ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2020 року
Київ
справа №164/2025/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15735/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 07.04.2017 (суддя Невар О.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (колегія суддів: Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення їй виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого п.2 постанови КМ України від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови КМ України від 07.08.2013 року №536 «Про внесення змін до п.2 постанови КМ України від 14.02.2007 року №228», а саме - 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць з врахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за період з 1 січня 2016 року по 20 квітня 2016 року залишено без розгляду.
В задоволенні решти позову ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року постанову Маневицького районного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідачем невірно проведено розрахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування всупереч постанови КМ України від 14.02.2007 №228, яка має нараховуватися та виплачуватися в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць. Проте позивач отримав в значно меншому розмірі, ніж зазначено. Вказує, що відповідач при розрахунку компенсації протиправно керується листом Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013року №2249//19/93-13, який суперечить постанові № 228 та не є нормативно-правовим актом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи з дитинства. Відповідно до висновку МСЕК позивач має право на забезпечення від держави спеціальним автотранспортом та отримання від відповідача компенсації на транспортне обслуговування.
В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації із заявою, в якій просила провести перерахунок грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 14.02.2007 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» - 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць, та провести відповідні виплати за період з 01.01.2014 року по даний час, врахувавши раніше проведені виплати.
Однак, листом за № 2203/01-09/2-16 від 31.08.2016 відповідач відмовив їй в проведенні вказаного перерахунку, вказавши, що компенсація на транспортне обслуговування згідно п. 5 постанови КМУ № 228 від 14.02.2007 року „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» виплачується рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць.
За перше півріччя 2016 року позивачe виплачено 171 гривню 12 копійок, а за друге півріччя 2016 року 162 гривні.
Не погоджуючись з розміром отриманої компенсації, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач при проведенні нарахування та виплати грошових компенсацій на транспортне обслуговування за 2016 рік діяло в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України від 06 жовтня 2005 року № 2961-ІV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно з ч. 1, 6 статті 28 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, на дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом. Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» від 14 лютого 2007 року №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536, грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою № 228 (далі - Порядок), компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз`яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, що мають автомобілі та мотоколяски.
Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.
Зокрема, положення пункту 2 постанови № 228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 у справі № 550/195/16-а.
Лист Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року № 2249/19/93-13, на який посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачується, зокрема інвалідам, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.
Отже, грошова компенсація має виплачуватись позивачу у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Судами встановлено, що виплату ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля у 2016 році проведено Управлінням соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації у березні в розмірі 171,12 грн та у вересні в розмірі 162 грн, що не відповідає нормативному регулюванню.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за період з квітня 2016 року. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 341 345 349 351 355 356 359 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати бездіяльність управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області протиправною щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на транспортне обслуговування у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 14.02.2007 „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування".
Зобов`язати Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації Волинської області провести перерахунок та виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування ОСОБА_1 , як особі, яка має право на забезпечення від держави спеціальним автотранспортом, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 14.02.2007 року „Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування" за період квітня 2016 року по квітень 2017 року з врахуванням раніше проведених виплат.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук