31.03.2023

№ 170/667/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №170/667/21

провадження № 51-2473км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, постановлену у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК, та призначено йому основне покарання, із застосуванням частини 1 статті 69 цього Кодексу, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 01 серпня 2021 року о 19 год 53 хв, будучи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керуючи технічно справним мотоциклом марки «Viper», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , рухаючись по вулиці Центральна у селі Прип`ять Ковельського району Волинської області у напрямку села Любохини, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3«б»,«д», 2.9, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, які перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням суспільно-небезпечних наслідків, допустив з`їзд із проїзної частини дороги, де наїхав на бетонну основу огорожі моста. Внаслідок вищезазначених дій пасажир мотоцикла ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 травня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із постановленою ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість.

В обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційний суд належно не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, як того вимагає стаття 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), щодо несправедливості обраного засудженому заходу примусу у виді штрафу внаслідок застосування приписів статті 69 КК.

У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_3 стверджує про законність ухвали апеляційного суду, наполягає на справедливості призначеного засудженому покарання, а тому просить судові рішення залишити без зміни.

Захисник ОСОБА_9 у запереченні на касаційну скаргу прокурора наполягає на законності та вмотивованості ухвали апеляційного суду, зазначає, що призначене її підзахисному покарання є домірним вчиненому та з огляду на дані, що характеризують його особу, - справедливим.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор наполягала на скасуванні оскаржуваного судового рішення з підстав, наведених у касаційній скарзі.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду. У поданих на адресу Суду запереченнях потерпілий ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_9 просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності та відсутності засудженого ОСОБА_1 .

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за частиною 2 статті 286-1 КК у поданій касаційній скарзі не оспорюються, а тому судові рішення у цій частині не переглядаються.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись із ухваленим у кримінальному провадженні вироком, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій стверджував про явну невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі через м`якість внаслідок безпідставного застосування положень статті 69 КК, тобто наводив доводи, аналогічні, викладених стороною обвинувачення у касаційній скарзі.

Однак апеляційний суд вищенаведених доводів належно не перевірив, та не дав на них вмотивованих відповідей, як того вимагає стаття 419 КПК, враховуючи наступне.

Так, статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин.

Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

При цьому, призначаючи засудженому більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Однак, апеляційний суд вищезазначеного не врахував та, попри доводи, викладені в апеляційній скарзі, залишив поза увагою, що при призначенні покарання ОСОБА_1 за вчинений ним злочин, місцевий суд належно не обґрунтував, які саме обставини істотно зменшують суспільну небезпеку вчиненого ним та слугують підставами для застосування статті 69 КК.

Окрім того, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, не виклав обґрунтування співмірності призначеного ОСОБА_1 покарання вчиненому ним кримінальному правопорушенню, передбаченому частиною 2 статті 286-1 КК, враховуючи, що призначене йому покарання у виді штрафу в силу статті 51 КК посідає перше місце у системі кримінальних покарань та вважається найбільш м`яким. Відтак оскаржуване судове рішення не містить аргументів, які би доводили, що саме такий захід примусу буде достатнім для виконання мети покарання, визначеної статтею 50 КК.

У контексті зазначеного Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі через м`якість на підставі частин 1, 3 статті 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати вищевикладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, належно оцінити всі обставини, що мають правове значення при визначенні міри покарання, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає статті 370 цього Кодексу.

За умови встановлення тих самих фактичних обставин справи, даних про особу засудженого та обставин, визначених статтею 66 КК, покарання у виді штрафу, слід вважати явно несправедливим через м`якість.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 17 травня 2022 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6