Постанова
Іменем України
17 березня 2020року
м. Київ
справа № 183/1534/17-ц
провадження № 61-8944св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про стягнення боргу.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 08 травня 2013 року у справі № 2-642/11, що набрало законної сили 07 травня 2014 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 28 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Спіренковою Н. В. Рішенням суду встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 8 000,00 дол. США за продаж будинку на АДРЕСА_1 , про що написав розписку, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи. Під час розгляду зазначеної справи ОСОБА_2 , як правонаступник ОСОБА_3 , уточнила позовні вимоги і просила суд застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4 на її користь завдану знесенням будинку матеріальну шкоду в розмірі 54 800,00 грн. Судом відмовлено в задоволенні цієї вимоги, оскільки ОСОБА_2 не подала висновок експерта про вартість знесеного будинку. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися до суду з цією вимогою до ОСОБА_1 вдруге, у разі наявності висновку експерта про вартість знесеного будинку. Із таким позовом ОСОБА_2 до цього часу не звернулася.
Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 8 000,00 дол. США, що еквівалентно 218 012,80 грн, інфляційні витрати у розмірі 249 225,77 грн, 3 % річних у розмірі 22 273,14 грн, а всього 489 511,71 грн.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 227 943,20 грн, отриманих внаслідок вчинення недійсного правочину. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що подана позивачем копія розписки про отримання ОСОБА_3 8 000,00 дол. США, оригінал якої міститься у матеріалах цивільної справи № 2-642/11, за своєю суттю є документом, який у тому числі виданий продавцем покупцю за договором купівлі-продажу, який також підтверджує факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Відповідачем не спростовано, що зазначена розписка не має відношення до правовідносин, що виникли між сторонами з приводу укладення договору купівлі-продажу визнаного судом недійсним. Навпаки, матеріали цивільної справи № 2-642/11 містять достатньо доказів, досліджених судом, щодо отримання спадкодавцем ОСОБА_3 грошової суми за проданий будинок у розмірі 8 000,00 дол. США, наявність інших укладених правочинів між спадкодавцем та ОСОБА_1 суду не подано. Та оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , відомостей про наявність інших спадкоємців померлого судом не встановлено, а отже, ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_3 у відносинах, щодо яких виник спір, тобто сторони договору купівлі-продажу будинку від 28 квітня 2004 року, який визнаний судом недійсним. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яким визнано недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу будинку, набрало законної сили 07 травня 2014 року. Оскільки судом при розгляді цієї справи застосовуються вимоги статті 216 ЦПК України, то, відповідно, до вимог про застосування правил реституції встановлена загальна позовна давність - три роки. Позивач звернулася до суду 30 березня 2017 року, тобто до спливу встановленої загальної позовної давності.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а недійсність договору купівлі-продажу житлового будинку визнана судовим рішенням, яке набрало законної сили 07 травня 2014 року, то саме з цього часу позивач повинна була звернутися до суду із вимогою про стягнення боргу протягом шести місяців. Проте із позовом до спадкоємця ОСОБА_2 , позивач звернулась лише 30 березня 2017 року, тобто поза межами строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, а тому позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що ОСОБА_3 , вважаючи договір купівлі-продажу домоволодіння недійсним, за своє життя не повернув їй отримані від неї кошти за продаж домоволодіння. Розписка ОСОБА_3 про отримання коштів за продане домоволодіння не є борговою розпискою, а є документом, що підтверджує виконання сторонами договору своїх зобов`язань. Процесуальний строк на звернення до суду з позовом про повернення коштів у разі недійсності правочину, нею не пропущений, оскільки вона звернулася до суду в березні 2017 року, тобто до спливу строку загальної позовної давності у три роки. Ефективним способом правового захисту є стягнення зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи яка є винною, вартості домоволодіння. Оскільки у справі винної особи не встановлено, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення коштів зі сторони недійсного правочину, якою був ОСОБА_5 , а оскільки він помер до ухвалення рішення про визнання недійсним правочину, бo така сума правильно стягнута з правонаступника за договором, тобто з відповідача у справі. ОСОБА_2 протягом всього часу розгляду справи не вимагала від неї повернення домоволодіння, не вимагала його вартості та не надала суду його грошову оцінку.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що вона не була первісною стороною за договором купівлі-продажу, що визнаний судом недійсним, не отримувала від ОСОБА_1 кошти, а є лише правонаступником (спадкоємцем) ОСОБА_3 та захищала свої права на спадкове майно в межах судового провадження у справі № 2-642/11. Враховуючи природу кредиторських вимог ОСОБА_1 , а також той факт, що вона не отримувала жодних грошових коштів від позивача, не видавала розписку та є лише спадкоємицею прав та обов`язків ОСОБА_3 , розгляд справи підпадає під дію статті 1281 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2013 року, що набрало законної сили 07 травня 2014 року, у справі № 2-642/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання договору недійсним, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , укладений 28 квітня 2004 року між ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Спіренковою Н. В.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти за проданий будинок - 8 000,0 дол. США, що підтверджується розпискою, копія якої міститься також у матеріалах даної справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, але за життя склав заповіт, яким все своє майно де б воно не було та з чого б не складалося, та все що належало йому на день смерті заповів ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи № ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, правонаступником у справі залучено ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після померлого.
Нормативно-правове обґрунтування
Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Частиною четвертою зазначеної норми закону передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців є преклюзивними, їх сплив має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права).
Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки встановлені частинами другою і третьою цієї статті.
Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53 цс 18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Договір купівлі-продажу житлового будинку, за яким ОСОБА_3 отримав 8 000,00 дол. США, визнаний недійсним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської областіу справі № 2-642/11, що набрало законної сили 07 травня 2014 року.
Установивши, що рішення суду набрало законної сили 07 травня 2014 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що саме з цього моменту почався строк пред`явлення вимог до спадкоємців боржника. ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про стягнення коштів у березні 2017 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку на звернення з вимогою до спадкоємця боржника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 395 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик