Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 190/1249/16-ц
провадження № 61-20163св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - П`ятихатська міська рада Дніпропетровської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - перший заступник прокурора Дніпропетровської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинне будівництво.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного між ОСОБА_1 та П`ятихатською міською радою, 05 жовтня 2015 року він отримав для сервітутного користування на 15 років земельну ділянку площею 0,0040 га, з кадастровим номером 1224510100:01:018:0039 для обслуговування тимчасової споруди для підприємницької діяльності.
Здійснюючи підприємницьку діяльність у 2016 році, не отримавши належного дозволу на будівництво, самочинно збудував споруду комерційного призначення загальною площею 50,3 м2. Під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом. Після завершення будівництва створено інвентаризаційну справу № 563, 07 червня 2016 року виготовлено технічний паспорт на нежитлове приміщення «приміщення аптеки», площею 50,3 м2, розташоване в АДРЕСА_1 , однак відповідачем йому було відмовлено в оформлені права власності на вказане нежитлове приміщення, оскільки немає правових підстав для опрацювання питання введення в експлуатацію самочинно збудованого приміщення.
ОСОБА_1 просив визнати права власності на нежитлове приміщення загальною площею 50,3 м2, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1224510100:01:018:0039 по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року у складі судді Резніченка М. С., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення: приміщення аптеки загальною площею 50,3 м2, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1224510100:01:018:0039 по АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем виконано всі законодавчі вимоги для визнання права власності на самочинне будівництво, оскільки позивач є користувачем вказаної земельної ділянки, при проведенні будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову.
Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року оскаржила в апеляційному порядку прокуратура Дніпропетровської області в інтересах П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року поновлено Прокуратурі Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року. Відкрито апеляційне провадження та розпочато підготовчі дії для призначення справи до розгляду в апеляційному суді.
В ухвалі апеляційного суду зазначено, що: «рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року задоволено позовні вимоги. Не погодившись з таким рішенням, Прокуратура Дніпропетровської області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій одночасно ставить питання про поновлення строку на оскарження рішення, зазначаючи про поважність його пропуску. Розглянувши матеріали справи, вважаю, що строк на оскарження рішення суду може бути поновлено».
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області задоволено. Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивача до органів державного архітектурно-будівельного контролю, що підтверджувало б досудовий та законодавчо передбачений порядок врегулювання спору, з метою перевірки дотримання всіх необхідних вимог до об`єкту нерухомості, наявність яких можуть встановити лише компетентні органи, а тому на момент розгляду справи, спірний об`єкт в експлуатацію не введений. Із посиланням на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 апеляційний суд зазначив, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Аргументи учасників справи
У травні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому посилається на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалою від 10 листопада 2016 року поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не вказав мотивів поважності пропуску такого строку. Рішення суду першої інстанції було оприлюднено в ЄДРСР 11 серпня 2016 року, 19 серпня 2016 рішення набрало законної силі, 22 вересня 2016 року прокурор ознайомився із матеріалами справи, апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції 13 жовтня 2016 року. Вказує, що прокурор представляє інтереси відповідача, тому строк на апеляційне оскарження про прокурора обчислюється так само як і для сторони, яку він представляє.
П`ятихатська міська рада Дніпропетровської області фактично не підтримувала апеляційну скаргу, оскільки 26 січня 2017 року на сесії П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області було затверджено технічну документацію про надання у користування ОСОБА_1 земельної ділянки та укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту. При поданні апеляційної скарги прокурором не було сплачено судовий збір у повному обсязі.
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
У частині першій статті 73 ЦПК України (у редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»;
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)».
В абзаці третьому частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено;
прокурор ознайомився із матеріалами справи 22 вересня 2016 року (а. с. 71), а із апеляційною скаргою перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся 06 жовтня 2016 року (а. с. 73);
ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року поновлено прокуратурі Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року. При цьому в ухвалі зазначено: «рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року задоволено позовні вимоги. Не погодившись з таким рішенням, прокуратура Дніпропетровської області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій одночасно ставить питання про поновлення строку на оскарження рішення, зазначаючи про поважність його пропуску. Розглянувши матеріали справи, вважаю, що строк на оскарження рішення суду може бути поновлено».
Європейський суд з прав людини вказав, що «у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення Апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).
В абзаці третьому частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
У частині першій статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Проте апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не встановив чи було відомо П`ятихатській міській раді Дніпропетровської області про оскаржене рішення, не зазначив поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів належного обґрунтування поновлення такого строку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року скасувати.
Передати справу № 190/1249/16-ц до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков