13.08.2025

№ 187/2013/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

справа № 187/2013/19

провадження № 61-2032св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічними позовами та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) - Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Петриківська селищна рада,

відповідач за первісним позовом (позивач за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічними позовами та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи за первісним позовом (треті особи за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору): Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Груп», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Олійник Світлана Вікторівна, Виконавчий комітет Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області,

третя особа за первісним позовом, - Петриківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,

Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області звернулася до Петриківського районного суду Дніпропетровської області із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. На обґрунтування позову зазначала, що в жовтні 2019 року їй стало відомо про існування Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 148441 від 13 червня 2001 року, оформленого (виданого) на ім`я ОСОБА_2 , - на земельну ділянку площею 2,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

3. Підставою для передачі земельної ділянки зазначено рішення Єлизаветівської сільської ради від 13 червня 2001 року.

4. Зазначала, що рішення щодо погодження проекту землеустрою та щодо передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2,3 га не приймала, у зв`язку з чим вказана ділянка вибула з володіння територіальної громади с. Єлизаветівка у протиправний спосіб, чим порушено права останньої на володіння та розпорядження своїм майном.

5. Зважаючи на викладене, а також подальші дії щодо відчуження та поділу спірної земельної ділянки, внаслідок чого було утворено ділянки з кадастровими номерами: № 1223780800:03:003:0182 (площею 1,5 га),

№ 1223780800:03:003:0183 (площею 0,5 га), № 1223780800:03:003:0565

(площею 0,3 га), які були сформовані та зареєстровані 11 вересня 2019 року відділом у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та м. Кам`янське ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області після поділу земельної ділянки площею 2,3 га (кадастровий номер

№ 1223780800:03:003:0181), яка у протиправний спосіб вибула з володіння територіальної громади с. Єлизаветівка, - така ділянка підлягає поверненню власнику в натурі шляхом витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння нових власників.

6. У лютому 2020 року ОСОБА_4 звернулася до Петриківського районного суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом у вказаній справі про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,3 га, кадастровий номер 1223780800:02:003:0565, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

7. На обґрунтування вимог зустрічного позову посилалася на те, що Єлизаветівська сільська рада звернулася до суду із позовом в якому вважає своєю власністю земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, яка є приватною власністю позивача за зустрічним позовом ( ОСОБА_4 ), у зв`язку з чим право власності останньої на спірну земельну ділянку оспорюється з боку Єлизаветівської сільської ради.

8. Водночас, вищезазначена земельна ділянка ніколи не знаходилась

в межах населеного пункту с. Єлизаветівка, не накладається на межі села Єлизаветівка та не перебувала у комунальній власності, у тому числі не межує із земельними ділянками комунальної власності, оскільки знаходиться поза межами населених пунктів, у тому числі села Єлизаветівка.

9. У лютому 2020 року ОСОБА_5 звернулася до Петриківського районного суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом у вказаній справі про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 1223780800:03:003:0183, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

10. На обґрунтування вимог зустрічного позову посилалася на обставини, аналогічні зустрічному позову ОСОБА_4 .

11. У лютому 2020 року ОСОБА_1 як третя особа звернувся до суду із самостійними вимогами про визнання права власності на земельну ділянку, площею 1,5000 га, кадастровий номер 1223780800:03:003:0182, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

12. На обґрунтування заявлених вимог посилався на обставини, аналогічні зустрічним позовам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області

від 13 листопада 2020 року в задоволенні позву Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, що було набуте ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2019 року, реєстровий №960, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В.

Стягнуто з Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 280,26 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 1223780800:03:003:0183 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, що було набуте ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 грудня 2019 року, реєстровий №1209, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Олійник С. В.

Стягнуто з Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору у розмірі 280,26 грн.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею

1,500 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 1223780800:03:003:0182, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, що було набуте ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 січня 2020 року, реєстровий №8, посвідченого державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою В. В.

Стягнуто з Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 168,16 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду

від 31 березня 2020 року щодо заборони ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вчиняти дії щодо відчуження та державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо :

- земельної ділянки № 1223780800:03:003:0183 площею 0,5 га, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_5 ;

- земельної ділянки № 1223780800:03:003:0565 площею 0,3 га, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_4 .

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2020 року, щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження та державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки

№ 1223780800:03:003:0182 площею 1,5 га, розташованої на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_1 .

14. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка площею 2,3 га, яка розташована на території Єлизаветівської сільради Петриківського району за межами населеного пункту, відноситься до категорії земель державної власності, а позивач, в свою чергу, не має цивільної процесуальної дієздатності щодо таких земель, що, на переконання районного суду, свідчить про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог.

15. Водночас, на переконання районного суду, ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 довели, що вони є власниками спірних земельних ділянок, їх право власності оспорюється позивачем за первісним позовом, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог зустрічних позовів та позову третьої особи.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

16. Не погоджуючись із рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року, ОСОБА_6 , як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

17. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року.

18. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6

з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

19. Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що при розгляді справи районним судом не вирішувалось питання про права та обов`язки ОСОБА_6 .

20. Крім того, апеляційний суд зауважив, що остання не наділена правами представника територіальної громади, яку у вказаній справі представляла сільська рада.

21. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

22. Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявлений представником ОСОБА_1 - адвокатом Янушевичем О. Ю., розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 500,00 грн

є завищеним.

23. У зв`язку із зазначеним колегія суддів дійшла висновку, що із

ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року.

25. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

27. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 липня 2025 року справу передано судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Осіян О. М., Синельников Є. В., Шипович В. В.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2025 року клопотання ОСОБА_6 про залучення до участі у справі правонаступників сторін задоволено частково.

Залучено до участі у справі Петриківську селищну раду у якості правонаступника Єлизаветівської сільської ради та Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області у якості правонаступника Петриківської районної державної адміністрації.

У задоволенні клопотання ОСОБА_6 про залучення до участі у розгляді справи Дніпропетровської обласної державної адміністрації відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржувані судові рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.

30. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

31. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції вирішив питання про її права та інтереси.

32. Відтак, на переконання заявника касаційної скарги, порушення її прав отримало прояв у фактичному захопленні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 частини узбережжя водного об`єкту «Голубі озера» з боку села Єлизаветівка Петриківського району (Дніпровського) Дніпропетровської області, таким чином, вона, як член територіальної громади, має право на звернення до суду за захистом прав, порушених внаслідок погіршення довкілля.

33. Вищевказане право заявниці як члена територіальної громади було проігнороване Дніпровським апеляційним судом.

34. При цьому вказує, що порушення прав проявилося у погіршенні стану довкілля, перешкоджанні доступу жителів громади, зокрема заявника касаційної скарги, до водойми, яка входить до водного фонду України, шляхом зведення на спірній земельній ділянці бетонного паркану, а також у неврахуванні положень Орхуської Конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», які гарантують заявниці касаційної скарги право на судовий захист її екологічних прав.

35. Крім того, вважає, що апеляційний суд помилково стягнув із неї витрати на правову допомогу на користь ОСОБА_1 , оскільки останній є адвокатом та має право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно, вважає укладений ним договір з адвокатом Якушевичем О. Ю. фіктивним, оскільки ОСОБА_1 мав можливість самостійно захищати свої права у судовому порядку.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

36. У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_5 - адвоката Костюченка Максима Сергійовича, на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , як особи, яка не брала участі у справі.

37. На переконання заявника відзиву оскаржуваним у апеляційному порядку рішенням районного суду жодним чином не порушено права заявниці апеляційної скарги.

38. Додатково звертає увагу на те, що встановлення паркану, забезпечення безперешкодного доступу та можливі порушення прав заявниці касаційної скарги є предметом розгляду іншої цивільної справи за позовом

ОСОБА_6 .

39. Водночас, оскільки в порушення вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України заявник додав до відзиву докази надсилання копій останнього та доданих до нього документів на неправильні поштові адреси інших учасників справи, зокрема на відмінні поштові адреси за зазначені у змісті відзиву на касаційну скаргу, останній не береться до уваги Верховним Судом і залишається без розгляду.

40. Також у квітні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Янушевича Олександра Юрійовича, на касаційну скаргу ОСОБА_6 .

41. Оскільки в порушення вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України заявник до відзиву не додав доказів надсилання копій останнього та доданих до нього документів всім іншим учасникам справи окрім ОСОБА_6 та

ОСОБА_1 , останній не береться до уваги Верховним Судом і залишається без розгляду. Наведене відповідає висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 757/43793/18-ц (провадження № 14-311цс19).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

42. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області

від 13 листопада 2020 року в задоволенні позову Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею

від 31 березня 2020 року, щодо заборони ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вчиняти дії щодо відчуження та державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо :

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2020 року щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження та державним реєстратором вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки

43. Вперше вищевказане судове рішення районного суду в апеляційному порядку оскаржила Єлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської області.

44. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2020 року відмовлено Єлизаветівській сільській раді у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору або його відстроченні за подачу апеляційної скарги на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області

від 13 листопада 2020 року, апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 38 361,60 грн.

45. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року

у задоволенні заяви Єлизаветівської сільської ради про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення за подачу апеляційної скарги на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року відмовлено.

Апеляційну скаргу Єлизаветівської сільської ради на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року визнано неподаною та повернуто заявникові.

46. 12 квітня 2021 року представник Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області - адвокат Лелеко Ю. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у вищевказаній справі та витребувано її матеріали із Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

47. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року та витребувано її матеріали із Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

48. 01 листопада 2021 року голова ліквідаційної комісії Єлизаветівської сільської ради Можна Л. І. звернулася до Верховного Суду із клопотанням про відмову від поданої касаційної скарги.

49. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року клопотання Голови ліквідаційної комісії Єлизаветівської сільської ради Можної Л. І. про відмову від касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого

2021 року задоволено.

Прийнято відмову Голови ліквідаційної комісії Єлизаветівської сільської ради Можної Л. І. від касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 23 лютого 2021 року.

Касаційне провадження у справі закрито (провадження №61-6141св21).

50. У червні 2024 року ОСОБА_6 звернулася до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року.

51. На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що вона, як член Петриківської об`єднаної територіальної громади, позбавлена можливості проходу до водойм Блакитного озера, оскільки вздовж всієї лінії прибережної зони відповідачами встановлено суцільний залізобетонний паркан, а вхід до водойми та пляжу є обмеженим. На переконання заявника апеляційної скарги, спірні земельні ділянки не можуть належати на праві приватної власності будь-яким особам, оскільки відносяться до земель водного фонду.

52. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року.

53. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у вказаній справі закрито з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

54. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

55. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

56. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

57. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

58. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження

у справі

60. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

61. Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

62. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

63. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

64. Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цих осіб, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право

в правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом були незалучені особи, або міститься судження про права та обов`язки цих осіб у відповідних правовідносинах.

65. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або

у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником

і сторонами спору не може братися до уваги.

66. Подібний висновок викладений у змісті ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження

№ 14-726цс19), постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня

2019 року в справі № 604/835/15-ц (провадження № 14-649цс18), а також

у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.

67. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі в справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин у кожній окремій справі та з обов`язковим урахуванням змісту оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення.

68. Таким чином, при вирішенні питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з`ясувати, чи буде в зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому. Схожий за своїм змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23).

69. Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним

і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду від 15 травня

2024 року у cправі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року у cправі

№ 913/567/19).

70. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

71. Звертаючись до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_6 вказувала, що вона у розумінні положень статей 1, 9, 13 Закону України «Про місцеве самоврядування» є членом Петриківської об`єднаної територіальної громади, до складу якої входить Єлизаветівська територіальна громада.

72. Відтак, вважала, що оскаржуваним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року порушено її право,

а також право територіальної громади на загальне водокористування, гарантоване статтею 13 Конституції України, а скасування оскаржуваного рішення вирішить потребу населення територіальної громади у доступі до об`єкта водокористування.

73. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням порушено її екологічні права, а саме позбавлено її доступу до об`єкта водокористування.

74. Водночас такі посилання касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на таке.

75. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 9 Закону України

від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII), кожен громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище, що, своєю чергою, і становить основу екологічних прав громадянина.

76. Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України (стаття 10 Закону № 1264-ХІІ).

77. Відповідно до статті 68 Закону № 1264-ХІІ відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів, тощо.

78. Міжнародним документом, у змісті якого закріплено зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська Конвенція. Приписи останньої, відповідно до статті 9 Конституції України, є правовими нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури

і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

79. Відтак, відповідно до змісту Орхуської Конвенції, сторони цієї Конвенції визнали, що кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, а також зобов`язана як індивідуально, так і спільно з іншими людьми захищати і покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь.

80. Порушення приписів нормативно-правових актів у сфері навколишнього середовища може бути предметом судового оскарження відповідно до

статті 9 Орхуської Конвенції.

81. Згідно з пунктом 3 статті 9 Орхуської Конвенції, крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

82. При цьому відповідно до Орхуської Конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською Конвенцією, чи ні (згідно з керівництвом із провадження Орхуської Конвенції (ООН, 2000 рік)). Орхуська Конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

83. Відповідно до пункту 4 статті 2 Орхуської Конвенції «Громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою.

84. Аналіз вищевказаного дає підстави для висновку, що представники громадськості мають право на захист екологічних прав як шляхом звернення до суду із позовом, так і шляхом оскарження судових рішень у встановленому національним законодавством порядку.

85. Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1264-ХІІ екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

86. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

87. Верховний Суд неодноразово зауважував, що позови, спрямовані на захист довкілля, мають особливу значущість, тому у питаннях, що є предметом регулювання Орхуської конвенції, при вирішенні спору суд має зосередитися не на питанні, чи мав право позивач звертатися до суду з таким позовом, оскільки громадянин, звертаючись до суду з позовом, покликаним на охорону навколишнього природного середовища, фактично сприяє виконанню своїх повноважень, наданих йому як національним законодавством, так і Орхуською конвенцією.

88. Суд у такій категорії справ має зосередитися саме на екологічній та правовій суті справи, й у разі, якщо буде виявлено порушення норм природоохоронного законодавства, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі (постанови Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №759/23414/20, від 13 березня 2024 року у справі № 759/23377/20, від 17 січня 2025 року у справі

№ 300/146/23).

89. Предметом первісного позову у справі, що переглядається,

є витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, зустрічних позовів та позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - визнання права власності на земельні ділянки.

90. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_6 обґрунтовувала своє право на апеляційне оскарження тим, що рішенням суду першої інстанції порушені її екологічні права, а саме право проходу до водного об`єкту у зв`язку із визнанням судовим рішенням права власності на земельні ділянки, які входять до прибережної захисної смуги.

91. Колегія суддів зауважує, що посилання на зміст Орхуської Конвенції апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить.

92. Відтак, за встановлених у справі обставин, збільшення негативного впливу на навколишнє природне середовище саме внаслідок набуття учасниками справи права власності на земельні ділянки прибережної захисної смуги може бути предметом розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_6 , а не підставою для набуття права на апеляційне оскарження рішення у справі, що переглядається, оскільки обставини віднесення спірних земельних ділянок до земель особливої охорони - у цьому конкретному випадку прибережної захисної смуги - з огляду на підстави та предмет заявлених у справі позовів не були предметом судового розгляду.

93. З урахуванням зазначеного, захист екологічних прав заявника касаційної скарги може бути можливим не в процесі розгляду справи про визнання права власності на майно, що, в свою чергу, узгоджується із правовим висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 505/2789/22 (провадження № 61-9856св24).

94. Жодних перешкод ОСОБА_6 для звернення до суду за захистом своїх екологічних прав наявністю оспорюваного судового рішення не створено.

95. Більше того, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_6 скористалася своїм правом на захист екологічних прав шляхом звернення до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою прибережної захисної смуги, водоохоронної зони (справа № 187/1158/24).

96. При цьому колегія суддів вважає обґрунтованими посилання апеляційного суду на відсутність у ОСОБА_6 представницьких повноважень територіальної громади у вказаній конкретній справі, оскільки, як обґрунтовано зауважено апеляційним судом, саме на сільські, селищні, міські ради, які є органами місцевого самоврядування, покладено представницьку функцію відповідної територіальні громади. Відповідно саме такі органи здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

97. Більше того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

98. Законодавство України, своєю чергою, не передбачає можливості подання позову, який відомий у теорії права як actio popularis, без обов`язку підтвердити, що відповідний акт, рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо зачіпає права та інтереси самого позивача. Такий позов можливий як виняток із загального правила, наприклад, на підставі Орхуської Конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Зазначені висновки викладені, зокрема, у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду

від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 та від 13 липня 2023 року у справі № 9901/252/21 (провадження № 11-490заі21).

99. Конвенція також не передбачає можливості actio popularis з метою тлумачення прав і свобод, які вона гарантує, або дозволу оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що особа вважає, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (рішення від 15 березня 2012 року у справі «Аксу проти Туреччини» (Aksu v. Turkey), заява № 4149/04 та 41029/04, § 50, від 29 квітня 2008 року у справі «Бьорден проти Сполученого Королівства» (Burden v. The United Kingdom), заява № 13378/05, § 33).

100. Відтак, з урахуванням того, що у справі, яка є предметом касаційного перегляду, доводи ОСОБА_6 , як заявника апеляційної скарги,

є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оскарженого судового рішення на конкретні, реальні, індивідуально виражені екологічні права, свободи чи інтереси саме її, а не загалом територіальної громади, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявниця не визначила, які саме власні права, свободи чи інтереси мав би захистити (поновити) суд внаслідок апеляційного перегляду справи. Це, своєю чергою, підтверджує відсутність належного об`єкта судового захисту, зокрема в порядку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

101. При цьому колегія суддів зауважує, що орган місцевого самоврядування, як ініціатор провадження у справі, на власний розсуд реалізував свої процесуальні права в межах розгляду цієї справи.

102. За викладених обставин суд апеляційної інстанції, взявши до уваги правову суть справи, зокрема предмет та підстави позовів, обґрунтовано вважав, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 як заявника апеляційної скарги, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за її апеляційною скаргою у справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Щодо додаткової постанови апеляційного суду

103. Звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою ОСОБА_6 , як на підставу касаційного оскарження додаткової постанови апеляційного суду вказувала на те, що ОСОБА_1 є адвокатом, розуміється на нормах права та був присутній на судових засіданнях, а звернення до суду із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу мотивоване виключно намаганням зупинити дії заявника касаційної скарги стосовно відновлення прав останньої на безпечне довкілля, а також зазначає про фіктивність договору про надання правової допомоги.

104. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

105. Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

106. У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом

із першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

107. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

108. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

109. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

110. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

111. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

112. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

113. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

114. Як вбачається зі змісту матеріалів справи та оскаржуваної додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду, інтереси ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи в суді апеляційної інстанції представляв адвокат

Янушевич О. Ю., який діяв на підставі договору № 12/08/2024 про надання правової допомоги від 12 серпня 2024 року та виданого на підставі договору ордеру.

115. Згідно умов пункту 4.1 договору за надання правової допомоги вартість правової допомоги за Договором визначається на основі погодинних ставок Адвокатського об`єднання відповідно до загальної кількості годин, фактичного витрачених на надання правової допомоги за Договором. Поточні ставки Адвокатського об`єднання містяться в Додатку № 1 Адвокатського об`єднання, який є невід`ємною частиною цього Договору. Адвокатське об`єднання зазначає загальну суму винагороди за надану правову допомогу у рахунках на оплату та у актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Розрахунок вартості наданої правової допомоги міститься у Додатку до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який є його невід`ємною частиною

116. В акті прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 21/01/2025 від 21 січня 2025 року зазначений обсяг та найменування наданих послуг, а саме:

Підготовка та направлення усім учасникам справи та до суду Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у справі № 187/2013/19 (включає витрачений адвокатом час на вивчення матеріалів апеляційної скарги, вивчення матеріалів справи № 187/2013/19, підготовку Відзиву на апеляційну скаргу, додатків, оформлення документів, грошові витрати та затрачений час на поштове відправлення процесуальних документів сторонам та до суду) - фактично витрачений час 12 год., загальна вартість послуги 18 000,00 грн;

Підготовка та направлення усім учасникам справи та до суду Додаткових пояснень у справі № 187/2013/19 (включає витрачений адвокатом час на вивчення підготовку Додаткових пояснень, оформлення документів, додатків, затрачений час на відправлення процесуальних документів сторонам та до суду) - фактично витрачений час 3 год., загальна вартість послуги 4 500,00 грн;

Участь представника ОСОБА_1. у судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду 01 жовтня 2024 року о 13 год. 30 хв. по справі № 187/2013/19 (включає витрачений адвокатом час на підготовку до судового засідання, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, та час прибуття до суду, у зворотному напрямку, очікування та безпосередню участь у судовому засіданні) - фактично витрачений час 2 год., загальна вартість послуги

6 000,00 грн;

Участь представника ОСОБА_1. у судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду 19 листопада 2024 року о 13 год. 40 хв. по справі

№ 187/2013/19 (включає витрачений адвокатом час на підготовку до судового засідання, очікування та безпосередню участь у судовому засіданні) - фактично витрачений час 1 год, загальна вартість послуги 3 000,00 грн;

Участь представника ОСОБА_1. у судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду 21 січня 2025 року о 14 год. 30 хв. по справі № 187/2013/19 (включає витрачений адвокатом час на підготовку до судового засідання, очікування та безпосередню участь у судовому засіданні) - фактично витрачений час 1 год, загальна вартість послуги 3 000,00 грн.

Разом: 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) гривень.

117. З огляду на умови договору про надання правової допомоги, колегія суддів дійшла висновку про реальність понесених судових витрат, які підтверджені матеріалами справи.

118. Водночас апеляційний суд з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом Янушевичем О. Ю. послугами, часом, витраченим адвокатом Янушевичем О. Ю. на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову із значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, про завищеність розміру заявленого відшкодування витрат за надану правничу допомогу у розмірі 34 500,00 грн.

119. При цьому колегія суддів апеляційного суду виснувала, що

з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн, що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

120. ОСОБА_6., в свою чергу, не довела, що оцінка, надана апеляційним судом сумі відшкодування судових витрат на правничу допомогу не відповідає вимогам ЦПК України, а сама по собі незгода із оцінкою судом доказів у справі не свідчить про порушення судом приписів ЦПК України.

121. При цьому колегія суддів зауважує, щодо необґрунтованості посилань заявника касаційної скарги на наявність у ОСОБА_1. статусу адвоката, оскільки гарантії, передбачені змістом статті 59 Конституції України та відповідна дія статті 15 ЦПК України, розповсюджуються на особу незалежно від наявності у особи відповідної освіти або права на зайняття певною діяльністю, у конкретному випадку - права на зайняття адвокатською діяльністю.

122. Підсумовуючи, апеляційний суд врахувавши заперечення ОСОБА_6 щодо заявлених до відшкодування правових витрат на правничу допомогу, дослідивши додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази, зважаючи на складність справи дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат, які підлягають компенсації

ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_6 із 34 500,00 грн до 5 000,00 грн.

123. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що додаткову постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

124. Таким чином, відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

125. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

126. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального процесуального права.

127. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников Р. А. Лідовець О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович