№ 185/8140/15-ц

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 185/8140/15-ц

провадження № 61-2079св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум»,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року у складі судді Головіна В. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Міхеєвої В. Ю., Ремеза В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого останньому було надано кредит у сумі 16 000 доларів США для придбання житла.

У той самий день банком з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 були укладені договори поруки, з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору.

Вказувало, що боржник належно не виконує зобов`язання за кредитним договором, відповідачі на вимоги не реагували, у зв`язку із чим, станом на 20 липня 2015 року, утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 5 520,37 доларів США та пенею у розмірі 1 608,19 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Банк Форум» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану кредитну заборгованість.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що при укладенні кредитного договору банк свідомо та навмисно ввів його в оману щодо істотної умови договору, а саме його ціни, абсолютного значення здорожчення кредиту та відсоткової ставки, з метою привернення уваги до фінансової послуги саме цього кредитора.

Ураховуючи наведене, посилаючись на статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 10 вересня 2008 року № 0271/08/03-ENfvW, укладений між ним та ПАТ «Банк Форум».

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано для спільного розгляду за позовом ПАТ «Банк Форум».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено.

Стягнуто на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2008 року № 0271/08/03-ENfvW у сумі 5 520,37 доларів США та пеню у розмірі 1 608,19 грн, яка складається з: заборгованості по поверненню кредитних коштів - 5489,69 доларів США, заборгованість за нарахованими процентами - 30,69 доларів США, суми пені з розрахунку 0,2 % у день за простроченим кредитом та процентами - 1608,19 грн, у тому числі пеня за прострочення кредитом складає 1 162,61 грн за період з 03 березня 2015 року по 19 липня 2015 року, та пеня за простроченими процентами - 445,58 грн за період з 11 лютого 2015 року по 15 липня 2015 року, в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк виконав свої зобов`язання за спірним кредитним договором, а відповідачі належно не виконували своїх зобов`язань, у зв`язку із чим виникла заявлена банком заборгованість, розмір якої відповідає умовам договору та вимогам закону.

При цьому, укладаючи спірний кредитний договір та договори поруки, банк діяв у межах своєї компетенції, не порушуючи при цьому вимог діючого законодавства України, тому немає підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції у достатньо повному обсязі з`ясував права та обв`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та надав їм належну правову оцінку, ухваливши рішення, яке відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову банку.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що при укладенні спірного кредитного договору банком були порушені положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання позичальнику перед укладенням кредитного договору у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту. Вважає, що у діях банку вбачається умисел на введення позичальника в оману, що унеможливило його здійснити свідомий вибір, а також нечесна підприємницька діяльність.

Вказує, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки висновку судової економічної експертизи, яка була проведена на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року, якою встановлено суперечності між умовами кредитного договору та вимогами банку щодо сукупної вартості кредиту, абсолютного значення подорожчання кредиту, тощо.

Суди також не надали оцінки тому, що з метою забезпечення спірного кредитного договору ним була передана в заставу банку квартира, а суди не застосували до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими, у судів не було жодних підстав для визнання кредитного договору недійсним, їх судові рішення є законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у складі судді Олійник А. С. відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 вересня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0271/08/03-ENfvW, на підставі якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 16 000 доларів США дляпридбання житла, строком до 09 вересня 2018року, зі сплатою 10,5 % річних.

У той самий день банком з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 було укладено договори поруки: № 07-855/08, № 07-86/08, № 07-857/08, з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору.

Згідно з меморіальним валютним ордером від 10 вересня 2008 року № 4251682 ОСОБА_1 отримав від банку 16 000 доларів США.

ПАТ «Банк Форум», на час укладення зазначених договорів, мав видані Національним банком України, банківські ліцензії на заняття відповідною банківською діяльністю, у тому числі проводити операції з іноземною валютою.

У зв`язку з невиконанням відповідачами своїх обов`язків, передбачених укладеними договорами, утворилася заборгованість, яка, станом на 20 липня 2015 року, за розрахунком банку складається з: 5 520,37 доларів США заборгованості за кредитом та пені у розмірі 1 608,19 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

За змістом статей 626 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У частині четвертій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Положеннями частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Законупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Задовольняючи позов банку та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з обґрунтованості заявлених банком вимог та відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Проте повністю погодитися з таким висновком судів не можна, оскільки вони є передчасними та зробленими без належного встановлення усіх обставин справи.

Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до положень частини третьої статті 10, частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною шостою статті 147 ЦПК України 2004 року визначено, що висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року у справі було призначено судово-економічну експертизу.

Апеляційний суд вказав, що висновками проведеної судової економічної експертизи визначено, що сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача дорівнює 25 905,51 долар США та показники сукупної вартості кредиту становлять: - реальна процентна ставка - 13,23 %; абсолютне значення подорожчання кредиту - 9 905,51 доларів США. Розрахунок реальної процентної ставки за кредитним договором становить 13,23%.

За даними дослідження, розмір реальної процентної ставки, розрахований відповідно вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, за кредитним договором від 10 вересня 2008 року, становить 13,23 %.

При цьому, різниця між розміром процентної ставки, за користування кредитом, зазначеної у пункті 1.3 кредитного договору та розміром реальної процентної ставки, розрахованої при проведенні дослідження відповідно вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту дорівнює 2,73 %.

Врахувавши вказані висновки судової експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей висновок не спростовує забезпечення банком у відношенні позичальника, при укладенні кредитного договору, всіх необхідних умов кредитування. Висновки судової експертизи щодо невідповідності певних умов договору вимогам Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним у повному обсязі.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Проте, судами не було надано жодного правового висновку про те, чи є підстави для визнання певних умов кредитного договору недійсним, тому їх судові рішення не можна вважати ухваленими за повного та всебічного дослідження всіх обставин справи і належно обґрунтованими.

Крім того, встановивши, що реальна процентна ставка за кредитом становить 13,23 %, що на 2,73 % більше, ніж обумовлено у кредитному договорі, суд апеляційної інстанції не дослідив та не виклав жодних правових висновків, чи впливає вказана обставина на вирішення позову банку про стягнення кредитної заборгованості, не перевірив правильність розміру нарахованих та заявлених банком вимог.

Без встановлення та перевірки вказаних обставин неможливо зробити висновок щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

Крім того, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, у порушення вимог статей 264 265 382 ЦПК України взагалі не дали правової оцінки доводам позовної заяви про недійсність кредитного договору з підстав, передбачених статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вмотивованості судового рішення.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім вказаного у цій постанові, судам необхідно перевірити доводи ОСОБА_1 щодо відступлення права вимоги за кредитним договором від 10 вересня 2008 року до іншої юридичної особи, з`ясувати умови договору відступлення, за його наявності, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) та в залежності від встановлених обставин вирішити спір.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк