№ 178/831/17

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 178/831/17

провадження № 61-15602св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Криничанська районна державна адміністрація, Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року у складі судді Цаберябого Б. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А.,

Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Криничанська районна державна адміністрація (далі - Криничанська РДА), Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», про розірвання договору суборенди.

Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2012 року між ним та Криничанською РДА укладений договір оренди № 1219 земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0450, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, строком на 49 років.

01 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір суборенди № 1 вищезазначеної земельної ділянки, відповідно до умов якого він надав ОСОБА_2 указану земельну ділянку у суборенду строком на 47 років

зі сплатою орендної плати у розмірі 1 014 грн на рік, яка повинна сплачуватись відповідачем на його користь щомісячно, протягом

30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За весь час дії договору суборенди ОСОБА_2 не виконував умов договору щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Зазначав, що сплата ОСОБА_2 орендної плати безпосередньо Криничанській РДА не є належним виконання умов договору суборенди, оскільки такий спосіб оплати з ним не узгоджувався, крім того, відповідач мав можливість сплачувати орендні платежі йому особисто. Вважає, що ОСОБА_2 систематично порушує умови зазначеного договору в частині сплати орендної плати.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір суборенди № 1 земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0450, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, укладений 01 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_2 , стягнути

з ОСОБА_2 на його користь заборгованість зі сплати за договором суборенди землі за період з 01 жовтня 2014 року по 31 липня 2017 року

у розмірі 2 873 грн.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 23 лютого 2018 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення орендної плати у зв`язку

із відмовою позивача від позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 23 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач відмовився від позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, провадження у частині цієї позовної вимоги було закрите, а належних доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_2 зі сплати ОСОБА_1 орендної плати, а отже, підстави для розірвання спірного договору оренди відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 23 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належних доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_2 зі сплати орендної плати ОСОБА_1 за договором суборенди земельної ділянки суду не надано, а отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено належними та допустимими доказами виконання ОСОБА_2 договірного обов`язку зі сплати орендної плати за договором суборенди.

Також судами першої та апеляційної інстанцій не враховано вимог

статті 527 ЦК України, статей 13, 21 Закону України «Про оренду землі», частини першої статті 93, статті 206 ЗК України, відповідно до яких обов`язок зі сплати орендної плати має суборендар, та саме суборендар має довести, що вказаний обов`язок ним виконувався.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази зі сплати орендної плати за договором суборенди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 серпня 2012 року між Криничанською РДА як орендодавцем, та позивачем ОСОБА_1 як орендарем укладений договір оренди № 1219 земельної ділянки, площею 50 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0450, що розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, строком на 49 років. У договорі є відмітка про його державну реєстрацію.

У пункті 1 указаного договору зазначено, що орендодавець Криничанська РДА надає, а орендар ОСОБА_1 приймає у строкове платне користування земельну ділянку з правом передачі земельної ділянки

в суборенду (а.с. 5-8 т. 1).

Згідно з пунктом 9 указаного договору суборенди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку -

із розрахунку 3 609 грн/га х 1,756 х 3,20 х 0,1 % х 50,00 га = 1 014 грн

на рік.

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки б/н від 2012 року вказану земельну ділянку передано ОСОБА_1 (а.с. 11 т. 1).

01 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та

ОСОБА_2 (орендарем) укладений договір суборенди № 1 вищезазначеної земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0450, що розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, відповідно умов якого, позивач (орендодавець) надав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Договір укладено

на 47 років (пункт 8 договору) (а.с. 47-50 т. 1).

Згідно з пунктом 9 указаного договору суборенди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку -

з розрахунку 3 609 грн/га х 1,756 х 3,20 х 0,1 % х 50,00 га = 1 014,00 грн на рік.

Державна реєстрація вказаного договору була проведена 26 листопада

2013 року (а.с. 18, 19 т. 1).

Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки б/н від 2013 року вказану земельну ділянку було передано ОСОБА_2 (а.с. 51 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані

з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним

з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Отже, систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених закономабо договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також

є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Тлумачення статті 774 ЦК України свідчить, що піднайм (суборенда) - це передача в найм наймачем орендованої ним речі третій особі (піднаймачеві). Договір піднайму по своїй суті є також договором найму,

в якому наймач виступає наймодавцем, а піднаймач як наймач. Отже, наймач, будучи стороною в договорі найму, укладає договір піднайму,

у якому він сам виступає як наймодавець.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилався на те, що належними доказами виконання зобов`язання за договором суборенди земельної ділянки є докази сплати ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 на рахунок Криничанської РДА орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

Проте такий висновок є помилковим з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2013 року між орендодавцем

ОСОБА_1 та орендарем ОСОБА_2 укладений договір суборенди № 1 земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0450, що розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 надав, а орендар ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Договір укладено

на 47 років (пункт 8 договору) (а.с. 47-50 т. 1).

Відповідно до пункту 9 указаного договору суборенди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у розмірі земельного податку -

із розрахунку 3 609 грн/га х 1,756 х 3,20 х 0,1 % х 50,00 га = 1 014,00 грн

на рік.

Згідно з пунктом 11 цього договору суборенди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у такі строки: щомісяця протягом

30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Умовами договору не чітко визначені права та обов`язки сторін щодо Криничанської РДА: порядок сплати орендної плати, кому сплачується та чи є ця плата за суборенду. А виходячи з тих умов, які зазначені у спірному договорі суборенди землі, орендна плата повинна була сплачуватись суборендодавцю, який зазначений орендодавцем.

Ураховуючи зазначене, сторонами спірного договору суборенди земельної ділянки є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже, відповідач мав сплачувати орендну плату у строк, встановлений у спірному договорі суборенди земельної ділянки, ОСОБА_1 , а не на рахунок Криничанської РДА, оскільки Криничанська РДА не є стороною договору суборенди земельної ділянки від 01 жовтня 2013 року.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду цим позовом, посилався на те, що відповідач обов`язку зі сплати орендної плати не виконує, йому орендну плату не сплачує, без його згоди сплачував орендні платежі орендодавцю - Криничанській РДА, що не відповідає умовам договору суборенди.

Докази того, що ОСОБА_2 сплачував орендну за спірним договором суборенди земельної ділянки ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, контрагент за договором не довів належне виконання умов договору.

Відповідач належним чином умови спірного договору суборенди земельної ділянки щодо сплати орендної плати ОСОБА_1 систематично

не виконував, що в силу вимог статей 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання такого договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але їх судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

1. Щодо судового збору

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів скасовує судові рішення судів першої

та апеляційної інстанції та задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 , тому необхідно здійснити розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі

640 грн, за подання апеляційної скарги - 1 056,00 грн, за подання касаційної скарги - 1536,80 грн.

2. Щодо витрат на правову допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних

з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи

з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн

Верховний Суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні

в матеріалах справи: договір про надання адвокатських/правничих послуг від 20 липня 2019 року № 2007, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лелеко Ю. О., акт приймання-передачі послуг від 13 серпня 2019 року до договору про надання адвокатських/правничих послуг від 20 липня

2019 року № 2007, в якому міститься опис послуг з кількістю витраченого адвокатом часу і вартістю наданих послуг, квитанція від 13 серпня

2019 року № 7 на суму 5 000 грн, -є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 23 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 02 липня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», про розірвання договору суборенди задовольнити.

Розірвати договір суборенди земельної ділянки від 01 жовтня 2013 року

№ 1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 50 га, кадастровий номер 1222082000:01:001:0450, що розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: за подання позовної заяви у розмірі

640 (шістсот сорок) гривень, за подання апеляційної скарги у розмірі

1 056 (одна тисяча п`ятдесят шість) гривень, за подання касаційної скарги у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок та на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч), всього 8 232 (вісім тисяч двісті тридцять дві) гривні 80 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк