 14-369цс19).
Отже, позовна заява про встановлення факту трудового стажу для призначення пенсії не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Вищевикладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 589/2794/16-ц (провадження № 14-589цс19).
Враховуючи викладене, апеляційний суд розглянув справу з додержанням вимог статті 19 ЦПК України та дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються дотримання судом норм процесуального права.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Волинського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко І. М. Фаловська