№ 178/1138/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року

м. Київ

справа № 178/1138/22

провадження № 61-16947ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Кравчук Михайло Олександрович,

відповідач-ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Михайла Олександровича, на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Цаберябого Б. М. від 24 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А. від 09 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування із чужого незаконного володіння транспортного засобу.

Позов мотивований тим, що відповідно до технічного паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 15 червня 2007 року РЕВ 5-го МРЕВ ДАІ м. Євпаторія при УДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, йому належить автомобіль марки Daewoo Lanos, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . 17 березня 2022 року він передав ОСОБА_2 для ремонтних робіт вищезазначений автомобіль та здійснив авансовий платіж в розмірі 10 тис грн, що підтверджується відповідними банківськими платіжними дорученнями.

Позивач зазначав, що згодом йому стало відомо, що ОСОБА_2 не здійснює підприємницьку діяльність з ремонту транспортних засобів, не зареєстрований як підприємець, тобто, в протиправний спосіб заволодів належним йому автомобілем та більше 5 місяців стверджує, що ремонтує його і відмовляється повертати.

У зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 він звертався до органів поліції та його заяви було розглянуто згідно із Законом України «Про звернення громадян», відомостей до ЄРДР внесено не було у зв`язку із відсутністю ознак, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення з боку відповідача.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив витребувати у ОСОБА_3 автомобіль Daewoo Lanos, TF69Y, VIN НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 09 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів мотивовані тим, що права позивача не були порушені, ним не було доведено належними та допустимими доказами протиправність дій відповідача, а також те, що транспортний засіб вибув із його володіння поза його волею. Позивач добровільно передав відповідачу транспортний засіб виключно на підставі усної домовленості між ними, для виконання відповідачем ремонтних робіт, знаючи, що відповідач не є зареєстрованим фахівцем у цій галузі та добровільно перерахував йому грошові кошти. При цьому, сторони не обумовили конкретні строки виконання ремонту транспортного засобу та загальну вартість ремонтних робіт.

Крім того, судом першої інстанції, було надано сторонам час для врегулювання спору у позасудовому порядку, у зв`язку із чим було оголошено перерву до

03 березня 2023 року, проте позивач так і не з`явився особисто до відповідача та не забрав транспортний засіб, який до теперішнього часу перебуває у відповідача. Представник відповідача пояснив, що відповідач не утримує транспортний засіб, його ремонт майже закінчений, про що надав суду фототаблиці, які також направив на адресу позивача, транспортний засіб готовий до експлуатації.

Суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук М. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 05 грудня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука М. О., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук М. О., надіслав недоліки касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду

від 05 грудня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 178/1138/22 із Криничанського районного суду Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука М. О., мотивована тим, що суди належним чином не встановили фактичні обставини

у справі, висновки судів порушують право власності позивача, судами неправильно застосовано статтю 387 ЦК України. Зазначає, що задоволення вимоги про витребування майна із незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Вказує, що судами було проігноровано той факт, що ремонт автомобіля триває більше 20 місяців, відповідач немає права здійснювати такий ремонт та відсутні договірні відносини між сторонами, відсутній кошторис чи будь-який документ, який би підтверджував виконання ремонтних робіт, фіксацію пошкоджень та їх вартісну оцінку. У відповідача відсутні правові підстави на володіння спірним майном,

а добровільна передача майна не свідчить про втрату права витребування майна.

Зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду касаційної інстанції не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука М. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що відповідно до технічного паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 15 червня 2007 року РЕВ 5-го МРЕВ ДАІ м. Євпаторія при УДАІ ГУМВС України в АР Крим, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Daewoo Lanos, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .

17 березня 2022 року ОСОБА_1 добровільно передав для ремонтних робіт ОСОБА_2 вищезазначений автомобіль та здійснив авансовий платіж у розмірі 10 тис грн, що підтверджується відповідними банківськими платіжними дорученнями.

19 травня 2022 року ОСОБА_1 звертався до органів поліції щодо перешкод ОСОБА_2 у доступі до його автомобіля, його заяву було розглянуто

та 30 травня 2022 року і 12 липня 2022 року надано відповіді згідно із Законом України «Про звернення громадян» й зазначено, що внаслідок перевірки прийнято рішення про відсутність підстав внесення відомостей до ЄРДР у зв`язку

із відсутністю ознак, які б свідчили про наявність кримінального правопорушення (а. с. 4, 5, 6).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 305/641/17 (провадження № 61-18601 св 21).

Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом про витребування майна з незаконного володіння саме в порядку статті 387 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі

№ 703/1191/20 (провадження № 61-19324 св 21), віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;

(б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц, провадження № 61-13656 св 20, вказано, що «аналіз статті 387 ЦК України свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника:

(а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник».

Предметом доказування у цій справі є факти, які підтверджують правомірність вимог про витребування власником майна з чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують: суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно; незаконність вибуття цього майна з володіння позивача; відсутність у відповідача юридичних підстав для збереження і володіння таким майном; наявність витребуваного майна в натурі у незаконному володінні відповідача.

Отже, право власності дійсно є непорушним, але для застосування віндикації принципове значення, крім підтвердження такого права власності, має і встановлення особи, яка протиправно, тобто без будь-яких правових підстав, фактично володіє витребуваною річчю, бо саме вона має відповідати за позовом, виконувати рішення суду в разі його задоволення, й нести негативні наслідки порушення прав позивача.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20, провадження

№ 61-1371 сво 23, зазначено, що виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень

пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що права позивача не були порушені, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправність дій відповідача, а також те, що транспортний засіб вибув із володіння позивача поза його волею. При цьому, суди вірно вказали, що позивач добровільно передав відповідачу транспортний засіб, виключно на підставі усної домовленості між ними, для виконання відповідачем ремонтних робіт, знаючи, що відповідач не є зареєстрованим фахівцем у цій галузі та добровільно перерахував йому грошові кошти. При цьому, сторони не обумовили конкретні строки виконання ремонту транспортного засобу та загальну вартість ремонтних робіт.

Верховний Суд звертає увагу й на те, що по суті між сторонами виникли договірні правовідносини, що узгоджуються зі статтями 203-205 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції, було надано сторонам час для врегулювання спору у позасудовому порядку, у зв`язку із чим було оголошено перерву до

03 березня 2023 року, проте позивач так і не з`явився особисто до відповідача та не забрав транспортний засіб, який і до теперішнього часу перебуває у відповідача.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, прийняті з дотриманням вимог закону, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами,

а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука М. О., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Михайла Олександровича, залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць