Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 165/2594/17
провадження № 61-44526св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2018 року у складі судді Лизун Ю. В. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 23 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей та суми індексації аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2010 року було розірвано шлюб, укладений між нею та відповідачем. Мають двох дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 вересня 2010 року з відповідача на утримання двох дітей з 27 липня 2010 року стягувалися аліменти по 600,00 грн щомісячно на кожну дитину.
Вважала, що на підставі частини першої статті 192 СК України визначений вказаним рішенням суду розмір аліментів має бути збільшений, оскільки такий розмір значно менший від мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку.
Також, посилалась на те, що вона особисто здійснювала оплату за навчання дочки ОСОБА_4 у Нововолинському ліцеї-інтернаті Волинської обласної ради за період 2016 - 2017 роки у розмірі 4 100,00 грн, за цей же період вона оплачувала за навчання дітей у освітньому центрі «Індіго» у розмірі
6 535,00 грн. За період з 12 червня 2017 року по 23 червня 2017 року їх діти оздоровлювалися у комплексній організаційній програмі «Табір Карпатське левеня», за що вона сплачувала 13 800,00 грн.
Крім того, у період з 26 червня 2017 року по 16 липня 2017 року їх діти перебували у дитячому таборі-готелі «Шоколад», за що вона сплачувала 22 400,00 грн, а всього вона понесла додаткових витрат на дітей у розмірі 46 835,00 грн, половину з яких, як вона вважала, повинен сплатити відповідач.
Ураховуючи зазначене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: збільшити розмір аліментів на утримання дітей та стягувати з відповідача на її користь по 1 000,00 грн аліментів щомісячно на кожну дитину з індексацією розміру аліментів; 23 417,50 грн - додаткових витрат на дітей; суму індексації аліментів - 4 298,62 грн та 1 500,00 грн - за надання правової допомоги адвокатом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2018 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 вересня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов`язано стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 200,00 (одній тисячі двісті) грн щомісячно на кожну дитину з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дітьми повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 14 467,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 251,22 грн - суми індексації аліментів за період з серпня 2010 року по квітень 2016 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
3 000,00 грн - витрат, понесених за надання правничої допомоги адвоката.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу винесення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів збільшився розмір прожиткового мінімуму, ціни на продукти харчування, товари та інші послуги.
Збільшуючи раніше визначений судом розмір аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатною особою і має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі ніж ті, які присуджені рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 06 вересня
2010 року, а саме: у розмірі 1 200, 00 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Також, суд першої інстанції вважав обгрутнованими вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача 14 467,50 грн у рахунок додаткових витрат на розвиток та утримання дітей, а також 4 251,22 грн - суми індексації аліментів за період з серпня 2010 року по квітень 2016 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2018 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дітей та суми індексації аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей та суми індексації аліментів відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за положеннями статті 185 СК України обовязок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину обумовлюється особливими обставинами, а саме: розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
Суд апеляційної інстанції вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що понесені нею додаткові витрати на дітей були зумовлені особливими обставинами, зокрема, необхідністю розвитку певних здібностей дитини.
При цьому вважав, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо стягнення суми індексації аліментів за період з серпня 2010 року по квітень 2016 року, оскільки задовольняючи таку вимогу, суд першої інстанції не врахував того, що редакція частини другої статті 184 СК України, якою передбачена індексація розміру аліментів відповідно до закону, набула чинності 17 травня 2017 року, а тому відсутні правові підстави для стягнення сум індексації розміру аліментів за вказаний період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , й представником - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вона просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення додаткових витрат на утримання дітей та стягнення суми індексації аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вимог щодо стягнення додаткових витрат на утримання дітей та стягнення суми індексації аліментів.
ОСОБА_1 вважала, що відповідач зобов`язаний брати участь у забезпеченні розумового і соціального розвитку, та фінансувати такий розвиток.
Навчання у Нововолинському ліцеї-інтернаті Волинської обласної ради дочки ОСОБА_4 є здобуттям дитиною загальної середньої освіти, а тому, як вважала ОСОБА_1 , вона разом з відповідачем у відповідності до вимог статті 150 СК України зобов`язані оплачувати.
Вважала, що навчання в освітньому центрі «Індіго» забезпечувало дітям розумовий розвиток, а саме: вивчення іноземних мов.
Також, вважала, що участь дітей у комплексній організаційній програмі «Табір Карпатське Левеня » та перебування у дитячому таборі-готелі «Шоколад» забезпечує дітям духовний, моральний та соціальний розвиток.
Посилалась на те, що відповідач у судових засіданнях під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не заперечував того факту, що дітям необхідні такі оздоровлення та навчання, проте він посилався лише на фінансову не можливість забезпечити такий розвиток.
Вважала, що під час розгляду справи щодо стягнення додаткових витрат необхідно виходити у першу чергу із інтересів дитини, оскільки батьки зобовязані забезпечити дитині якнайкраще життя.
Крім того, вважала, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні її позову в частині стягнення суми індексації аліментів, грубо порушив норми матеріального права, застосувавши неправильно частину другу статті 184 СК України.
Посилалась на те, що Сімейний кодекс України було прийнято 10 січня
2002 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року.
У першій редакції статті 184 СК України частина друга була викладена у такій редакції: розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
У частину другу статті 184 СК України були внесені зміни відповідно до Закону № 2475-VIII від 17 травня 2017 року, та внесені зміни відповідно до Закону № 2475-VIII від 03 липня 2018 року.
Вважала, що право на індексацію аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, зберігалося у всіх трьох редакціях вказаної статті.
При цьому посилалась на те, що у 2013 році Верховним Судом України у справі № 6-113цс13 було визначено правову позицію у такій категорії справ, відповідно до якої, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону пункту 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано із Нововолинського міського суду Волинської області зазначену цивільну справу.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року указану справу призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
До 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 8).
Мають двох дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7).
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 06 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей у розмірі по 600,00 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 27 липня 2010 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником -
ОСОБА_3 , підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Щодо вимог про стягнення суми індексації
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 184 СК України встановлено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.
До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». У частині першій статті 2 цього закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об`єктів не відносився.
Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13 висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від N 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок).
Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»(у редакції, чинній до
24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»величину «101» замінено величиною «103».
Таким чином, з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»слідує, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 24 грудня 2015 року, з 24 грудня 2015 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 відсотки.
Встановивши, що до 01 січня 2016 року індекс інфляції за період прострочення заборгованості становив 101 %, а з 01 січня 2016 року - 103 %, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що наявні правові підстави для застосування індексу інфляції саме за період, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено у розмірі
101 % до 24 грудня 2015 року, з 24 грудня 2015 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 %, та дійшов правильного висновку про те, що сума індексації, нарахованих на підставі Нововолинського міського суду Волинської області від 06 вересня 2010 року аліментів за період з серпня 2010 року по квітень 2016 року становить 4 251,22 грн.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення суми індексації аліментів і залишає в цій частині в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Щодо вимог про стягнення додаткових витрат на дітей
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про відмову у стягненні додаткових витрат на утримання дітей у зв`язку із недоведеністю позивачкою заявлених нею зазначених позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду апеляційної інстанції, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині рішення, та переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня
2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу в частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в цій частині - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Волинської області від 23 серпня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення індексації аліментів скасувати, рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 08 травня 2018 року в цій частині залишити в силі.
В іншій частині постанову Апеляційного суду Волинської області
від 23 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович