07.04.2024

№ 167/1074/17

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 167/1074/17

провадження № 61-45326св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Відділ освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області, Рожищенська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області, Рожищенської міської ради Волинської області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 01 вересня 2008 року працювала на посаді завідувача Рожищенським дошкільним навчальним закладом № 1 «Малятко».

Наказом начальника відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 25 липня 2017 року № 118-к її звільнено з даної посади на підставі частини другої статті 34 та частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставами прийняття даного наказу стали: 1) постанова апеляційного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року; 2) лист управління Держпраці у Волинській області від 14 березня 2017 року № 04-0016/0143-0077; 3) пояснююча ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року; 4) наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 09 листопада 2016 року № 44-в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; 5) лист Рожищенського міського голови від 20 квітня 2017 року.

Позивачка вказує, що в наказі від 25 липня 2017 року № 118-к відповідач не наводить мотивів прийняття рішення про її звільнення, обставин, які стали підставою для такого рішення, що позбавляє можливості оцінити такі доводи. В цьому наказі не наведено будь-яких даних, які б зазначали в чому полягає наявність реального конфлікту інтересів, його постійного характеру. Оскільки факт вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлюється виключно рішенням суду, а не протоколом про адміністративне правопорушення, підстав для вжиття заходів врегулювання конфлікту інтересів, застосованих до неї, відповідно до листа від 06 лютого 2017 року № 146/01-15, на той час не існувало. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно неї закінчився ухваленням відповідного рішення апеляційним судом Волинської області від 07 квітня 2017 року.

Також при її звільненні Відділ освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області за відсутності будь-яких підстав застосував пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України, яким передбачено можливість розірвання трудового договору у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що через безпідставне звільнення вона була позбавлена можливості користуватись передбаченим Конституцією України правом на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї. Внаслідок переслідування з боку керівництва Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області вона зазнала моральних страждань та приниження, була поставлена в умови конфлікту з рідними, мусила виправдовуватись перед батьками дітей, яких виховувала, знайомими та колегами по роботі.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати неправомірним та скасувати наказ начальника відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 25 липня 2017 року № 118-к Кузави І. Б. «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити її на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 1 «Малятко» м. Рожище з 07 квітня 2017 року; стягнути з Рожищенської міської ради Волинської області на її користь середній заробіток за посадою керівника дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко» за час вимушеного прогулу з 25 липня 2017 року і до дня постановлення судом рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 432,96 грн; стягнути з відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області на її користь на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн; визнати таким, що закінчилось 07 квітня 2017 року відсторонення її від посади керівника Рожищенського дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко»; визнати її допущеною до роботи на посаду керівника Рожищенського дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко» з 07 квітня 2017 року; стягнути з Рожищенської міської ради Волинської області на її користь 31 173,12 грн недорахованої та невиплаченої заробітної плати за період незаконного відсторонення від посади керівника дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко» з 07 квітня 2017 року по 25 липня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано наказ начальника Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації від 25 липня 2017 року № 118-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Рожищенського дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко» з 25 липня 2017 року.

Стягнуто з Рожищенської міської ради на користь ОСОБА_1 73 894,60 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з Рожищенської міської ради на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2018 року виправлено описки, допущені судом при ухваленні рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2018 року.

Ухвалено викласти третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Поновити ОСОБА_1 на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 1 «Малятко» м. Рожище з 25 липня 2017 року».

Викласти п`ятий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. моральної шкоди».

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області були відсутні підстави для звільнення відповідача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, з огляду на те, що систематичного невиконання позивачем трудових обов`язків встановлено не було.

При цьому суд зазначив, що наявність рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності само по собі не є безумовною підставою для її звільнення.

Крім того вказав, що відносно ОСОБА_1 не вживались заходи, передбачені пунктами 1-5 статті 29 Закону України про запобігання корупції.

Разом з тим, Відділом освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області не було наведено переконливих доказів того, що конфлікт інтересів ОСОБА_1 не може бути врегульований в інший, передбачений законом спосіб, що є обов`язковою передумовою звільнення за частиною другою статті 34 «Закону України «Про запобігання корупції».

Також суд першої інстанції зауважив, що у зв`язку з виникненням реального конфлікту інтересів звільненню з посади підлягала не позивачка, а підпорядковані їй близькі особи на підставі пункту 4 частини першої статті 41 КЗпП України та частини другої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції». У зв`язку з цим, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням, Відділ освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області та Рожищенська міська рада Волинської області подали апеляційні скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року апеляційні скарги Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області та Рожищенської міської ради Волинської області задоволені.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2018 року в даній справі в частині задоволення вимог та розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області, Рожищенської міської ради Волинської області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості самостійно врегулювати конфлікт інтересів відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», яка передбачає позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ ініціювання звільнення з посади, або ж повідомити Відділ освіти про свою згоду на врегулювання конфлікту інтересів шляхом переведення на іншу посаду, однак, цього не зробила.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції безпідставно послався на положення статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» та пункту 4 частини першої статті 41 КЗпП України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та дійшов помилкового висновку, що звільнення могло мати місце лише щодо сина та сестри позивача, як підпорядкованих осіб.

Оскільки у даному випадку пряме підпорядкування утворює реальний конфлікт інтересів у ОСОБА_1 , він має постійний характер і такий конфлікт інтересів не міг бути врегульований в один із способів і в порядку, визначених частиною другою статті 29, статтями 30 - 32 Закону, врегулювання ситуації прямого підпорядкування, у зв`язку з відсутністю згоди на переведення, було здійснено на підставі частини першої статті 34 Закону шляхом звільнення. Такі дії відповідача узгоджуються з нормами Закону.

Також суд зазначив, що вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди обґрунтовані посиланням на норми статтей 235 237-1 КЗпП України та є похідними від вимог про поновлення на роботі. У зв`язку з відмовою у поновленні ОСОБА_1 на посаді, не підлягають до задоволення і зазначені позовні вимоги.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

22 лютого 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від Рожищенської міської ради Волинської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, постанову апеляційного суду залишити без змін.

25 лютого 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, постанову апеляційного суду залишити без змін.

28 лютого 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзиви Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області, Рожищенської міської ради Волинської області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 лютого 2019 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що наказом Відділу освіти Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 29 серпня 2008 року № 98 на посаду завідувача дошкільним навчальним закладом № 1 м. Рожище на період з 01 вересня 2008 року до 01 вересня 2009 року прийнято ОСОБА_2 .

Відповідно до копії наказу відділу освіти Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 29 квітня 2009 року № 23 завідувача дошкільним навчальним закладом № 1 м. Рожище ОСОБА_2 з 05 травня 2009 року переведено на постійну посаду завідувача.

З копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 03 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, вбачається що ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_1 », про що складено відповідний актовий запис.

Відповідно до Статуту Рожищенський дошкільний навчальний заклад № 1 «Малятко» є юридичною особою, його засновник - Рожищенська міська рада.

У відповідності до пункту 8.2. пункту 8 Статуту Рожищевського дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко» установи загального типу, безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу здійснює його завідуючий, який призначається і звільняється з посади начальником відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області з дотриманням чинного законодавства. При цьому саме керівник дошкільного закладу приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 172-7 КУпАП України. Із змісту постанови вбачається, що в підпорядкуванні ОСОБА_1 працювали її рідна сестра та син, у зв`язку з чим, вона, будучи керівником закладу, вчиняла дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Наказом Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 25 липня 2017 року № 118-к ОСОБА_1 з 25 липня 2017 року звільнено з посади завідувача Рожищенським дошкільним навчальним закладом № 1 «Малятко» згідно частини другої статті 34 та частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставами звільнення в наказі зазначено: постанова апеляційного суду Волинської області від 07 квітня 2017 року; лист управління Держпраці у Волинській області від 14 березня 2017 року № 04-0016/0143-0077; пояснююча ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року; наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника Відділу освіти та молоді Рожищенської райдержадміністрації від 09 листопада 2016 року № 44-в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; лист Рожищеського міського голови від 20 квітня 2017 року №416/02-01/2-17.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із змісту касаційної скарги убачається, що постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення дати закінчення відсторонення позивачки від посади керівника Рожищенського дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко» та щодо визнання її допущеною до роботи на посаду керівника Рожищенського дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко» з 07 квітня 2017 року в касаційному порядку не оскаржується, а тому у відповідності до положень частини першої статті 400 ЦПК України не є в цій частині предметом касаційного розгляду.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 147 КЗпП України звільнення є одним із видів дисциплінарних стягнень.

Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема, за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1 148 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Встановлено, що спірний наказ про звільнення позивача, крім інших, мотивовано посиланням, зокрема, на наказ тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділу освіти та молоді Рожищенської райдержадміністрації від 09 листопада 2016 року № 44-в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Разом із тим, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 18 серпня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 03 жовтня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації № 44-в від 09 листопада 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Зазначений факт виключає наявність систематичності у діях позивачки щодо невиконання нею, як працівником, обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки інші, ніж наказом № 44-в від 09 листопада 2016 року, заходи дисциплінарного чи громадського стягнення до ОСОБА_1 раніше не застосовувалися.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання в наказі начальника відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 25 липня 2017 року № 118-к, як на підставу звільнення позивачки, на пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України є неправомірним, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Разом із тим, згідно наказу Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 25 липня 2017 року № 118-к ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача Рожищенським дошкільним навчальним закладом № 1 «Малятко» також на підставі частини другої статті 34 та частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Відповідно до положень частини другої статті 81 ЦК України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу держаної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до Статуту Рожищенський дошкільний навчальний заклад № 1 «Малятко» є юридичною особою, його засновник - Рожищенська міська Рада.

Виходячи з наведеного Рожищенський дошкільний навчальний заклад № 1 «Малятко» є юридичною особою публічного права.

Суб`єкти, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», визначені у статті 3 вказаного закону.

При цьому, пункт 2 частини першоївказаної норми права (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку.

При таких обставинах, позивачка, займаючи посаду керівника юридичної особи публічного права, була суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з приписами абзацу першого частини першої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам особи, зазначені у підпунктах "а", "в" - "з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Разом із тим, обмеження щодо прямого підпорядкування близьких осіб для передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стаття 27 Закону України «Про запобігання корупції» не містить.

Однак, відсутність заборони прямого підпорядкування близьких осіб для, зокрема, керівників юридичних осіб публічного права не спростовує можливості виникнення у такому разі потенційного чи реального конфлікту інтересів при здійсненні ними службових обов`язків.

Зокрема, частиною першою статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону (в тому числі посадові особи закладів освіти), зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

В Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням НАЗК від 29 вересня 2017 року № 839, визначено алгоритм дій керівника у зв`язку із виникненням у підлеглої особи конфлікту інтересів, де, зокрема, зазначено, що врегулювання конфлікту інтересів є безпосередньою сферою відповідальності керівника, рівень якого дозволяє вжити заходи, які б в повній мірі забезпечували запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Саме безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, володіє ситуацією у підконтрольній чи підпорядкованій сфері, обізнаний з обсягом повноважень підлеглих осіб та способами реалізації таких повноважень, повноважний ухвалювати рішення щодо підлеглих, а отже має всі можливості для вжиття ефективних заходів з урахуванням всіх обставин, а також передбачити наслідки таких заходів. Важливо пам`ятати, що цей процес є вкрай відповідальним, адже невірно обраний захід може призвести не тільки до неефективного врегулювання конфлікту інтересів, а й до кваліфікації таких діянь керівника як неправомірних.

Статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів. Згідно з нормами цієї статті зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих на це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади.

Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2017 року відділом освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації виявлено та повідомлено завідувачу ДНЗ № 1 «Малятко» м. Рожище про наявність в її діях реального конфлікту інтересів, викликаного тим, що у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_1 працювали її рідна сестра та син.

У відповідності до пункту 8.2. пункту 8 Статуту Рожищевського дошкільного навчального закладу № 1 «Малятко», безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу здійснює його завідуючий, який призначається і звільняється з посади начальником відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області з дотриманням чинного законодавства. При цьому керівник дошкільного закладу приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 мала можливість самостійно врегулювати конфлікт інтересів відповідно до частини другої статті 29 Закону, звільнивши близьких осіб, які знаходились у прямому її підпорядкуванні, однак цього не зробила.

Відповідно, доводи касаційної скарги про те, що реальний конфлікт інтересів можна було врегулювати шляхом звільнення з посади підлеглої особи, а не керівника, є необґрунтованими, оскільки відповідно до підпункту 8.2 пункту 8 Статуту саме керівник дошкільного закладу, а не інша посадова особа, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників дошкільного закладу.

Крім того, застосування відносно ОСОБА_1 інших, передбачених статтею 29 Закону, заходів зовнішнього врегулювання конфлікту, крім переведення або звільнення, було неможливим, оскільки мало б наслідком фактичне позбавлення керівника закладу усіх її посадових повноважень, визначених у Статуті та його порушення, оскільки безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу здійснює саме його завідуючий.

При цьому, у розділі 2.6. Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених рішенням Національного агентство з питань запобігання корупції, від 29 вересня 2017 року № 839 (далі - Методичні рекомендації) надано роз`яснення щодо вирішення конфлікту інтересів у посадових осіб державних, комунальних підприємств, установ, організацій та зазначено, що усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті має обмежене застосування, можливе лише як тимчасовий захід, до вжиття заходів щодо усунення прямого підпорядкування. Обмеження доступу особи до певної інформації та перегляд обсягу службових повноважень також не вирішують глобальних суперечностей, пов`язаних з прямим підпорядкуванням, тому їх також варто застосовувати лише як тимчасовий захід, до переведення відповідних осіб чи близьких їм осіб або звільнення.

Інші доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, заснованої на власному тлумаченні позивачем наявних у справі доказів.

Оскільки у даному випадку пряме підпорядкування утворює реальний конфлікт інтересів у ОСОБА_1 , а не у близьких осіб, на яких не поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», він має постійний характер, такий конфлікт інтересів не було позивачкою врегульовано самостійно, а роботодавцем в один із способів і в порядку, визначеному частиною першою статті 29 Закону, він не міг бути врегульований, зокрема, у зв`язку з відсутністю згоди ОСОБА_1 на переведення, врегулювання конфлікту інтересів було здійснено на підставі частини першої статті 34 Закону шляхом звільнення саме посадової особи юридичних осіб публічного права.

Такі дії відповідача узгоджуються з нормами Закону.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування наказу Відділу освіти та молоді Рожищенської районної державної адміністрації про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на посаді.

Вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, а тому вони також не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун