ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 178/976/21
провадження № 61-6756св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Божедарівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області,
третя особа - Криничанська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Верховською Ольгою Вікторівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, третя особа - Криничанська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , родинні відносини з якою підтверджено відповідними доказами. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, зокрема, на земельну частку (пай) у розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів на землях Колективного сільськогосподарського підприємства «Правда» (далі - КСП «Правда»), в адміністративних межах Кудашівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.
Вказував, що за життя його мати була членом колгоспу «Правда», який рішенням загальних зборів згідно з протоколом від 11 липня 1994 року та розпорядженням голови районної ради від 06 липня 1995 року реорганізоване у КСП «Правда», та була включена до списку членів КСП «Правда» під номером 619, які мають право на земельну частку (пай) та який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП «Правда» серії ДП від 07 квітня 1995 року.
За життя ОСОБА_2 заповіту не склала.
Зазначав, що постановою Криничанської державної нотаріальної контори від 02 грудня 2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на право на земельну часку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП «Правда», що знаходиться на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Оскільки вказана обставина перешкоджає йому отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, а вирішити спір у добровільному порядку неможливо, він звернувся до суду з цим позовом.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт родинних відносин, а саме, що він є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та визнати за ним у порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) у розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів за рахунок комунальної власності в адміністративних межах Божедарівської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року у складі судді Цаберябого Б. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с. Андріївка Криничанського району Дніпропетровської області, є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у колишньому КСП «Правда» Криничанського району Дніпропетровської області у розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу комунальної власності в адміністративних межах Божедарівської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводилася матір`ю позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Розбіжність у написанні прізвища позивача, на думку суду, виникла при складанні документів у різні часи та при перекладі з російської на українську мову, тому вимоги позивача про становлення факту того, що він є сином померлої ОСОБА_2 на підставі статті 319 ЦПК України підлягають задоволенню.
Районним судом встановлено, що 07 квітня 1995 року КСП «Правда» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ДП. За життя у ОСОБА_2 виникло право на земельну частку (пай), оскільки остання працювала у колгоспі «Правда» та була включена у список осіб на отримання земельної частки (паю), проте не оформила право власності на вказану земельну ділянку (пай).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач є спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_2 , який відповідно до статті 549 ЦК УРСР (що діяла на час відкриття спадщини), фактично вступив в управління спадковим майном, проте відсутність правовстановлюючого документа на ім`я ОСОБА_2 на право власності на земельну частку (пай) у розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів у межах Божедарівської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на зазначене спадкове майно, тому наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 права на земельну частку (пай). При цьому суд відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності та зазначив, що він пропущений не був.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанції
У грудні 2022 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі (провадження № 61-1773св23).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області задоволено.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право на позов у ОСОБА_1 виникло з 1997 року, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та повинен був застосований судом першої інстанції) минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції був зобов`язаний застосувати наслідки спливу позовної давності без подання відповідної заяви іншими сторонами спору (стаття 75 ЦК УРСР). При цьому під час розгляду справи районним судом відповідач заявив про застосування строків позовної давності. Суд посилався на відповідну судову практику Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, оскільки вона є похідною від вимоги щодо визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, без надання якого факт родинних відносин не породжує правових наслідків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Верховська О. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 22 травня 2024 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Верховською О. В., мотивована тим, що постанова апеляційного суду не відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягає скасуванню. Вважає, що апеляційний суд не дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Посилається на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області у справі.
Зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2023 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року. Крім того, ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2023 року про відкриття апеляційного провадження, судову повістку та апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, проте вміст поштового відправлення з Дніпровського апеляційного суду не містив додатків до апеляційної скарги, зазначених у ній, що призвело до унеможливлення захисту його прав у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався 02 грудня 2020 року після отримання постанови Криничанської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 .
Звертає увагу на те, що встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 з його померлою матір`ю необхідне йому з метою визнання за ним у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) у колишньому КСП «Правда» Криничанського району Дніпропетровської області.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Верховська О. В. вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 635/2831/17 (провадження № 61-19827св19), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, від 30 червня 2021 року у справі № 283/187/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У червні 2024 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, натомість касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 03 січня 1997 року виконкомом Кудашівської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області (том 1, а. с. 7).
ОСОБА_2 доводилася позивачу матір`ю, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданим 27 березня 1958 року Кудашівською сільською радою Щорського району Дніпропетровської області; копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 11 березня 2002 року Криничанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 (том 1, а. с. 5, 8).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) у розмірі 7,51 умовних кадастрових гектарів на землях КСП «Правда» в адміністративних межах Кудашівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. За життя ОСОБА_2 не оформила права власності на вказану земельну частку (пай).
07 квітня 1995 року Кудашівською сільською радою народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області було передано КСП «Правда» у колективну власність 6 412,2 гектарів землі в межах згідно з планом, для сільськогосподарського використання, та видано державний акт на право колективної власності на землю серії ДП від 07 квітня 1995 року, відповідно до рішення Кудашівської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 10 березня 1995 року 4 сесії ХХІІ скликання, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 316, з метою подальшого її паювання між членами колективного сільськогосподарського підприємства (том 1, а. с. 13).
Згідно з інформацією, наданою відділом у Криничанському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29 червня 2021 року, ОСОБА_2 зазначена під № 619 у списку громадян колективного сільськогосподарського підприємства «Правда», що є додатком № 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії ДП від 07 квітня 1995 року, а в Книзі реєстрації видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Кудашівській сільській раді Криничанського району Дніпропетровської області відомості про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) не значиться. Крім того, у листі зазначено, що розмір земельної частки (паю) по Кудашівській сільській раді (КСП «Правда») становить 7,51 умовних кадастрових гектарів сільськогосподарських угідь, загальною вартістю 26 728 грн (том 1, а. с. 19).
ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_2 , який відповідно до статті 549 ЦК УРСР (яка діяла на час відкриття спадщини), фактично вступив в управління спадковим майном.
Постановою Криничанської державної нотаріальної контори від 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на право на земельну часку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП «Правда», що знаходиться на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 (том 1, а. с. 10).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Верховською О. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо вимог про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом
Положеннями частин першої, другої статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Згідно з пунктами 4, 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення даної справи підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.
Відповідно до положень статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
У статті 527 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Згідно зі статтею 529 ЦК УРСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.
Стаття 548 ЦК УРСР визначає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
За правилами статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до положень статті 74 ЦК УРСР вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.
Згідно зі статтню 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Статтею 80 ЦК УРСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності на звернення до суду із цим позовом.
Встановлено, що на підставі рішення Кудашівської сільської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 07 квітня 1995 року було передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва землю та видано державний акт на право колективної власності на землю серії ДП від 07 квітня 1995 року. До вказаного державного акта долучено список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай) у КСП «Правда», до вказаного списку увійшла мати позивача, яка померла у січні 1997 року і за життя не порушувала питання про відновлення порушених прав щодо земельної частки (паю).
Після смерті матері у 1997 році позивач, прийнявши спадщину, мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки міг звернутися до відповідних органів влади чи інших підприємств та установ за отриманням інформації щодо включення спадкодавця до списку пайовиків КСП «Правда», у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого статтями 71 76 ЦК УРСР, що є підставою для відмови в позові на підставі статті 80 ЦК УРСР.
Позивач не ставив питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, не зазначав обставин, які протягом 24 років перешкоджали йому звернутися до суду за захистом своїх прав, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порушене право не підлягає захисту.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку, за встановлених обставин у межах заявлених позовних вимог, про відмову у їх задоволенні у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18) та від 11 лютого 2022 року у справі № 371/479/19 (провадження № 61-3767св21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо вимог про встановлення факту родинних відносин
У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 не породжує спадкових прав у позивача, тобто встановлення такого юридичного факту не буде мати юридичного значення для позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Посилання касаційної скарги на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 396/2046/18 (провадження № 61-13411св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 635/2831/17 (провадження № 61-19827св19), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, від 30 червня 2021 року у справі № 283/187/19 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області у справі колегія суддів відхиляє, оскільки Верховним Судом у постанові від 21 червня 2023 року за результатами розгляду касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у цій справі зроблено висновок щодо наявності у прокурора права на звернення до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень текст ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2023 року було оприлюднено на офіційному сайті 27 липня 2023 року за реєстровим № 112404007, тому доводи заявника щодо відсутності тексту ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2021 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень Верховним Судом відхиляються.
Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 про неотримання ним додатків до апеляційної скарги не призвело до унеможливлення захисту його прав у суді апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного перегляду справи та ухвалення оскаржуваної постанови у судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів брала участь його представник - адвокат Верховська О. В.
Верховний суд вважає, що апеляційний суд надав правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосував до них норми матеріального права.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Щодо клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора
У відзиві на касаційну скаргу Дніпропетровська обласна прокуратура просить проводити розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, оскільки розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд. Рішення про виклик сторін для надання пояснень судом не приймалося.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити Дніпропетровській обласній прокуратурі у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Верховською Ольгою Вікторівною,залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник