Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 181/699/17
провадження № 61-10112св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У cерпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Межівської РДА Дніпропетровської області) та просила поновити їй строк звернення до суду та визнати за нею право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 10, 78 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в 1995 році було реорганізовано радгосп «ім. Петровського» Межівського району Дніпропетровської області в колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП) «ім. Петровського» (далі - КСП «ім. Петровського»). Разом з іншими пенсіонерами та працівниками вона вступила в члени КСП «ім. Петровського», однак, на відміну від інших, їй не видали сертифікат на право на земельну частку (пай). Як пояснив директор КСП «ім. Петровського», причиною невиготовлення сертифікату є те, що вона не прийнята до членів радгоспу «ім. Петровського».
24 липня 2017 року їй стало відомо про те, що вона є у списку членів КСП «ім. Петровського», а ненадання правдивих відомостей про її членство в даному господарстві являється причиною пропуску строку для відновлення порушеного права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10, 78 га, що розташована та території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, яка встановлена для члена КСП «ім. Петровського» села Зоряне Межівського району Дніпропетровської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту перебування позивача в членах КСП «ім. Петровського» та наявності в неї права на земельну частку (пай), яке вона набула згідно з Указом Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено, рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 960, 00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі в справі всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке з 01 січня 2013 року є розпорядником земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в державній власності, а тому дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи не має жодного доказу, що спірна земельна ділянка є державною власністю, суд апеляційної інстанції не з`ясував місця розташування земельної ділянки та чи були невитребувані паї в Зорянської сільської ради на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області має бути співвідповідачем у справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Межівського районного суду Дніпропетровської області.
30 серпня 2019 року справа № 181/699/17 надійшла до Верховного Суду.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Армашова І. М. надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 12 листопада 1998 року КСП «ім. Петровського» Межівського району Дніпропетровської області видано державний акт на право колективної власності на землю серії ДП МЖ № 014, згідно з яким відповідно до рішення Межівської районної ради народних депутатів від 27 червня 1997 року КСП «ім. Петровського» передано в колективну власність 16 230, 1 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва.
Додатком № 1 до цього державного акта підтверджується, що до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства внесено, серед інших, ОСОБА_1 під № 771.
Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ДН-МЕ-VIII № 322, виданого Зорянською сільською радою 27 грудня 2004 року, ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна ТОВ «АФ ім. Петровського» села Зоряне відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 22 січня 2000 року.
Згідно листа відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області № 332 від 19 серпня 2017 року, в списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до державного акта на право колективної власності на землю серії ДП МЖ № 014, виданого 12 листопада 1998 року КСП «ім. Петровського», ОСОБА_1 значиться під № 771. В книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «ім. Петровського» прізвище позивача не значиться. Середній розмір паю на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області складає 10, 78 ум.кад.га.
27 квітня 2000 року КСП «ім. Петровського» реорганізовано в ТОВ «Веселка» (протокол № 3 загальних зборів членів КСП «ім. Петровського» від 27 квітня 2000 року), про що свідчить архівна довідка Межівської РДА Дніпропетровської області № Г-13 від 22 січня 2017 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 17 Земельного кодексу України, в редакції закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України, в редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Виходячи з повноважень, визначених у статті 122 ЗК України, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради.
Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI
«Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно з пунктами 3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону
№ 5245-VI, з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселенім, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 нього розділу.
Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17 листопада 2016 року, передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Аналогічну норму містить частина перша статті 30 ЦПК України 2004 року.
Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо (абзац четвертий пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ»).
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.
У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Установивши, що позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі в справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до власного тлумачення заявником норм цивільного законодавства, незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 рокубез змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук