№ 175/229/16

Постанова

Іменем України

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 175/229/16-ц

провадження № 61-960св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Дніпропетровська районна державна адміністрація,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

третя особа - садівниче товариство «Дніпрове»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2018 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та Дніпропетровської районної державної адміністрації, третя особа - садівниче товариство «Дніпрове» (далі - СТ «Дніпрове»), про усунення порушень правил добросусідства та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0410 га, кадастровий номер 12214862000:11:126:0045, розташована у СТ «Дніпрове» на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Власником сусідньої земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 0,0689 га, кадастровий номер 1221486200:01:126:0514, є ОСОБА_3 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 940497, виданим на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 11 листопада 2011 року № 2458-р.

ОСОБА_1 зазначала, що у 2007 року ОСОБА_3 за межами своєї земельної ділянки на проїжджій частині дороги спільного користування з сусідніми землевласниками незаконно, як вона вважала, побудувала гараж, навіс для транспортного засобу, металеву огорожу, якою здійснила перешкоди заїзду та розвороту спеціального транспорту, зокрема: пожежної та медичної техніки до 12 земельних ділянок сусідніх землекористувачів.

Наголошувала на тому, що вказані дії відповідача призвели до того, що у березні 2008 року було повністю знищено внаслідок пожежі двоповерховий садовий будинок, розташований на земельній ділянці НОМЕР_7 , який належав ОСОБА_5 , оскільки автомобіль пожежної частини не зміг здійснити розворот та доїхати до нього.

Крім того, під час пожежі зазнали пошкоджень вікна садового будинку, які були встановлені у квітні 2007 року.

Посилалась на те, що землекористувачі сусідніх земельних ділянок неодноразово зверталися до ОСОБА_3 щодо звільнення проїжджої частини спільного користування сусідніх землевласників, проте вона на звернення не реагувала ніяким чином на ці звернення.

Позивач вважала, що ОСОБА_3 грубо порушує правила добросусідства, у зв`язку із чим повинна вчинити дії, пов`язані з знесенням за її рахунок незаконно збудованих споруд, а саме: гаража та навіса для транспортного засобу, металевої огорожі, надавши можливість землекористувачам сусідніх земельних ділянок користуватися проїжджою частиною дороги з метою заїзду, розвороту, проїзду до своїх земельних ділянок та садових будинків, заїзду та розвороту пожежної та медичної техніки.

Також вважала, що державний акт на право власності на земельну ділянку в СТ «Дніпрове» ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0689 га, серії ЯЛ № 940497, кадастровий номер 1221486200:01:126:0514, виданий на ім`я ОСОБА_3 , підлягає скасуванню, оскільки технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 за 2011 рік та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: визнати нечинним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 11 листопада 2011 року № 245 8-р у частині положень щодо видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0689 га на ім`я ОСОБА_3 ; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку в СТ «Дніпрове» № НОМЕР_2, площею 0,0689 га, серії ЯЛ № 940497, кадастровий номер 1221486200:01:126:0514, виданий на ім`я ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_3 усунути порушення правил добросусідства шляхом знесення за її рахунок незаконно побудованого гаража, навіса для транспортного засобу, металевої огорожі, які знаходяться на проїжджій частині дороги спеціального користування землекористувачів та перешкоджають заїзду і розвороту спеціального транспорту, зокрема: пожежної, медичної техніки до сусідніх земельних ділянок; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги позивачки щодо порушення правил добросусідства з боку відповідача ОСОБА_3 є безпідставними і не знайшли свого підтвердження, як у матеріалах справи, так і у судовому засіданні. Позивач не навела підстав і не надала достатніх доказів на підтвердження того, що порушено її право на здійснення володіння, розпорядження та користування її земельною ділянкою внаслідок встановлених відповідачем огорожі, а також, що у неї існували перешкоди щодо користування дорогою загального користування, яка є тупиковим проїздом СТ «Дніпрове» через встановлення огорожі.

Також суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що наявність державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 940497 (право власності відповідачки на земельну ділянку) порушує її права та законні інтереси. У зв`язку із чим суд позбавлений можливості вирішувати позовні вимоги щодо ймовірного порушення прав та законних інтересів фізичної особи у майбутньому. Крім того, позивачем не було наведено підстав, з яких вона вважала, що розпорядження голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 11 листопада 2011 року № 2458-р не відповідає вимогам земельного законодавства, а відповідно і спірний державний акт на право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини й норми процесуального права та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтування позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

У травні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилково висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_3 грубо порушує правила добросусідства, оскільки матеріали справи містять докази того, що збудовані відповідачкою гараж, навіс для транспортного засобу та металева огорожа перешкоджають землекористувачам сусідніх земельних ділянок користуватися частиною дороги спільного користування з метою заїзду, розвороту, проїзду до своїх земельних ділянок та садових будинків, заїзду та розвороту пожежної та медичної техніки. Такими доказами є, зокрема: висновок комплексного експертного будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження від 22 липня 2016 року № 1205-16, складений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судової експертиз міністерства юстиції України; висновок експерта за результатами проведення судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи з питань землеустрою від 19 грудня 2016 року № 5153/54-16 у кримінальному провадженні № 12016040440002170, складений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судової експертиз Міністерства юстиції України; витяг з робочого проекту колективного товариства садоводів «Дніпрове» 1987 року; лист Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 24 листопада 2015 року № 1004-06/766; лист Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 13 квітня 2016 року № 06.1/13-16/С-35; показання свідків - сусідів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , у якому заявник посилалася на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій у повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0410 га, що розташована у СТ «Дніпрове» на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що підтверджено договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу, державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 150022 від 04 квітня 2007 року (а. с. 6-10 т. 1).

ОСОБА_3 , належить земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0689 га, кадастровий номер 1221486200:01:126:0514, розташована у СТ «Дніпрове» на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 940497, виданим на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 11 листопада 2011 року № 2458-р (а. с. 39, 81 т. 1).

Згідно заяви голови СТ «Дніпрове» ОСОБА_6 керівництво СТ «Дніпрове» не мало претензій до члена садівничого товариства ОСОБА_3 , щодо проїжджої частини дороги, яка знаходиться у спільному користуванні землекористувачів СТ «Дніпрове». Ускладнень для проїзду приватного, комунального транспорту, пожежної та медичної техніки не існувало. Порушень прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів СТ «Дніпрове» щодо користування проїжджою частиною з боку ОСОБА_3 не було. Ширина проїжджої частини спільної дороги дозволяла рухатися двом автомобілям одночасно (а. с. 128 т. 1).

Відповідно до листа Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 23 лютого 2016 року № 2014/04-16 управління розглянуло звернення стосовно можливості проїзду пожежних машин до будівель СТ «Дніпрове» між дільницями НОМЕР_8 та № 258, що розташовані за адресою: с. Дніпрове, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область. На підставі документів (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 940497, схематичний план земельної ділянки садового будинку НОМЕР_8 та генплан С-ЮМЗ-5-ВК1), відповідно пункту 2*, додатку ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (далі - ДБН 360-92*) при проектуванні проїздів і пішохідних шляхів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі з вбудовано-прибудованими приміщеннями. Ширина проїзду повинна бути не менше 3,5 м, у цьому випадку вона становить більше 6,0 м (а. с. 34 т. 1).

Згідно листа-відповіді Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 13 квітня 2016 року № 06.1/13-16/С-35 на звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 отримано у власність та використовуються землі загального користування (проїзд), що не відповідає вимогам пункту 4 статті 35 ЗК України. У зв`язку із чим є підстави для скасування розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 11 листопада 2011 року № 2458-р, скасування державної реєстрації та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 940497, як таких, що не відповідають вимогам законодавства (а. с. 132-133 т. 1).

Відповідно до довідки СТ «Дніпрове», виданої 13 травня 2015 року, площа земельної ділянки № НОМЕР_2 , яка значиться на обліку членів СТ «Дніпрове» за ОСОБА_3 станом на 24 листопада 2012 року, складала 0,04 га, а станом на 06 липня 2014 року - 0,0689 га (а. с. 173 т. 1).

Згідно висновку комплексного будівельно-технічного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 липня 2016 року № 1205-16, проведеного за замовленням ОСОБА_1 , власник земельної ділянки № НОМЕР_2 у СТ «Дніпрове» користується земельною ділянкою, площею 33,09 кв. м, яка йому не належить на праві власності, ця земельна ділянка є дорогою загального користування (тупиковим проїздом). Вказана земельна ділянка огороджена, на ній встановлено металеві ворота. Наявність цього проїзду між земельними ділянками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 підтверджується генеральним планом СТ «Дніпрове», але фактично проїзд відсутній.

Технічна документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 для ведення садівництва за адресою: СТ «Дніпрове», № НОМЕР_2 Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, за 2011 рік та її затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Ураховуючи, що землевласником ОСОБА_3 встановлено металеві ворота на дорозі загального користування, що є тупиковим проїздом (відповідно до генерального плану СТ «Дніпрове»), а також значний ухил дороги в бік сусідніх земельних ділянок № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 факт перешкоди розвороту багатогабаритних, спеціалізованих (у тому числі пожежного транспорту) можливий, особливо у випадках використання дороги для стоянки автотранспорту (а. с. 195-207 т. 1).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної та експертизи з питань землеустрою № 5153/54-16 у кримінальному провадженні від 19 грудня 2016 року № 12016040440002170, межі, розмір та конфігурація земельної ділянки № НОМЕР_2 у СТ «Дніпрове» Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області по фактичному користуванню не відповідають межам, розмірам та конфігурації згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 940497, кадастровий номер 1221486200:01:126:0514, виданого ОСОБА_3 , оскільки власник земельної ділянки № НОМЕР_2 у СТ «Дніпрове» користується земельною ділянкою площею 33,09 кв. м, яка їй не належить на праві власності, оскільки ця земельна ділянка є дорогою загальною користування (тупиковим проїздом).

Землевласником ОСОБА_3 встановлено металеві ворота на дорозі загального користування, що є тупиковим проїздом (відповідно до генерального плану СТ Дніпрове), а також значний ухил дороги у бік сусідніх земельних ділянок № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 факт перешкоди розвороту багато габаритних, спеціалізованих машин (у тому числі пожежного транспорту) можливий, особливо у випадках використання цієї дороги для стоянки автотранспорту. Здійснення розвороту багато габаритних, спеціалізованих машин (у тому числі пожежного транспорту) біля земельних ділянок, що розташовані нижче по схилу неможливий (а. с. 17-24 т. 2).

Під час розгляду судами першої та апеляційної інстанцій цієї справи сторонам у справі роз`яснювалось право щодо можливості призначення судової землевпорядної експертизи, проте вони не скористалися своїм правом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - Келембет І. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 317 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки та зокрема, передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та користувачів, дотримуватись правил добросусідства.

Згідно пунктів «б», «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Зміст добросусідства закріплено у статті 103 ЗК України. У відповідності до цієї норми власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно частин першої - другої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернулися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Землі житлової та громадської забудови використовуються відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою, з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (стаття 39 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає порядок організації транспортного і пішохідного руху. У відповідності до загальних положень ДБН 360-92* ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми є обов`язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоврядування підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території сільських поселень. Мережу вулиць і проїздів сільського населеного пункту слід формувати відповідно до його планувальної структури і рельєфу місцевості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що ускладнень для проїзду приватного, комунального транспорту, пожежної та медичної техніки не існує, ширина проїжджої частини спільної дороги дозволяє рухатися двом автомобілям одночасно та ураховуючи те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , а ОСОБА_3 власником земельної ділянки № НОМЕР_2 , тобто ці земельні ділянки не є суміжними, а дорога біля земельної ділянки № НОМЕР_2 є тупиковим проїздом, а не проїздом для розвороту, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статей 77-78 ЦПК України наявності порушень правил добросусідства з боку відповідача. А також не надано належних доказів, які б свідчили про те, що наявність спірного державного акта на право власності на земельну ділянку порушує її права та законні інтереси позивача.

При цьому посилання позивача на те, що встановлена відповідачем огорожа не дає можливості користуватись проїзною частиною у СТ «Дніпрове», при необхідності здійснити розворот та проїхати пожежному автомобілю є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом із тим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що посилання позивача щодо незаконного будівництва відповідачем гаража та навіса є безпідставними, оскільки садовий будинок з будівлями та спорудами, який належить на праві власності ОСОБА_3 , розташований у СТ «Дніпрове» на земельній ділянці № НОМЕР_6 у межах цієї земельної ділянки у відповідності до державного акта на право власності на ім`я останньої, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень від 30 червня 2016 року № 3238695 та висновком комплексного будівельно-технічного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 липня 2016 року № 1205-16.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у її апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович