Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 177/63/19
провадження № 61-1205св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Прокуратура Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року
у складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П.,
Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності.
Позовна заява мотивована тим, що 21 травня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було внесено повідомлення про скоєний ним злочин, передбачений частиною четвертою статті 368 КК України.
Зазначав, що згідно з відомостями, внесеними до ЄРДР 20 травня
2013 року до нього як до директора навчального закладу «Центр підготовки
і перепідготовки робітничих кадрів № 1», звернувся ОСОБА_2
з проханням видати йому довідку про виписку з попереднього місця реєстрації, а саме з гуртожитку зазначеного закладу, де ОСОБА_2
був офіційно зареєстрований під час навчання. Довідка була необхідна останньому для поновлення паспорта громадянина України
у зв`язку з втратою.
Органами досудового слідства було встановлено, що 21 травня 2013 року він, знаходячись в своєму службовому кабінеті директора навчального закладу «Центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1», під час спілкування з ОСОБА_2 почав вимагати у нього за довідку про виписку неправомірну вигоду у розмірі 5 000,00 грн. Після чого ОСОБА_2 передав йому в автомобілі хабар у сумі 5 000,00 грн за виготовлення вказаної довідки. Його дії були кваліфіковані за частиною четвертою статті 368 КК України.
Зазначав, що 27 травня 2013 року постановою слідчого відділу Криворізького МУ ГУ МВС України про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення змінена правова кваліфікація з частини четвертої статті 368 КК Українина частину першу статті 368 КК України,
у зв`язку з тим, що факт отримання ним неправомірної вигоди не був встановлений.
У травні 2013 року обвинувальний акт було направлено до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2016 року його визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого
2017 року вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня
2018 року обвинувальний акт відносно нього повернуто прокурору.
08 червня 2018 року прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 3 винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку
з недостатністю доказів для доведення його винуватості в суді і у зв`язку
з тим, що вичерпані всі можливості їх отримання.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 320 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області
від 19 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 254 275,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн, в рахунок витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлено незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності
та кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 373 КПК України, що відповідно до норм статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду», з урахуванням принципу розумності та справедливості це є підставою для відшкодування шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Чепурнова В. І., який діє в інтересах та від імені
ОСОБА_1 , залишено без задоволення.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області
від 19 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями працівників поліції, прокуратури та суду, відповідно до вимог статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2018 року, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 22 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно визначено розмір моральної шкоди.
Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано того, щовідповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 497/2885/15-ц (провадження
№ 61-19064св18) та від 22 листопада 2018 року у справі № 158/2689/16-ц (провадження № 61-12972св18).
Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади або органами місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення діяльності юридичної особи (бюджетної установи), а за рахунок коштів Державного бюджету України Державним казначейством України в порядку, встановленому чинним законодавством.
Також зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази які
б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків. При цьому, звертаючись до суду із цим позовом, позивач не зазначив, якими саме діями Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області завдало позивачу моральної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 травня 2013 року на підставі письмової заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення внесено відомості до ЄРДР
за № 12013040230000180, за попередньою правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 368 КК України(а.с. 4).
На підставі зазначеної письмової заяви було розпочато досудове розслідування.
Постановою слідчого СВ Криворізького МУ ГУ МВС України
в Дніпропетровській області від 27 травня 2013 року змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з частини четвертої статті 368 КК Українина частину першу статті 368 КК України, за ознакою прийняття службовою особою пропозиції надати їй неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду,
дії з використанням наданого їй службового становища (а.с. 5).
27 травня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру
у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України.
10 червня 2013 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 368 КК України.
Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим
у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 368 КК Українита на підставі пункту першого частини першої статті 373 КПК Українивиправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення останнім кримінального правопорушення (а.с. 9-13).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 лютого
2017 року вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу
від 13 жовтня 2016 року скасовано та відправлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 14-15).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною першою статті 368 КК Україниповернуто прокурору, через невідповідність положенням статті 291 КПК Українидля усунення недоліків.
Постановою Криворізької місцевої прокуратури № 3 від 08 червня 2018 року закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку
з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи
в суді і вичерпанням можливостей їх отримати (а.с. 17-19).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін
до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема,
є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, просив суд на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, прокуратури і суду» стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 320 000,00 грн.
Відповідно до статті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації.
Моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття
і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає
у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодуванняморальної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин
з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Суди правильно встановили, що ОСОБА_1 фактично перебував під слідством у період з 21 травня 2013 року (день внесення відомостей
в ЄРДР) до 18 червня 2018 року, тобто до часу набрання постанови про закриття кримінального провадження законної сили (60 місяців 28 днів).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, то вимоги касаційної скарги Державної казначейської служби України зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України про помилкове покладення на Державну казначейську службу України, яка
є самостійною юридичною особою і прав позивача не порушувала, відповідальності за завдану ОСОБА_1 моральну шкоду, є безпідставними з огляду на таке.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває
і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського облуговування бюджетних коштів,
є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що резолютивна частина оскаржуваних судових рішень підлягає зміні в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися - Державної казначейської служби України, та виду рахунку з якого має бути здійснено списання - Єдиний казначейський рахунок.
За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення
у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково
і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення
є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати
в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, третя, четверта статті 412 цього Кодексу).
Керуючись статтями 400 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області
від 19 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 10 грудня 2019 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 червня
2019 року у такій редакції:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа Прокуратура Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 -
254 275 (двісті п`ятдесят чотири тисячі двісті сімдесят п`ять) гривень
00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646,
м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого:
АДРЕСА_1 - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок
в рахунок витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок віднести на рахунок держави.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк