Постанова
Іменем України
28 липня 2021 року
м. Київ
справа № 191/2383/18
провадження № 61-11118св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Синельниківська міська рада,
треті особи: Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Державна іпотечна установа,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Синельниківської міської ради, третя особа: Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, про визнання незаконним та скасування рішення Синельниківської міської ради.
Позов мотивований тим, що відповідно до витягу з протоколу спільного засідання представників керівництва та членів житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області рішенням № 5 від 07 грудня 2004 року позивача зараховано на квартирний облік та внесено до загального списку.
На підставі вищезазначеного рішення виконавчим комітетом Синельниківської міської ради 27 січня 2010 року винесено рішення № 28 про видачу ОСОБА_1 ордеру на жиле приміщення (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення Синельниківської міської ради 02 лютого 2010 року видано ордер на житлове приміщення № 4052, а саме, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , після чого був складений акт приймання-передачі квартири та вказана квартира передана ОСОБА_1 в користування в якості службової.
17 червня 2010 року виконавчим комітетом Синельниківської міської ради винесено рішення № 165 про включення жилих приміщень, а саме квартири, що знаходилась у володінні ОСОБА_1 , до числа службових.
На час прийняття рішення Синельниківською міською радою від 17 червня 2010 року квартира перебувала у позивача на правах найму більше 5 місяців.
Позивач зазначив, що рішенням Синельниківської міської ради від 17 червня 2010 року № 165 порушено його права, як наймача житла, які потребують судового захисту.
Про порушення його права та про наявність незаконного рішення позивачеві стало відомо з листа Синельниківської міської ради № 1022 від 28 листопада 2016 року, тому вважає, що позовна давність не скінчилась та не підлягає поновленню.
Просив визнати незаконним рішення Синельниківської міської ради «Про включення до числа службових приміщень» та скасувати в частині визнання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , службовою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, з боку відповідача: Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Державна іпотечна установа України, про визнання незаконним та скасування рішення Синельниківської міської ради, задоволено.
Визнано незаконним рішення Синельниківської міської ради від 17 червня 2010 року № 165 «Про включення до числа службових приміщень» та скасовано в частині включення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до числа службових.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час отримання позивачем у користування квартири АДРЕСА_1 , вона не була включена до числа службових, а тому позивач мав правомірне очікування щодо можливості у подальшому здійснити її приватизацію. Рішення виконкому Синельниківської міської ради від 17 червня 2010 року № 165, яким квартира АДРЕСА_1 включена до числа службових, було прийнято органом місцевого самоврядування у непослідовний спосіб, оскільки спірна квартира на час прийняття рішення не була вільною та знаходилася у користування позивача більше чотирьох місяців.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області задоволено.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Синельниківської міської ради, треті особи: Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Державна іпотечна установа України, про визнання незаконним та скасування рішення Синельниківської міської ради, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час видачі позивачу ордеру на спірну квартиру 02 лютого 2010 року, була чинною Постанова Кабінету Міністрів України № 1037 від 23 вересня 2009 року «Про розподіл квартир, що придбані державною іпотечною установою», абзацом 18 пунктом 3 якої було передбачено, що квартири, що розподіляються між працівниками державних органів, а також військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, що проходять службу у військових формуваннях, підпорядкованих таким органам, мають правовий режим службових.
Таким чином, на час отримання позивачем квартири, згідно ордера від 02 лютого 2010 року з відміткою «Службова», квартира мала правовий режим службової, перебувала на балансі Державної іпотечної установи України. Позивачу ОСОБА_1 на час вселення було достеменно відомо, що він вселяється у службове житло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не досліджено всіх обставин справи, постанова прийнята з неправильним застосуванням чинного законодавства. Міською радою була порушена визначена чинним законодавством процедура визнання жилих приміщень службовими. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що Державна іпотечна установа немає жодних прав власності на спірну квартиру, оскільки ці права були передані. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі № 191/2383/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року матеріали цивільної справи № 191/2383/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відзив Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області залишено без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював в органах Служби безпеки України та наказом начальника Управління від 05 червня 2018 року № 179-ОС був звільнений з органів Служби безпеки України у запас за станом здоров`я.
Відповідно до вимог пункту 3.13 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБУ та членам їх сімей житлових приміщень після звільнення позивач залишився перебувати на квартирному обліку відділу Управління у загальному списку разом із родиною у складі 2 осіб.
Рішенням № 5 спільного засідання представників керівництва та членів Житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 07 грудня 2004 року офіцера ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік відповідно до підпункту 4 пункту 13 «Правил обліку» та внесено до загального списку. Склад родини: дружина - ОСОБА_2 , 1977 року народження, дочка ОСОБА_3 , 2001 року народження.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року № 72-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Синельникове», затверджено погоджений Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, при Кабінеті Міністрів України поіменний список громадян, яким надаються придбані у АДРЕСА_1 ) квартири, та зобов`язано виконавчий комітет Синельниківської міської ради забезпечити в установленому законодавством порядку видачу зазначеним у списку громадянам ордерів на жилі приміщення.
На підставі рішення виконавчого комітету Синельниківської міської ради від 27 січня 2010 № 28, ухваленого на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року № 72-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Синельникове, постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1037 «Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою», позивачу ОСОБА_1 зі складом сім`ї: дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 , 02 лютого 2010 року було видано ордер № 4052 на квартиру АДРЕСА_1 .
На ордері, виданому позивачу 02 лютого 2010 року на вказану квартиру, міститься відмітка - « Службова ».
Згідно з Актом приймання-передачі від 02 лютого 2010 року ОСОБА_1 була передана у користування квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 4052 від 02 лютого 2010, виданого Синельниківським міськвиконкомом у новому добудованому та укомплектованому стані.
Рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 165 від 17 червня 2010 року «Про включення жилих приміщень до числа службових» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року № 72-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Синельниковому», постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1037 «Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою» включено до числа службових жилі приміщення по АДРЕСА_1 , що належать Державній іпотечній установі, а саме, квартиру АДРЕСА_1 .
Листом Управління Житлово-комунального господарства та комунальної власності Синельниківської міської ради від 28 лютого 2016 року позивача було повідомлено про неможливість прийняття рішення стосовно приватизації квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що питання правового режиму квартири, необхідного для здійснення приватизації, не врегульовано, та ОСОБА_1 не надно відповідного переліку документів.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Статтею 47 Конституції України закріплено право громадянина України на житло.
Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду (стаття 9 ЖК УРСР).
Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства (стаття 27 Закону України «Про Службу безпеки України»).
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Порядок придбання квартир для забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 832 «Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов».
Згідно з вказаною постановою Державна іпотечна установа має право спрямовувати кошти, отримані від запозичень, здійснених шляхом випуску облігацій під державні гарантії відповідно до Порядку надання державних гарантій за зобов`язаннями Державної іпотечної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1094 «Питання надання державних гарантій за зобов`язаннями Державної іпотечної установи», на фінансування заходів щодо забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку, зокрема на придбання квартир за переліками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, у житлових будинках, зданих в експлуатацію, у яких виконано внутрішні опоряджувальні роботи, а також квартир на об`єктах незавершеного житлового будівництва.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року № 18 «Деякі питання розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою» зазначено, що придбані Державною іпотечною установою квартири передаються органам місцевого самоврядування на безоплатній основі з подальшою компенсацією Установі їх вартості за рахунок коштів державного бюджету.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 січня 2010 року № 72-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у м. Синельникове», затверджено погоджений Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, при Кабінеті Міністрів України поіменний список громадян, яким надаються придбані у м. Синельниковому Дніпропетровської області ( АДРЕСА_1 ) квартири, та зобов`язано виконавчий комітет Синельниківської міської ради забезпечити в установленому законодавством порядку видачу зазначеним у списку громадянам ордерів на жилі приміщення.
На час видачі позивачу ордеру на спірну квартиру 02 лютого 2010 року, була чинною Постанова Кабінету Міністрів України № 1037 від 23 вересня 2009 року «Про розподіл квартир, що придбані державною іпотечною установою», абзацом 18 пункту 3, якої було передбачено, що квартири, що розподіляються між працівниками державних органів, а також військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, що проходять службу у військових формуваннях, підпорядкованих таким органам, мають правовий режим службових.
Згідно частини першої статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Згідно частини першої статті 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
У позові ОСОБА_1 посилався на те, що міською радою при винесені оспорюваного рішення було порушено процедуру, оскільки відповідно до пункту 4 розділу 1 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року у справі № 680/195/19 (провадження № 61-18748св20) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту».
На час отримання позивачем квартири, згідно ордера від 02 лютого 2010 року з відміткою «Службова», квартира перебувала на балансі Державної іпотечної установи, позивачу ОСОБА_1 на час вселення було достеменно відомо, що він вселяється у службове житло.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оспорюваним рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради № 165 від 17 червня 2010 року «Про включення жилих приміщень до числа службових» не порушуються права позивача, а доводи касаційної скарги безпідставні.
Висновки Верховного Суду
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 11 травня 2021 року у справі № 680/195/19 (провадження № 61-18748св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов