ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №181/490/19 (2-а/181/6/19)
адміністративне провадження №К/9901/36074/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі №181/490/19 (2-а/181/6/19)
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,
третя особа: поліцейський 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрал поліції Лещенко Ганна Василівна,
про скасування постанови про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі,
І. Історія справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - «Управління»), третя особа: поліцейський 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрал поліції Лещенко Ганна Василівна, з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії третьої особи щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - «КУпАП»);
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1073123 від 16 квітня 2019 року, складену третьою особою, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП;
- закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, стосовно позивача у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Межівський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 20 серпня 2019 року позов задовольнив.
Зазначене рішення ухвалено у відкритому судовому засіданні за відсутності всіх учасників справи, які просили розглядати її без їх участі.
Повне судове рішення, як зазначено у ньому, було складено 20 серпня 2019 року, тобто у день його прийняття. Згідно супровідного листа №181/490/19/1731/2019 копію цього рішення направлено скаржнику 21 серпня 2019 року (а.с. 51) і отримано ним 28 серпня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 54).
Управління оскаржило рішення від 20 серпня 2019 року в апеляційному порядку. В своїй скарзі просило поновити строк на апеляційне оскарження, вказавши, що повний текст оскаржуваного рішення Управління отримало 28 серпня 2019 року, тоді як апеляційна скарга до відділення поштового зв`язку подана 3 вересня 2019 року, надійшла до суду першої інстанції 5 вересня 2019 року (через який Управління подавало апеляційну скаргу, яка в подальшому була перенаправлена до суду апеляційної інстанції), а до суду апеляційної інстанції - 27 вересня 2019 року. Тобто апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції у десятиденний строк з моменту отримання Управлінням копії рішення від 20 серпня 2019 року, а до суду апеляційної інстанції в межах тридцятиденного строку.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 1 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Управління залишив без руху. В цій ухвалі суд встановив, що в апеляційній скарзі позивач порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Однак, розглянувши доводи скаржника щодо поновлення строку суд зазначив, що норми статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України» у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є спеціальними для спорів у справах про адміністративні правопорушення, а тому строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не отримання його копії.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд апеляційної інстанції запропонував апелянту протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для його поновлення.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, на виконання цієї ухвали скаржник подав заяву, в якій вказав, що повний текст оскаржуваного рішення отримав 28 серпня 2019 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції Управління №12307с. Тому скаржник вважав, що подавши апеляційну скаргу 3 вересня 2019 року Управління реалізувало своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у встановлений законом строк.
Однак Третій апеляційний адміністративний суд, вказавши на необхідність добросовісного ставлення учасників справи до своїх прав і неухильного виконання вимог процесуального закону, ухвалою від 30 жовтня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У касаційній скарзі Управління просить скасувати вказану ухвалу й направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що стаття 286 КАС України як спеціальна норма у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень стосовно притягнення до адміністративної відповідальності не врегульовує питання поновлення строку у разі його пропуску, а тому порядок і підстави поновлення строку визначаються на загальних підставах відповідно до статті 295 КАС України. Також вказує, що загальний аналіз статті 286 КАС України дає підстави для висновку, що нею, на відміну від частини п`ятої статті 270 КАС України, не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Верховний Суд вказує на помилковість зазначеного висновку з таких підстав.
Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальний стосовно статті 295 КАС України строк апеляційного оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
За частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Управління отримало рішення суду першої інстанції 28 серпня 2019 року. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції надійшла до апеляційного суду 27 вересня 2019 року, тобто в межах тридцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 295 КАС України. До відділення поштового зв`язку апеляційна скарга була здана 3 вересня 2019 року, тобто межах десятиденного строку з моменту отримання копії судового рішення (стаття 286 КАС України).
Викладене не було враховано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
Апеляційний суд в цій справі не надав жодної оцінки поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, на які вказував скаржник в апеляційній скарзі та заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Дійсно, стаття 286 КАС України передбачає особливості провадження у цій категорії справ і є спеціальною нормою у порівнянні зі статтею 295 КАС України, зокрема, передбачає скорочений строк оскарження - десять днів та інакший початок перебігу строку на оскарження - з моменту проголошення судового рішення. Проте, стаття 286 КАС України не містить заборони на поновлення строків апеляційного оскарження, як у деяких інших категоріях термінових адміністративних справ.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року в справі № 686/5610/19 та від 31 липня 2019 року в справі №185/10469/18.
Вичерпний перелік категорій справ, де строки не поновлюються, встановлений у статті 270 КАС України, до яких ця справа не відноситься.
Тому в цій категорії справ можливе застосування частини другої статті 295 КАС України (за наявності для того відповідних підстав), яка не суперечить нормам частини четвертої статті 286 КАС України. До того ж, скаржник просив про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі із зазначенням причин пропуску строку, які він вважає поважними.
За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин та правового регулювання, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №181/490/19 (2-а/181/6/19) скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду