Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 161/7884/14-ц
провадження № 61-36668св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2018 року у складі судді: Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
18 квітня 2018 року до Апеляційного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України.
Згідно з вказаної заяви та матеріалів вказаної справи, у липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2014 року в позові відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2018 року в розмірі 8838,02 доларів США, що еквівалентно 70 642, 33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заявник обґрунтовує наявність нововиявлених обставин тим, що у зв`язку з тим, що він не укладав кредитного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 22 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору від 17 березня 2008 року недійсним задоволено.
З огляду на те, що саме виходячи з умов вказаного договору рішенням Апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року стягнуто з заявника кошти, просить переглянути вказане рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення Апеляційного суду Волинської області, яке заявник просить переглянути у зв`язку із нововиявленими обставинами, набрало законної сили 24 лютого 2015 року, в той час як із заявою на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України відповідач звернувся лише 18 квітня 2018 року, тобто зі спливом трирічного строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 травня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2018 року, у якій просить скасувати вказану ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи № 161/7884/14-ц про визнання недійсним оспорюваного кредитного договору встановлено, що згідно з висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Волинській області від 02 вересня 2014 року підписи, який міститься в оспорюваному кредитному договорі, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Вказані обставини є нововиявленими, а розгляд справи затягнувся більше ніж на три роки не з вини заявники.
Положення ЦПК України 2004 року, чинного на час ухвалення оспорюваного судового рішення апеляційного суду не, не містили положення щодо трирічного строку на оскарження судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надмірно триваючий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору кредиту є підставами вимушеного характеру, які суд апеляційної інстанції мав врахувати як виняток із загального принципу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у в липні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2014 року в позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року апеляційну скаргу позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 березня 2008 року в розмірі 8 838,02 доларів США, що еквівалентно 70 642,33 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 22 березня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору від 17 березня 2008 року недійсним.
Виходячи з умов вказаного кредитного договору рішенням Апеляційного суду Волинської області від 24 лютого 2015 року стягнуто кошти з заявника.
Рішення Апеляційного суду Волинської області, яке заявник просить переглянути у зв`язку із нововиявленими обставинами, набрало законної сили 24 лютого 2015 року.
Із заявою на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України відповідач звернувся лише 18 квітня 2018 року, тобто за спливом трирічного строку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною першою статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Разом з тим пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, який підлягає до застосування з урахуванням положень частини першої цієї статті, передбачено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
За умовами частини третьої статті 424 ЦПК України строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
З огляду на вказані положення норм матеріального права, необхідно дійти висновку, що недодержання умови щодо подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в межах трьох років з дня набрання рішенням законної сили є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.
Вказаний строк є присічним і поновленню не підлягає, а недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, а саме факт подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами зі спливом трирічного строку, дійшов обґрунтовано висновку про те, що такий строк поновлення не підлягає.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції мав застосувати до спірних правовідносин положення ЦПК України 2004 року, які не містили трирічного присічного строку є необґрунтованими, оскільки положеннями абзацу 2 частини першої статті 362 ЦПК України 2004 року передбачено, що заява про перегляд судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана протягом трьох років. Так, три роки - це строк, після закінчення якого така заява за будь-яких обставин вже не може бути подана (преклюзивний строк), а якщо вона подана протягом трьох років, але після спливу одного місяця з дня встановлення обставин, що є підставою для перегляду, то за наявності відповідного клопотання учасника справи (стаття 72 ЦПК України 2004 року) такий строк може бути поновлений.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 704/1393/15-ц у постанові від 24 липня 2019 року.
Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.
Установивши зазначені обставини, здійснивши належне тлумачення норм права, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, а доводи касаційної скарги зводяться до свавільного тлумачення норм процесуального права та незгоди ОСОБА_1 із ухваленим у справі судовим рішенням.
Доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_1 були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки під час їхніх дослідження та встановлення судом дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому зводяться до переоцінки доказів у справі.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив й оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик